Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
22 лютого, 2012   ▪   Ігор Бондар-Терещенко   ▪   Версія для друку

Футбольний апокаліпсис від Любка Дереша

Хай там як, але щодо нового роману Любка Дереша «Голова Якова» з певністю можна сказати, що у ньому зібрані згадки про все те цікаве, чим автор займався протягом останнього часу. Нова релігійність і сучасні тренди, історія музики і політологія, а також космогонія, фітнес-йога, новітня журналістика, східні духовні практики і всесвітня кулінарія – ось чим по вінця сповнена ця незвична книжка з чудернацьким підзаголовком «алхімічна комедія»
Футбольний апокаліпсис від Любка Дереша

Звісно, все воно майстерно перемішано у сатиричному коктейлі, де найбільш дісталося авторовому поколінню, чиї столичні представники «сиділи в Інтернеті, жерли чіпси під порно, висіли у соціальних мережах і знімали дівчат», «збирали новини про апокаліпсис, а потім пили пиво у нічних клубах», «були цитатами і складалися із лапок умовностей».

Відбувши майже всі спокусливі ініціації свого літературного статусу – від звання «письменника-вундеркінда», який написав свій перший твір ще в школі, до «молодого просунутого автора», чиє ім’я не зникало зі шпальт преси – Любко Дереш якось непомітно зник було з овиду громадської думки-українки. Подейкували, що він подався бедуїном до Непалу, став ченцем у буддійському монастирі, одружився і мешкає в Єгипті. Від часу виходу його останнього роману минуло п’ять років, і ось перед нами нова книжка, видана накладом у 15 тисяч примірників харківським «Клубом Сімейного Дозвілля».

За сюжетом роману«Голова Якова», одному з двох братів, які приїхали підкорювати Київ, а саме – молодому львівському композитору Якову Гораху-Євлампію – загадковими «великими темними отцями» замовлено симфонію до відкриття Євро-2012. Насправді ж це має бути пролог до апокаліпсиса, створенню якого спустошений мистець, виснажений містичними візіями, психо-практиками і просто спраглими жінками, противиться усіма фібрами своєї артистичної душі. Крім того, що має він ніби як дві голови – «об’єктивну» і «суб’єктивну», тобто сповідує соліпсизм, за яким бачить або не бачить те, чого не хоче – ще й «музика, з якою він жив статевим життям з юних літ, висушила його», і світ він тепер сприймає виключно в мистецьких категоріях. Так, «чоловік-саксофоніст – стурбований онаніст», а смичкові інструменти, на яких грають жінки, – «розсадник нав’язливих тремоландо і лесбійства», тож за цією творчою концепцією «у скрипці вібрує струна, у кларнеті – тростина, у жінці – фалос».

Слід зазначити, що якраз жінок у романі не бракує, вони ніжними музами оточують нашого героя, не даючи йому ані працювати, ані вмерти від переситу, оскільки закоханий він у привид своєї колишньої нареченої Ірени. Натомість Майя, Йоланта, Яна – ось ті юні валькірії, які гуртом супроводжують Якова протягом оповіді, яка точиться то в київських кав’ярнях, то в коморі звукорежисера, де працює герой, а то в батьківській хаті, коли він, нарешті, зважується прийняти виклик темних сил і розпочати працю із створення пекельної симфонії.

До речі, роман «Голова Якова» структурований саме як музичний твір, і кожна з його глав-«епісодій» темперована підзаголовками на кшталт «adagio», «allegro», «presto», які задають ритм оповіді, що зайвий раз мусить нагадувати про невідступність основної мети героя – створення акомпанементу до кінця світу. Який, між іншим, спроектовано в одній із авторських фантазій досить реалістично, являючи собою футбольний матч на стадіоні «Донбас-арена» між богами всіх релігій – від Перуна до Кецалькоатля – під пильним оком Рината Ахметова і Чарльза Дарвіна на трибуні, в оточенні фанатів, які виконують танець святого Вітта за повного сонячного затемнення.

Утім, з фіналу роману ми не дізнаємося, чи став запорукою всесвітньої змови твір геніального композитора. У строкатому крещендо подій, які трапилися по тому з усіма героями і персонажами цієї «алхімічної комедії», і про які в епілозі розказано суто конспективно, важко розгледіти тріумф сил добра, яке, вчинивши зло, все ж таки, зберегло світову гармонію. Принаймні будемо на це сподіватися.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Під час інавгурації 45-го американського президента складно було знайти моменти, які б хоча б злегка не контрастували із його попередниками.
    21 січня, Ольга Ворожбит
  • Найбільше значення в житті Олександри Екстер мали два міста: Київ і Париж. Але саме в Києві вона прожила найдовше
    21 січня, Тетяна Філевська
  • Уже який день я збираю подібно до славно­звісного Шурика з відомої комедії слова та мовні звороти воєнного часу: «Ремонт хороший, бо до війни зробили», «Знайди мені хоч когось у «республіці», кого задовольняли б ціни та зарплати», «Люди повертаються», «Де були? Виїжджали?».
    21 січня, Вікторія Малишева
  • Про що говорять мешканці окупованих територій, коли опиняються на підконтрольному Україні Донбасі
    21 січня, Єлизавета Гончарова
  • Гамбія вперше з 1965 року отримала надію на демократичні зміни в країні. Але наразі замість урочистих церемоній, країна можу поринути у хаос війни.
    20 січня, Юрій Лапаєв
  • Бути дружиною українського письменника у 20-х роках було непросто.
    20 січня, Ярина Цимбал
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено