Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
16 лютого, 2012   ▪   Записала: Олена Максименко   ▪   Версія для друку

Сто тисяч «Тузіків»

Письменниця Леся Воронина та ілюстратор Катерина Штанко відмовились від президентської премії «Українська книжка року»
Сто тисяч «Тузіків»

Президентською винагородою за книжку «Сни Ганса Християна» Лесі Ворониної з ілюстраціями Катерини Штанко стали 100 тис. грн. Половина суми мала відійти видавництву, решта – авторці й художниці. І якщо «Грані-Т» охоче приймають вітання з перемогою, то письменниця й ілюстратор вирішили від своєї частки відмовитись. Тиждень дізнався в Лесі Ворониної про причини відмови від «Української книжки року».

Читайте також: У гостях у казки

Коли все це починалося, ще за часів Віктора Ющенка, я думала, що цей конкурс може стати реальною підтримкою для гарних письменників. Сподівалася, що він не перетвориться на черговий «міжсобойчик». А потім розпочався обвал, невдовзі ми прокинулися в іншій країні, я була впевнена, що на цьому історія з появою нової літературної премії закінчилась. Та не минуло й трьох років, як телефонують до мене з видавництва «Грані-Т», повідомляють, що нашу з Катериною Штанко дитячу книжку «Сни Ганса Християна» визнано найкращою в номінації «За видатні досягнення в художній літературі» й видавництво та нас мають нагородити премією президента «Українська книжка року». Я з жахом заходжу на інтернет-сторінку цієї премії, дивлюсь, які книжки розглядали, й розумію, що це твори, подані три роки тому, ще за колишньої влади.

Абсурд полягає в тому, що премію присуджено за «Сни Ганса Християна», які я дуже люблю, але це книжка переказів відомого данського казкаря – і за це присуджують нагороду як за видатні досягнення в галузі художньої літератури!

Дивує ще одне. Називається премія «Книжка року», але, згідно з новою редакцією положення про цю щорічну премію президента України, оцінюють видане за трирічний період! А як визначатимуть переможців наступного року? Знову змінюватимуть умови конкурсу?

До того ж я дізнаюся, що заступником голови журі Івана Драча є Ганна Герман. І тут маю зробити історичний екскурс. Минулої зими в Українському домі сталася така подія. Дитячих письменників запросили туди, щоб узяти участь у святкуванні дня народження Лесі Українки й передати подаровані ними книжки українській бібліотеці в Москві. Ні, щоб мені додуматися одразу, що просто так приміщення в Українському домі не дають! Отож ми зібрались у чудовій залі разом із малими читачами – тут були діти з київських шкіл і учні з Бородянського району, які презентували зворушливі самодіяльні вистави за мотивами наших книжок. Ми розчулено аплодували юним акторам, аж тут ведуча радісно оголосила: «Діти, от ми зібрали ці чудові книжки, але ж вони не полетять до Москви самі! А хто їх туди доправить? Так от, тут у залі присутня людина, яку ви бачили по телебаченню, яку дуже добре знаєте. Саме вона допоможе книжкам потрапити до української бібліотеки. Це всім нам добре відома Ганна Герман!»

Читайте також: Моральна перемога Василя Шкляра

Щойно я почула ці слова, як підвелась і залишила залу. Це була майже автоматична реакція. За мною вийшли ще кілька письменників. Бо, приймаючи такі «підстави» як належне і вдаючи, що все так і має бути, ми тим самим допомагаємо нинішній владі, засвідчуємо згоду з усім, що вона робить.

Тепер, коли мені пропонують президентську премію, я вкотре згадую твір Леся Подерв’янського «Гамлєт, або Феномен датського кацапізму». Пригадуєте, як підступний Клавдій зваблював свого норовливого пасинка: «Мон шер Гамлєт! Ходімо в кабінєт. Канхвету дам тобі я посмоктати. Канхвета очєнь класна, «Тузік» вкусний!»

Художниця Катя Штанко сприйняла це точнісінько так, як і я. Тож після оприлюднення на сайті «ЛітАкцент» й на «Буквоїді» повідомлення про цю неймовірну подію ми написали в коментарях: «Від нинішньої влади премії прийняти не можемо».

Друзі та знайомі сприймають наше рішення по-різному. Одні підтримують у намірі відмовитись, інші радять пустити премію на якесь добре діло, мовляв, раз у житті ці крокодили дали нагороду порядним людям... Ігор Жук каже: «Віддайте хворим, ви ж можете когось урятувати!» Розумієте, яка дилема? Я радо віддала б ці гроші, наприклад, на лікування активіста літклубу «Маруся» Володі Росенка... Але для того, щоб віддати, їх спершу треба взяти! Узяти в людей, яких я зневажаю. І цим показати, що я підтримую їхню політику! Взявши цю премію, я перекреслюю все, що робила раніше!

Читайте також: Літературна Шевченківська премія цьогоріч обійшлась без скандалів


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа в запорожье вакансии, новости шоу бизнеса скандалы, Солнечная погода в иркутске
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено