Культура

  ▪   Ярослав Підгора-Ґвяздовський

Українці на Берлінале: скромне представництво

Берлінський кінофестиваль переконує, як важливо бути представленим на ньому, щоби на тебе звернув увагу світ

Україна має свій стенд на Берлінале вже третій рік поспіль, але саме цього разу, на шану нового керівництва Державної служби з питань кіно та її голови пані Катерини Копилової, українська сторона має власну програму дій, яка презентована купою флаєрів і солідним каталогом з діаграмами збірок українських фільмів, переліком фестивалів, продакшн- і постпродакшн компаній, дистриб’юторів, приватних і державних інституцій, знятими документальними і художніми коротко- і повнометражними стрічками і мультфільмами та films in productions.

На відміну від приватних компаній чи державних організацій інших країн, які в межах свого промоушну широко використовують рекламні площини трьох щоденних журналів, що виходять протягом фестивалю, велику кількість білбордів, постерів та кінороликів, Держкіно України обрало іншу стратегію: план презентацій своїх проектів і активний спосіб спілкування з потенційними партнерами. Як запевняє менеджер проекту українського стенду Денис Іванов (за сумісництвом директор дистрибуційної компанії «Артхауз трафік» та Одеського кінофестивалю), ця система є успішною на всі сто, позаяк у ситуації обмеженого фінансування, тактика особистих контактів є більш дієвою.

Вірити на слово Денисові не слід – варто поглянути на результати. Повний список досягнень українського стенду буде оголошено після завершення фестивалю на звітовій прес-конференції наприкінці наступного тижня – 21–23 лютого. Але вже на середину фестивалю презентація картини французького режисера вірменського походження Сержа Аведікяна «Параджанов» копродукції України, Франції, Грузії, Норвегії та Вірменії переросла в укладання двох (!) угод про продаж прав на дистрибуцію стрічки в СНД та Європі.

Наразі на договорах печатки не стоять, як пояснила продюсер фільму і співрежисер Олена Фетісова, назвати дистриб’юторів та країни прокату, який має стартувати навесні 2013 року, не є коректно. Проте продюсер фільму Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» Володимир Філіпов не приховує географії своїх успіхів: картиною зацікавилися аргентинці, португальці й австралійці – орієнтація доречно робилася на наявні в цих країнах великі українські діаспори, – а також росіяни, причому вони ж погодилися сплатити переклад фільму російською та (нез’ясований) перемонтаж.

Фільм Отара Шаматави «Урсус» («Кавказький бурий ведмідь»), що зніматиметься влітку у копродукції України, Грузії та Німеччини, на Берлінале поповнився німецьким актором Детлевом Буком («Біла стрічка» Махаєля Ханеке), а французьке акторське агентство запропонувало на до того вільну вакансію фільмового персонажа «режисер із Франції» чудового актора Чекі Каріо («Нострадамус»).

Щоправда, «Урсус» досі перебуває у невизначеному стані через брак чіткої згоди на головну жіночу роль австралійської акторки та голлівудської зірки Кейт Бланшет. Так само поки не вирішена доля фінансування з боку Держкіно Грузії. Мова йде про невелику частку у 3% загального бюджету, та через затримку із рішенням грузинської сторони українське Держкіно не може поставити крапку у своїх фінансових документах – наприкінці лютого грузинський Фонд кіно має завершити конкурс на державне фінансування та обрати з трьох проектів переможця.

Власне за сім днів роботи українського стенду на Берлінале відбулося чимало подій: презентували Національний центр ім. Олександра Довженка (а це і студія постпродакшну «Кінотур», і звукова студія Le Doyen, і (в найближчому майбутньому – копіювальна фабрика); Одеський кінофестиваль; Українську кіноасоціацію (централізоване угруповання кінопродюсерів); фільми «Рок-н-болл» Дмитра Приходька і «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» Михайла Іллєнка; і вісім проектів, які перебувають на різних стадіях виробництва, починаючи від «Кобзарів» Олеся Саніна, який запустила напередодні Берлінале студія ProntoFilm, і закінчуючи «Плем'ям» Мирослава Слабошпицького тієї ж таки ProntoFilm, що розпочне зніматися у вересні цього року.

Вже на Берлінале стало відомо, що старт зйомок картини «Брати» Вікторії Трофіменко перенесено з кінця лютого на кінець квітня – побудова всіх потрібних для фільму будиночків в умовах нинішнього 15-градусного морозу в Карпатах і кам'яної землі вимагає від творців перегляду планів.

На жаль, Україна ніяк не представлена в інших нішах Берлінале, гігантського кінематографічного спрута з шаленою кількістю паростків. Окрім Ольги Куриленко у фільмі Роланда Жоффе «Це будуть дракони» (форум), лише колишній киянин продюсер Олександр Роднянський згадувався як «народжений в Україні». Але в якій категорії фігурував він – Роднянський є продюсером конкурсної американської стрічки Біллі Боба Торнтона «Машина Джейн Менсфілд», картини гарної, хоч і аж ніяк не геніальної, проте вагомо драматичної, повнокровної й узагальнювальної, яка має непогані шанси на отримання головного призу фестивалю. Якщо «Машина...» таки здобуде «Золотого ведмедя», шлях на Голлівуд, який з наполеонівськими планами намітив собі Роднянський, буде здолано навіть швидше.