Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи

Дорогоцінний Хронос

Вручення премії «Золотий глобус» Голлівудської асоціації іноземної преси наочно розклало по поличках усі американські турботи, болі та сподівання
Матеріал друкованого видання
№ 3 (220)
від 19 січня, 2012
Дорогоцінний Хронос

Кінонагороди в Сполучених Штатах – більше, ніж просто призи, це певні знаки, які з великою часткою імовірності виявляють підводні течії та оголюють наріжні камені. Узагальнюючи й екстраполюючи переможців премії, можна сказати, що американців найбільше хвилюють дві проблематики часу: гостросоціальне сучасне й ностальгійне минуле, і вони ворогують між собою за право безроздільного владарювання над реальністю людської свідомості. Причому важливо зрозуміти, що члени Асоціації – це критики, особливий вид homo sapiens із надлишком інформації про продукти «фабрики мрій». Можливо, той продукт – лише фікція дійсності, але насправді майже все, що діється в кіно, цією дійсністю навіяне і є її певною трансформацією. Тобто критики – політики паралельного світу, створеного світом нашим. Вони, може, і не посідають місць під сонцем і не претендують на владу, яка належить представникам великого кінобізнесу, але знають, про що люди мріють і де ці мрії є порожнім маренням, а де за ними ховаються плани та перспективи.

Читайте також: Час без сенсу

Головними силачами серед «золотих» номінантів були фільми трьох немейнстримового спрямування режисерів: «Нащадки» Александра Пейна,  «Хранитель часу» Мартіна Скорсезе та «Артист» Мішеля Хазанавічуса. Пейн, як і завжди, зосереджений на сьогоденні, а Скорсезе з Хазанавічусом здійснили серйозні запливи в минуле. І стрічки кожного з них є знаковими. «Нащадки», грубо кажучи, про стосунки батьків та дітей і про те, що нинішнє покоління не має нічого спільного з попередніми генераціями. «Хранитель…» – про феєричне минуле, коли мрії лише народжувалися. «Артист» – про німі мрії, які померли з появою звуку. Всі ці три фільми виводять на екран протиставлення минулого і теперішнього. Та однозначної оцінки, де б перше ідеалізувалося, а друге демонізувалося, шукати не треба, «раніше» необов’язково було добрим, а «тепер» не завжди є жахливим – часи Олівера Стоуна та його «Ніксона» з «Джей. Еф. Кейем» минули. У «Прислузі», ще одному привілейованому номінанті, йдеться про расистську Америку, коли чорні не могли ходити навіть в один туалет із білими. Тобто Штати з чорношкірим президентом на чолі перебувають у доброму «тепер» чи як?


Якщо подивитися «Опівночі в Парижі» Вуді Аллена (переможець у категорії «Сценарії»), то добре було лише раніше. Принаймні герой його фільму ловив кайф, фантасмагоричним чином переправляючись на початок XX сторіччя для спілкування з Пабло Пікассо і Франсуазою Саган.

Читайте також: Розкіш різноманітності



Час спливає, часи міняються – ось що намагалися (чи це справді можливо?) показати члени Голлівудської асоціації іноземної преси. «Людина, яка змінила все» красномовно демонструє новітній, теперішній спосіб формування бейсбольної команди: можна послуговуватися лише цифрами, навіть не зустрічаючись із гравцями і не переглядаючи матчі з ними! «Мартовські іди» показують, що за правильними словами стоять неправильні політичні діячі й що нинішні передвиборчі кампанії – ті самі цифри, що й у бейсболі. А раніше було геройство (як у спілберґівському «Бойовому коні»), колись в силові структури йшли, щоб служити людям, а не збирати бабло (принаймні так каже Клінт Іствуд про Гувера у своєму «Джей Едгарі»). Раніше жила Мерилін Монро («7 днів і ночей з Мерилін»), Фройд і Юнґ товаришували («Небезпечний метод»), а прем’єр-міністром Британії була Маргарет Течер («Залізна леді»). Проте зараз хлопцеві можна видужати від онкозахворювання (як у фільмі «У мене рак»), а дівчині в помсту самотужки зґвалтувати насильника («Дівчина з тату дракона»).



Словом, чи краще було колись чи є вже, ви стовідсотково не з’ясуєте, переглядаючи голлівудські стрічки або орієнтуючись на їхні премії, видані хоч би такими світоглядними мужами, як в Асоціації іноземної преси. Але цього року вони спромоглися (чи радше це вийшло випадково) змалювати своїми номінаціями і призами досить чітку картину. На ній не потрібно шукати вбивцю, як це робив режисер Пітер Ґрінуей, досліджуючи «Нічну варту» Рембрандта. Усе зрозуміло: ліворуч – те, що промайнуло, праворуч – те, що діється. А між ними – конфлікт.

Читайте також: Люду – видовищ, слонам – води


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено