Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Час без сенсу

Мартін Скорсезе виступив у ролі хранителя класичного кіно, яке стає на шлях массового
Матеріал друкованого видання
№ 2 (219)
від 12 січня, 2012
Час без сенсу

Кінознавець і синефіл Мартін Скорсезе вбив двох зайців одним пострілом: створивши красивий фільм у модній 3D-технології, він поставив пам’ятник піонеру кінематографа, французькому режисерові Жоржу Мельєсу.

Захоплені поєднанням класичного із сьогоднішнім, деякі американські кінокритики назвали Скорсезе найкращим, у доважок нагородивши його епітетами «чудовий», «магічний», «сердечний». «Хранитель часу» («Hugo») має три номінації на «Золотий глобус» і точно дістане кілька (якщо не десяток) на «Оскара». Однак не можна не відчути дисонансу в тому, що режисер дозволив собі застосувати новітню техніку у вигляді високоякісної камери Arri Alexa, використав шалені $170 млн і зняв для себе незвичне, м’яко кажучи, дитячо-сімейне кіно.

Звісно, все коли-небудь трапляється вперше, і в кримінальній драмі, й у трилері, й у мюзиклі, й у містиці Скорсезе колись був початківцем. Та обсяг, розмах і загалом форма, здається, зле з кіномитця пожартували. Він не тільки зайшов на чужу для нього територію, загіпнотизований відкритими можливостями, а й знайшов золото замість води. Та золотом не нап’єшся! От ніби у фільмі все добре: й історія хлопчика, що сиротою невидимо живе саменький у комірчині вокзалу, і її прив’язка до життя старого продавця годинників, і дитяча дружба є, і пошуки розгадки секрету антропоморфного механізму з ключем у формі серця. Ніби й деталі досконалі – чого вартий лише паризький вокзал із «амеліподібними» історіями життя його працівників! – і камео суперові – епізодичні появи автора книжки, що стала основою сценарію, Браяна Селзніка й самого режисера. Та вкупі це видається штучним і незрозуміло затягнутим. Тобто природним є бажання Скорсезе сказати про свого кумира якомога більше. Та до чого тут глядач?

На відміну від навдивовижу захопливих «Пригод Тінтіна» «Хранитель часу» не має сенсу: пригоди краще дивитися у Спілберґа, ефекти – в Кемерона, а надихатися мистецькими й естетськими ідеями у Жене… Словом, чи є сенс поліцейському з відділу вбивств іти працювати в дитячий садочок?

Читайте також: У ведмежій шкурі


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Медична реформа для Донеччини справа не нова. Ще в 2012 році тут стартував пілотний проект, згідно з яким були розділені гілки медичної допомоги, сформовані центри первинної медицини, що стало пусковим механізмом для змін у сприйнятті лікування як процесу надання послуг.
    27 липня, Єлизавета Гончарова
  • Літо цього року видалося гарячим. Не через погоду, а через інтенсивні події довкола України на міжнародному рівні. Серед ключових цього тижня можна назвати такі: візит у країну спеціального представника Держдепартаменту США з питань України Курта Волкера та телефонні переговори між лідерами «нормандської четвірки». Обидві події пов’язані одним питанням, однак мають різні підходи до вирішення українсько-російської кризи
    27 липня, Юрій Лапаєв
  • У жовтні 2015 року в університетах Південної Африки розпочалися масові протести через підвищення плати за навчання. Утім, це була не єдина причина студентських акцій. Тиждень попросив розповісти про це детальніше дослідницю Центру суспільних змін Університету Йоганнесбурга (ПАР), кандидатку соціологічних наук Анастасію Рябчук.
    27 липня, Ольга Ворожбит
  • Про що свідчать нещодавні інциденти між військовими США та КНР
    26 липня, Юрій Лапаєв
  • Дебати російського опозиційного політика Алєксєя Навального та колишнього лідера бойовиків ДНР Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) були досить очікуваною подією не тільки в Росії, але і в Україні. Адже з одного боку в них брала участь людина, яка хвалилася, що особисто почала війну на Сході України, що забрала 11 тисяч життів. А з іншого - ліберальний політик, на якого орієнтується найбільш прогресивна частина російського суспільства і який називає себе майбутнім президентом Росії
    26 липня, Денис Казанський
  • У Печерському районному суді м. Києва досі розглядається справа за обвинуваченням у державній зраді полковника Івана Без`язикова, який торік вийшов з полону. Оскільки полковник не належить до «майданівців», або «добровольців», його справа немає такого широкого резонансу, як в інших випадках, коли йдеться про долі громадських активістів. Водночас, відбувається безпрецедентна у судовій практиці подія: судять полковника Збройних Сил України, який, перебуваючи у полоні, буцімто співпрацював з сепаратистами.
    25 липня, Ярослав Тинченко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено