Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 лютого, 2012   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Культ на замовлення: симфонічний «Океан Ельзи» в Палаці Спорту

Гарно мати статус культового. От гурт «Океан Ельзи» зі своїм беззмінним лідером Святославом Вакарчуком його мають. Тому можуть дозволити собі в нашій вбогій на всі шоу, окрім політичного, країні майже все. І влаштовувати «за наполегливим проханнями громадськості» величезну імпрезу в столиці, яка все бачила, раз на 2-3 місяці, і зробити виступ з симфонічним оркестром в Палаці Спорту, який ні за акустикою, ні за духом не відповідає подібним івентам, і засунути фан-зону в інший кінець залу, бо під сцену треба поставити стільчики для VIP-гостей за VIP-цінами
Культ на замовлення: симфонічний «Океан Ельзи» в Палаці Спорту
Юлія Полуніна

Коли народну любов не втратиш, що не зроби, можна дозволити собі й безпрецедентно хамське ставлення до преси та телебачення – журналістів і фотографів: охоронці в буквальному сенсі вигнали з залу після трьох пісень, заважаючи фотографувати та знімати надалі весь концерт. І це при тому, що вже на 5-6 пісні натовп прорвався прямо до сцени, блимаючи спалахами цифрових фотоапаратів прямо в очі команді, чого сам Славко терпіти не може.

Понад те – декілька разів люди просто проривалися на сцену до Вакарчука, намагаючись доторкнутись до кумира. Настільки наполегливо, що Святославу приходилося навіть самому втихомирювати людей. Де були охоронці в цей момент – загадка. Мабуть, продовжували полювати на пресу, яка в цей вечір була головним їхнім ворогом.

Заради справедливості варто відзначити, що більшість пунктів з вищенаведеного переліку не стільки на совісті гурту, скільки на совісті концертного агентства «Аншлаг», яке було зазначено в якості головного організатора усього заходу. Що до власне, концерту, то його початок був трохи змазаний тими ж організаторськими ляпами – під час перших пісень «Океан Ельзи» ніби вкочувався у виступ, не відчуваючи звичного енергетичного обміну з залом через VIP-прошарок, що мертво сидів на своїх стільцях. «Допомагали» й ті ж таки охоронці, які намагалися не давати публіці вставати. Ця недоречність дошкуляла й самим музикантами, бо пан Святослав постійно повторював весь концерт, передаючи привіт фан-зоні, що йому її дуже не вистачає.

Як не крути, але саме симфонічний супровід для «океанів» - не найкращий варіант, адже він згладжує своїм просторово-гармонійним наповненням інтимність та не дозволяє статися вибуху емоційності, які так притаманні творчості Вакарчука & Co. Мабуть, саме через те, найбільш зворушливо прозвучали ті композиції, які виконувалися у супроводі джазового квартету та хлопцями з проекту «Вночі», або й взагалі під одні клавіші Мілоша - тобто, де замість цілого оркестру разом з гуртом грало не більше десятка інструментів. Програма виступу розмаїттям не вразила: гурт здебільшого виконував добре відомі хіти, в тому числі й ті, які принесли славу «Океану» ще в старому складі, до 2004-го року.

Але якщо все ж відкинути все наведене вище критичне бурчання, слід визнати – «Океан Ельзи» і надалі залишається фронт-гуртом української рок-музики. Насправді хочеться зробити величезний комплімент хлопцям - саунд був чудовий і в плані виконання, і в плані його якості. Як тільки Святослав Вакарчук з колегами включає фірмовий «надрив почуттів» - забуваєш про все, бо розумієш, що це – справжня музика з великої літери, від всієї душі та серця. Тож, хочеться побажати «Океану» творчої наснаги та внутрішніх сил й надалі залишатися на верхівці українського музичного «пелотону».


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Німеччина має тривалу історію культурної політики й упродовж років не сповільнює темпу в цій сфері, зокрема на міжнародній арені
    20 серпня, Ольга Ворожбит
  • Безпафосність і вершинні твори ХХ століття в атмосфері закриття сезону на центральних австрійських оперних сценах
    20 серпня, Анна Ставиченко
  • В інтерв’ю Тижню Рішар Ґальяно, один із провідних джазових акордеоністів сучасності, розповів про стиль нью-мюзет і роль ідентичності виконавця в музиці, а ще поділився спогадами про аргентинського композитора-легенду Астора П’яццоллу.
    20 серпня, Ганна Трегуб
  • Головна тема минулого тижня в донецьких ЗМІ — нові автобуси «Донбас», які були зібрані на донецькому Донгормаші. Про них розповіли місцеві телеканали й написали газети. На завод приїхав сам Захарченко, який із посмішкою шимпанзе сів за кермо автобуса й про­їхався з таким виглядом, ніби своїми руками збирав його із запчастин. Традиційно незграбна пропаганда «ДНР» піднесла подію як неймовірну перемогу й доказ «вставання республіки з колін». Ось тільки реальна картина, як зазвичай, відрізняється від тієї, що намалювали пропагандисти.
    20 серпня, Олександр Наумов
  • Учені прогресують у виправленні геномів ембріонів людини
    19 серпня, The Economist
  • Лише кілька років тому на Шрі-Ланці припинилися бої. Ця країна-сад нарешті може спокійно жити й розвиватися, не думаючи про сепаратистів і теракти
    19 серпня, Ростислав Панічев
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено