Тиждень.ua
Четвер, 17 квітня Мобільний RSS
Укр Eng
Увійти
29 січня, 2012  ▪  Тиждень  ▪  Версія для друку

На переправі коней не міняють

Стівен Спілберґ про подробиці зйомок нової стрічки
Матеріал друкованого видання
№ 4 (221)
від 26 січня 2012

«Бойовий кінь» – одна з найвеличніших історій про дружбу та війну. Це успішна книжка, що стала не менш успішною театральною постановкою, яку нині можна побачити на Бродвеї. Тепер ця історія вийде на екрани з-під рук одного з найбільших режисерів у історії кіно. Стрічка Стівена Спілберґа оповідає про вірність, надію і стійкість на тлі Європи в часи Першої світової війни. «Бойовий кінь» починається з дружби між конем Джої та хлопцем Альбертом, який приручає і дресирує тварину. Коли їх насильно розлучають, глядач бачить подорож коня крізь війну, коли він змінює життя й надихає тих, хто зустрічається на його шляху: британських і німецьких солдатів, французького фермера та його онуку.

Читайте також: Дорогоцінний Хронос

У. Т.: Цікаво, як ви відкрили для себе «Бойового коня», адже є і книжка Майкла Морпурґо, й вистава Ніка Стаффорда, яку вперше показали в Національному театрі Великої Британії режисери Том Морріс і Маріанн Елліот.

– Кеті Кеннеді (продюсер фільму. – Ред.) і Стейсі Снайдер, президент DreamWorks, побачили виставу у Вест-Енді (західний район Лондона, де зосереджене концертне й театральне життя), і вона їх вразила. Ляльки на лаштунках мали неймовірний вигляд, а ляльководи бачилися свого роду зірками постановки. Але ми знали: якщо передаватимемо цю історію, то зі справжніми кіньми, а не макетами чи маріонетками. Тому ми відразу домовилися про придбання прав, перш ніж я побачив спектакль, просто завдяки сюжету, який мені дуже сподобався.

До того ж я читав книжку Майкла Морпурґо і був у захваті. Але там розповідь була від імені коня Джої; читач, по суті, чув його думки. Я знав, що в кіно цього не передати, але такий підхід допоміг мені зрозуміти історію з кількох різних поглядів.

У. Т.: Які теми в «Бойовому коні» ви виділили для себе як ключові?

– Це кіно здебільшого про мужність. Мужність хлопця, який стільки всього переживає і багато через що проходить, аби досягти того, що йому необхідно – і не тільки йому, а і його найкращому другу – коневі Джої. А ще воно про стійкість цієї надзвичайної тварини.

Читайте також: Той, хто пройшов іспит

У. Т.: Як ви фільмували потрібні вам сцени з живими кіньми? Це ж непросто?

– Річ у тому, що досі я мало знімав коней. У більшості кінокартин про людей, наприклад вестерні «Індіана Джонс», кінь – це істота, на якій їздить Гаррісон Форд. Моя робота полягала в тому, аби привернути увагу публіки до Індіани Джонса, а не його коня. Тому зазвичай на коней ніхто особливо не звертає уваги. Кінь просто везе героя вестерну або безстрашного археолога з пункту А до пункту Б.

А в житті ми з родиною вже якийсь час мешкаємо поблизу ранчо, де є коні. Я звик до їхньої експресивності ще задовго до свого нового фільму. Провівши з цими тваринами стільки років, я знаю, що вони здатні передавати надзвичайні емоції і будь-хто може легко їх прочитати. Але в кінокартині від нас часто не вимагається присвячувати час роздумам про те, що відчуває кінь. Та в цьому випадку, побачивши, як блискуче ляльководи поставили цю історію на сцені, я зрозумів, що вони не зображували коней як людей. Вони не передавали тих характеристик коня, які ми можемо ідентифікувати із собою, не переносили людської реальності на тварин, а просто відтворювали їхню поведінку, про яку більшість із нас знають, але якої не помічають.

У. Т.: Чи вдалося їм «зіграти» у вашій стрічці переконливо?

– Мені хочеться вірити: коні точно знали, що роблять, і грали свої ролі так, як і решта акторів. Іноді під час зйомок мені навіть не доводилося їм казати, щó саме потрібно робити. Вони опинялися в кадрі й поводилися перед камерами так, як я навіть уявити не міг. А іноді просто можна було розслабитись і подякувати провидінню, бо коні якось розуміли, щó від них вимагалося. Ніби інтуїтивно ловили потрібний момент у кадрі.

У. Т.: Розкажіть про родину головного героя, хлопця Альберта. Очевидно, що вона перебуває на межі постійного конфлікту. Звідки взявся цей стан?

– Це родина, розбита війною. Батько Альберта брав участь у англо-бурській війні, й вона його зламала, залишивши помітні сліди від поранень. Дух членів сім’ї чимдалі дужче занепадає, аж доки до них потрапляє кінь. Сюжет трохи схожий на давню англійську казку про Джека й бобове стебло. Джек приносить матері боби замість грошей за єдину корову-годувальницю родини. Мама викидає боби – і вони, звичайно, проростають. Джої тут чимось подібний до цих бобів. Він виростає і приносить таку користь, якої уявити собі ніхто не міг. Але сюжети казки й роману схожі лише в тому, що обидві родини розбиті. Зцілити їх може диво. І воно випадково трапляється їм на шляху.

Читайте також: Вечори французького кіно

У. Т.: Окрім Джої, що ще тримає вкупі цю сім’ю?

– Земля. У фільмі вона не менш важлива, ніж люди. Адже земля для цих людей – усе. Без неї родина ніколи не вижила б. Вона прив’язана до землі значно більше, ніж може дістати віддачі.

У. Т.: Можете виокремити якісь особливі моменти або персонажів, що додали фільму виразності?

– Я хотів, щоб німецьких персонажів утілювали німці, тож ми знайшли блискучого актора Гіннерка Шенеманна, який зіграв одного з них – юнака, що намагається допомогти Джої, коли той заплутується в колючому дроті. Тим часом із британського боку до бідолашного коня, аби виплутати його, підходить солдат із Ньюкасла, в ролі якого – Тобі Кеббелл. Оцією сценою я, мабуть, найбільше пишаюся.

У. Т.: Ви чули бувальщини про Першу світову від британських учасників своєї знімальної команди, родичі яких брали в ній участь?

– Так, вони всі добре пам’ятали історії своїх предків. Їх передають від покоління до покоління. Ту війну зберігають у пам’яті – в найкращих європейських традиціях, які приділяють минулому чимало уваги. У нас (у США. – Ред.) нова генерація не так дбає про історичну пам’ять. Але в Англії батьки й діди завжди все розповідають дітям. Тож і мені пощастило почути захопливі перекази про особистий героїзм і чотирирічне жахіття в окопах війни.

У. Т.: Наскільки для вас і вашої творчої групи було важливо об’єктивно її зобразити?

– Ми не пристали ні на чий бік і не намагалися розбиратися, хто в конфлікті правий, а хто – ні. Наша історія зводиться до того, як персонажі поводяться з кіньми. У роботі з цими тваринами в кіногероїв немає політичних переконань. То був надзвичайно важливий аспект і саме це додає людяності цій воєнній історії. Мені здається, ті, хто турбується про коней, здебільшого дуже гуманні, особливо якщо безпосередньо доглядають за тваринами, годують їх. Тож не важливо на якому боці кінь у війні – британському чи німецькому.

У. Т.: Що означає пов’язка на Джої, яку бачимо впродовж усього фільму?

– Мені треба було з’єднати якось усі частини історії, оскільки події відбуваються на французькій фермі, потім на німецькому боці фронту, а опісля на британському. Я хотів, аби був якийсь один елемент, що об’єднував би всі ці лінії, які, на перший погляд, не мають нічого спільного. Мені здалося, що це буде цікаво, тому я запропонував ідею сценаристу Річардові Кертісу. Він написав, що то була пов’язка Альбертового батька з англо-бурської війни, яку хлопцеві передала мати. Той прив’язує її до вуздечки, і коли коня купують, забираючи з ферми й від найкращого друга, він проносить цей оберіг і пам’ять про стосунки крізь усе кіно. І ця хустина переходить з історії в історію, аж доки врешті повертається на сам початок.

Читайте також: Дівчина з тату дракона

 

©DreamWorks II Distribution Co., LLC. All Rights Reserved


Матеріали за темою:

3
Ви не оцінювали матеріал
Реклама
Публікації за темоюзгорнути
  • Півтора року тому Тиждень започаткував рубрику «Кінопроект», де йшлося про українські фільми, що перебували на різних стадіях виробництва
    28 січня 2012, Ярослав Підгора-Ґвяздовський
    Тегикіно, фільм
  • Українсько-грузинсько-німецький «Урсус» – один із наймасштабніших і найцікавіших кінопроектів 2011 року
    4 січня 2012, Ярослав Підгора-Ґвяздовський
    ТегиЗаза Буадзе, кіно, фільм
  • 2011 рік яскраво й не один раз підтвердив: людство ще спроможне знімати геніальне, мистецьке, рефлексуюче кіно – «Дерево життя», «Меланхолія», «Туринський кінь»
    3 січня 2012, Тиждень
    Тегикіно, кіноматограф, фільм
  • Барбара Піхлер про особливості кіновиробництва у державі, яка має великого й домінантного сусіда
    27 грудня 2011, Інна Завгородня
    Тегикінематограф, фестиваль, фільм
  • Тиждень поговорив з англійським режисером Гайом Річі про його вже другий фільм в Голівуді, сіквел фільму «Шерлок Холмс» — «Гра тіней», про складність творення другої частини після успішної першої, про роботу з акторами, про Конан Дойля і плагіат…
    26 грудня 2011
    ТегиГай Річі, Голівуд, режисер, фільм, Шерлок Холмс
  • Вчора у столичному кінотеатрі «Київ» пройшла прем’єра нового фільму відомого французького режисера Філіппа Гарреля «Те літо пристрасті…»
    25 листопада 2011, Ярослав Підгора-Гвяздовський, 2
    Тегипрем’єра, Те літо пристрасті, Філіпп Гаррел, фільм
  • 10 листопада у прокат вийшла епічна картина Тарзема Сінгха «Війна богів. Безсмертні». Держслужба кіно жодним чином не обмежила глядачів від кривавого, максимально насильницького псевдоісторичного побоїща…
    11 листопада 2011, Ярослав Підгора-Гвяздовський, 4
    ТегиВійна богів, кінематографія, фантастика, фільм
  • Показ на відкритті 41-го Міжнародного київського кінофестивалю «Молодість» фільму Єжи Гоффмана «1920. Варшавська битва» – це крок зрозумілий, сміливий і божевільний водночас
    24 жовтня 2011, Ярослав Підгора-Гвяздовський, 10
    ТегиВаршавська битва, Кінофестиваль "Молодість", УНР, фільм
  • У Карпатах за 75 км від Воловця почалися зйомки містичного трилера «Синевир»
    14 вересня 2011, Ярослав Підгора-Гвяздовський, 3
    Тегикінематограф, фільм, фільм жахів
Останні публікаціїзгорнути
  • Європа може зменшити залежність від російського газу, але для цього потрібні час, гроші й непохитна політична воля
    сьогодні, The Economist
  • Керівник Національної телекомпанії України про приборкання її як дохлого лева
    сьогодні, Славка Куцай
  • Хоча трагедія розбомблених Хіросіми та Нагасакі показала, що на атомну зброю слід накласти суво­­рі обмеження, від власного ядерного арсеналу відмовилося небагато країн, а деякі, навпаки, його нарощують і досі.
    сьогодні, Ольга Ворожбит
  • Реакція Заходу виявилася куди гострішою, ніж очікували в Москві чи Києві
    сьогодні, Майкл Бініон
  • Схоже, вже ні в кого ані в Україні, ані у світі, крім головного московського дипломата Лаврова, немає сумнівів, що в нас бешкетують російські спецпризначенці. Диверсійні групи із сусідньої країни, за даними Антитерористичного центру при СБУ, налічують кількасот бійців, вони дуже доб­ре оснащені й треновані, але психологічно та інформаційно підготовлені абияк.
    сьогодні, Самійло Ворс
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв’язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2013 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.