Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
3 січня, 2012   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

П'ять головних кінематографічних подій 2011 року

2011 рік яскраво й не один раз підтвердив: людство ще спроможне знімати геніальне, мистецьке, рефлексуюче кіно – «Дерево життя», «Меланхолія», «Туринський кінь»
Матеріал друкованого видання
№ 1 (218)
від 1 січня, 2012
П'ять головних кінематографічних подій 2011 року

І таким стрічкам немає справи до поширення 3D, зміни плівки в камерах і кінотеатрах на цифру, економічної кризи та засилля римейків, сиквелів і загалом комерційних одноденок. Засмутив 2011-й кінематографічними скандалами, де перше місце посідає обструкція Ларса фон Трієра в Каннах. Але потішив рік тим, що Україна несподівано отримала знову (!) «Золоту пальму» Каннського кінофестивалю за короткометражний фільм «Крос» Марини Вроди. Попри подальшу відсутність українських стрічок у прокаті, Ігор Подольчак зняв свій черговий фільм «Delirium». Презентував стрічку «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» Михайло Іллєнко. Словом, кіно в Україні потроху знімають, і цей процес поступово набирає обертів.

Читайте також: П'ять головних театральних подій 2011 року

ПОВЕРНЕННЯ БЛУДНОГО СИНА

Важливим є не так повернення переоціненого в минулому режисера-відлюд­ни­­ка Тер­­ренса Маліка, як його поява з насправді геніальним фільмом, оціненим уже адекватно: «Дерево життя» отримало «Золоту пальму» Канн і визнання багатьох журналів та критиків. Та ще більш несподіваною стала заява Маліка про початок роботи водночас над чотирма новими проектами, які вийдуть упродовж 2012–2013-го, хоча доти він зняв лише чотири стрічки за 40 років. Характерно, що повернувся Терренс з образно апокаліптичним фільмом, а про кінець світу 2011-го було знято кілька значних стрічок.

ПРИМАРНЕ ФІНАНСУВАННЯ

60 млн грн, які нібито були виділені державою на створення нових фільмів, нарешті на початку вересня були розподілені між 37 проектами, що їх відібрали з 52 потенційних стрічок, попередньо затверджених Експертною комісією з кінематографії при Державному агентстві з питань кіно. Наразі жодний із проектів так і не отримав обіцяних грошей, хоча голова Держкіно Катерина Копилова списує це на складну систему державного фінансування й невміння наших продюсерів працювати з державою. Якісь із проектів уже випали зі списку ощасливлених держпідтримкою, інші намагаються «правильно» скласти документи й договори з казначейством.

Читайте також: Сім головних музичних подій 2011 року

АПОКАЛІПСИС СЬОГОДНІ

За три місяці до Канн, на Берлінале, показали «Туринського коня» Бели Тарра – здається, найпесимістичніший фільм про апокаліпсис, бо закінчувався він повним і безнадійним мороком. «Меланхолія» Ларса фон Трієра, що теж була з «Деревом…» у Каннах, так само не хепі-ендівська, але загалом апокаліпсис Трієра мав осмислений і відрефлексований фінал. «Остання любов на Землі» Девіда МакКензі, – хто б і що б не казав, що це, мовляв, не апокаліптичне кіно, – значно оптимістичніша у цьому пла­­ні: стрічка оповідає про любов, яку отримуєш в останній момент і до якої в останній момент линеш. Може, навіть і не вмираючи.

ТЕРОРИЗМ-1: ВИРОК ТРІЄРУ

Невдалий, хоч і цілком трієрівський жарт на прес-конференції Каннського кінофестивалю про «розуміння Гітлера» коштував Ларсові світового скандалу: тавра «персона нон-грата» на фестивалі та багатомісячного переслідування з боку і французької, і данської поліції «за неофашизм» (у Франції справу закрили лише в грудні). У результаті Трієр відмовився коли-небудь надалі розмовляти із журналістами, а Канни затаврували себе політкоректністю, ніби помстившись режисерові за його меланхолійний вирок людству.

Читайте також: П'ять головних літературних подій 2011 року

ТЕРОРИЗМ-2: ІРАН СПОТИКАННЯ

Після арешту 2010 року і засудження двох іранських режисерів-дисидентів Джафара Панахі та Мохаммеда Расулофа кінематографічні та політичні пристрасті продовжилися. На Берлінале-2011 «Золотого ведмедя» дали фільму Асгара Фараді «Розлучення Надер і Сімін», а за три місяці потому в Каннах показали документальну стрічку Моджтаба Міртахмасба та Джафара Панахі «Це не фільм», зняту до засудження останнього, а після судового вироку вивезену його другом до Парижа на флешці, схованій в торті. Ще через місяць була заарештована іранська акторка Марзіє Вафамехр і засуджена до 90 ударів батогом та одного року ув’язнення за участь у фільмі «Мій продажний Тегеран». 

ВОРОГ, ЩО ПРИНОСИТЬ ГРОШІ

2011 року знищення Землі інопланетянами у кіно стало трендом, який, власне, був започаткований 2010-го. Пошесть пішла з недорогого «Скайлайну», а продовжилася блокбастером «Глобальне вторгнення: битва за Лос-Анджелес», трешевою малобюджетною «Битвою Лос-Аджелеса», серіалом, продюсованим Стівеном Спілберґом, «Ті, що зійшли з небес», та наприкінці року «Фантомом», який продюсував новий колега Спілберґа Тімур Бекмамбетов. 2012 року цю тему підхопить уже мегаблокбастер, 200-мільйонний «Морський бій» Пітера Берґа. Судячи ж з відкритого фіналу «…вторгнення», у сиквелах можуть бути всі американські міста.

Читайте також: П'ять головних мистецьких подій 2011 року


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено