Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
20 лютого, 2012   ▪   Євгенія Козловська   ▪   Версія для друку

Технократичний постпанк і наївний сюр, або ляльки оживають

Це – про нову експозицію у галереї «Парсуна», де на відвідувачів чекають механічні ляльки Олега Педана та живопис Ганни Силівончік
Технократичний постпанк і наївний сюр, або ляльки оживають

Для пані Ганни, художниці з Білорусії, тема кохання дуже близька: «Я ж, в першу чергу, - жінка, а вже потім – художник, тому часто малюю стосунки, закоханих». На виставці – роботи різних років, різного настрою, але, переважно, – світлі, оптимістичні, жіночні. Хоча, як зізнається художниця, є у неї  інші твори, зовсім протилежні за настроєм. «Кожна картина – неначе мій автопортрет, що фіксує мене, мій настрій у момент малювання, а буваю я різною». І малювати лише чисті емоції –  «радість-радість» - як каже пані Ганна, - «не надто цікаво».  Мисткиня шукає якусь родзинку – «ну, от наприклад, покажу радість, але трошки засмучену».

У полотнах, за визначенням авторки, – суміш рис наївного мистецтва та сюрреалізму: «приблизно так, хоча назвати стиль, у якому я працюю, дуже важко». Мені особисто картини нагадують ілюстрації до дитячих казок – легкі, безжурні, дещо наївні. До речі, нещодавно вийшла книжка для малюків з малюнками художниці. Окрім ілюстрування, пані Ганна пробує себе і як  театральний художник, створює арт-об’єкти (у Мінську якраз проходить її виставка до Дня закоханих, де представлено десять різних Венер-манекенів).

Для виникнення полотна інколи достатньо лише «візуального поштовху, що підкаже напрям». От, наприклад,  метро можна використати як джерело надхнення -  під час поїздки  художниця побачила яскраву рекламу, і вже є ідея для  малюнку про Адама і Єву. Хто зна - можливо, на наступну виставку вона привезе картину, присвячену київській рекламі.

Другий автор, чиї роботи можна побачити у «Парсуні» –  Олег Педан. Аніматор, режисер і викладач у інституті ім. Карпенко-Карого, що створює дивні механізми-іграшки. Лялькар згадує свій перший витвір, зроблений  у пять років, – човен з кори і палички з під-морозива, що міг плавати у калюжах. Потяг до майстрування не зник з  плином часу - у школі створював луноходи з катушок, а вже пізніше, коли працював у  кіностудії, завдяки йому отримували нове життя лампочки та старі годинники, перетворюючись з непотрібу на справжні шедеври. «Саморобні іграшки  – надзвичайно цікава тема. Можливо, колись напишу книгу про дитячі забавки кінця ХХ століття, бо поступово вони відходять у минуле» - каже митець.

Шлях до анімації був досить довгим. Мати пана Олега мріяла, щоб син став лікарем, однак той аж ніяк не бачив себе у цій почесній ролі – і поїхав у Петербург «погуляти», а іспити цілеспрямовано завалив. В інститут ім. Карпенка-Карого не пройшов – його фотороботи про деревяну архітектуру Карпат були на 11-му місці, а прохідні місця – лише до 7-го.  Після армії митець навчався на біофаку, на захисті, згадує, навіть випала можливість поспілкуватися з Патоном. А потім, у буремні 90-ті  іхтіологію довелося залишити, і працювати ким доведеться – на меблевій фабриці, столяром… На кіностудію потрапив випадково, але затримався там надовго. І поступово зрозумів, що мультиплікатори - звичайні люди.  «І я подумав – а чому б не спробувати самому?» - згадує лялькар.

Професійно анімації пан Олег ніде не навчався – опанував тонкощі ремесла, «підглядаючи за майстрами». Судячи з результату – підглядав на вищому рівні. «Я зробив зі старих лампочок персонажів, розклав їх на столі, і почав вигадувати історію, що б могла з ними трапитися» - каже аніматор. Так на світ зявилася «Світла особистість». А потім ще декілька мультфільмів – «Нікого немає вдома», «Ключ», «Найменший», для яких всі ляльки були зроблені митцем власноруч. «Ляльки рідко доживають до кінця фільму» - говорить пан Олег, «якісь ламаються, а часто їх навіть крадуть. Тих, що залишилися, роздарюю після закінчення роботи над стрічкою». На експозиції можна побачити жінку-пташку – єдиного персонажа мультфільму «Нікого немає вдома», який залишився у автора. Це – талісман, який лялькар особливо любить. У руці пташка тримає хустинку: «вона у фільмі весь час плакала, і витирала нею сльози». Зараз життя персонажу, як бачимо, налагодилося – сидить у комфортному кріслі біля букету квітів.

На сусідньому столикові - котик і горобчик, зроблені з монет (от для чого можна використовувати дрібязок!), зайняті з’ясуванням стосунків. Виконані фігурки за допомогою зварювання. Як каже майстер: «все відбувається без снопів іскр, це інший вид зварювання - бо маленький розмір майстерні диктує свої правила».   Більшість творів – обертаються, скриплять, хилитаються… Є і «втілення принципу анімації» - коло,  на якому закріплено декілька десятків чоловічків у різній стадії руху, та лампа. Якщо вимкнути світло в приміщенні і швидко крутити колесо – то фігурки зливаються в одну, і можна побачити, як ця людина крокує. Такий собі міні-кінозал одного кадру, що запрошує долучитися до секретів створення мультиків.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
  • Чому реалізація невеликих регіональних проектів із європейськими країнами може бути ефективнішою, ніж стратегічне «тупцювання на місці»
    17 листопада, Юрій Лапаєв
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.