Культура

  ▪   Ярослав Підгора-Ґвяздовський

Карколомний кордебалет

Вихід «Артиста» на широкі екрани може ознаменувати зародження мистецького начала в прокатному бізнесі

Чи можете ви зараз уявити собі німе кіно в кінотеатрах? Чи не забракне витримки додивитися його до кінця? Для сучасного масового глядача перегляд «Артиста» вимагає певного напруження мізків, притому що про високолобий артхауз не йдеться й на екрані розгортається мелодраматичне, хоч і фантасмагоричне життя голлівудської зірки 1920-х років Джорджа Валентина (в реальності Рудольфа Валентино).

Читайте також: Потреба особистого звільнення

Річ лише у відсутності звукових діалогів, які, за тогочасними канонами, іноді титруються. Проте «Артист» видається сучасною, покращеною варіацією «великого німого» з усіма наслідками. Тобто французький режисер Мішель Хазанавічус, провівши необхідний процес трансмутації, на основі старого кіно створив структуру філософського каменю кіно сучасного, де шліфовка зображення збагачується розвитком візуального з додатком звукового. Виходить віртуозний, цікавий зображальний ряд, який, навіть не маючи звуку, концептуально доповнюється ситуаціями, що поєднують видиме з почутим.Приміром, коли Джордж Валентин, герой Жана Дюжардена, кладе «німий» келих на стіл, а він… видає звук, це створює асоціацію на кшталт «Героя останнього бойовика» Джона Мактірнена: невидимий, паралельний світ сполучається зі світом нашим, утворюючи поєднання фантастичного та реального. Крім того, Хазанавічус вперше так явно і так зрозуміло прокладає місток між просторами – ситуаційно він робить звук реальним!

У випадку «Артиста» «німе кіно» виходить за межі свого технічного формату. Ледве чи не вперше в кінематографі глядачеві наочно, реалізуючи багатовимірний простір мистецтва екрана, показують усі можливості зображального в кінотеатрі: картинку можна «почути», і монохромне зображення не є проблемою для споглядання. Одному Богу відомо, як Хазанавічус (режисер тупуватої дилогії «Агент 117») спромігся створити на основі звичайного мейнстриму мистецький витвір. Це справжнє кінодиво, цікаве для глядача і критика, жанрове, багатошарове. Тепер він має безліч «Золотих глобусів» і, певно, отримає стільки само «Оскарів». І це цілком заслужено.

Читайте також: Cкромне представництво українців на Берлінале