Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

«Місія неможлива-4»: холодна війна повертається під вибух Кремля

«Місія: неможлива — протокол фантом» демонструє з усієї сили очевидності — холодна війна повертається. І справа навіть не в ефектному підриві Кремля…
«Місія неможлива-4»: холодна війна повертається під вибух Кремля

… Власне, це один із трендів цього року, про що «Український тиждень» ще скаже у підсумковому матеріалі: протистояння Сполучених Штатів і новітньої Росії, яка і «де факто», і «де юре» виступає правонаступницею Радянського Союзу, річ зрозуміла, тому Голівуд, як інструмент шоуменізації актуальних політичних настроїв, видав продукт на гора.

Четверта «Місія: неможлива» — це можливість неможливого, нереальність бажаного, бажана реальність, яка на щастя чи нажаль існує лише в кіно. У цьому фільмі фантасмагорично змішалося минуле, теперішнє і майбутнє, повний абсурд з прозорою логікою, гомеричний регіт зі скепсисом. Якщо сприймати «Місію…» за чисту монету, то ні позитиву, ні сприйняття загалом не буде, бо перед нами постає чисте кінематографічне божевілля, варте порівняння з минулими зразками голлівудського агітпропу, де перше місце законно і загальновизнано посідає комічний, ба навіть сатиричний Джеймс Бонд, королівський блазень, який, будучи наближеним до короля (чи королеви), жартує на сльозотворчі теми.

Ітан Хант, герой «Місії…», здається, випередив Джеймса Бонда, вихопивши у нього пальму першості в блазнюванні. Звісно, справа не у виконавцеві ролі: Том Круз, що грає Ітана, ніяким чином, крім суб’єктивного, не випереджає виконавця ролі теперішнього Джеймса Бонда, Денієла Крейга. Але у «Місії: неможлива — протокол фантом» містяться і влучні пекучі запити життя, і форма жартівливого, абсурдиського ха-ха над реальністю, а це раніше мав безальтернативно тільки серіал творців пана Флеммінга та сімейства Брокколі. Це все мало місце в 70-80-х роках, коли Шон Коннері та Роджер Мур були артистичними представниками войовничого капіталістичного Заходу, несвідомими (чи свідомими?) коментаторами волі дорейганівського і особливо рейганіського уряду яскравих, виправдано зрозумілих ненависників всього комуністичного, радянського, російського. При цьому треба мати на увазі, що Голівуд єдина в світі максимально незалежний конгломерат бізнесменів, які не фінансуються державою, а навпаки — державу фінансують самі! Тобто впливу на власних продюсерів чи сценаристів уряд США не мав і не має, бо мати не може — незалежність продюсерів є абсолютною, і вона підтримується верховенством права і силою грошей. Те, що це право представляють юристи, кожний з яких керується бажанням клієнта, тобто його грошами, — інша справа, не дотична до нашого матеріалу.

«Місія: неможлива — 4» — краща місія. В ній є все, що потрібно для всіх можливих зон сприйняття і можливих рефлексій, для будь-якої аудиторії, що їсть, не перетравлюючи, і травить швидше, ніж їсть. Шалений темп, карколомні трюки, вбивства поганих і смерть «наших» — це все було й раніше. Та, як на мене, важливу — найважливішу! — роль відіграло запрошення Бреда Бьорда у крісло режисера. Режисер і сценарист Pixar’івського мультиплікаційного комедійного екшн-шедевру «Суперсімейка» (і недооціненого «Рататуя») — це чудовий вихід для забальзамованої «Місії…», породженої Брюсом Геллером і Брайаном Де Пальмою в далекому 1996-му та похованої, як це не дивно, голлівудським генератором ідей Дж. Дж. Абрамсом 10 років потому. Бьорд — сучасний геній анімаційного руху, дизайну та історії, має головне, чим, власне, долав всіх інших класичний Бонд — гумор. Думається, саме жартівливість, гнучкість у сприйнятті найтяжчого, жартівливість, як спосіб захисту психіки, і є козирним тузом нової «Місії…». При повному божевіллі, що відбувається на екрані, саме гумор є тим ферментом, на поверхні якого зустрічають дві молекули — думка сценариста із розумінням глядача, і вступають в реакцію. Без гумору не було б адекватної — позитивної — реакції глядача на сюжет фільму, як без реакції між молекулами не було б життя взагалі. Хоча часом глядача може врятувати від повного неприйняття моменту лише власне, вроджене чи набуте почуття гумору, як у випадку з центральною інтригою фільму: виявляється, головний злодій у «Місії…» мусить викрасти коди запуску російських балістичних ракет з ядерними боєголовками! Таке є смішним вже для будь-якого глядача з цієї, не західної території. Причому смішним це є з двох сторін: у росіян можна вкрасти навіть таке — одне сприйняття фільмового факту, і це хочуть вкрасти навіть зараз, коли людей цікавлять лише хліб, пиво, футбол, мільйони і «бентлі» — інше сприйняття. З одного боку, абсурд думати, що коди запуску в наш матеріальний час когось можуть цікавити — хіба що таких поодиноких бельгійських чи норвезьких протестувальників. З іншого, що таке цінне — ? — так погано охороняється, що його можуть красти одночасно дві різні організації, як у фільмі: в найбезпечніше місце Росії, архів Кремля, відразу потрапляють дві іноземні персони аби вкрасти найнебезпечніші документи. Наступний момент — це теракт — підрив і повне знищення Крамля, центру російської самодержавності. Ще ніхто такого собі не дозволяв у великому, прокатному кіно — ні за часів Рейгана, ні за часів бушів. А от за часів Обами, здається, найбільш демократичного президента Штатів, спроектували, отримали дозвіл від московської влади, де фільм знімався, і підірвали. Жах — круто — ваш варіант…

Ще одним атрибутом холодної війни є наявність у фільмі російського героя, офіційного слідчого, який дошукується виконавців теракту. У виконанні гарного актора Володимира Машкова, цей герой постає у вигляді малосимпатичного, клішованого і, звісно, тупуватого націоналіста із бажанням помститися за «свою страну», але й правдиста із вимогою виконати свій обов’язок знайти істину та справжнього злочинця. Так і бачимо суміш «бондіанського» генерала Гоголя із «Шпигуна, який мене любив» з «міліціонером на мотоциклі» Георгія Жжонова у фільмі «Бережись автомобіля». Така фактура є виключно бондівським винаходом, коміксовим персонажем із великим сенсовним бекграундом. Глядач через ха-ха зовнішнього отримує потужний програмований меседж внутрішнього — ворог може бути смішним і навіть справедливим, але він є ворогом.

Ідеальний, двосічний голлівудський меч вкотре, ідеально, зарубав двох зайців: видав суперпрофесійний глядацький, тобто комерційний товар, що заробить купу грошей через потужні спецефекти і доступні, смішні жарти, і вказав на старих-нових ворогів. Те, що Азія — Емірати, Індія — врешті виявляється третьою, вирішальною стороною у боротьбі антагоністів, є вдалим, але додатковим штрихом, не вказуючим на «зло» Нострадамуса, втім, його дзеркально відбиваючим. За цей додаток особливий респект творцям. За гумор, гадаю, респект буде видаватися інвесторами — без гумору цей товар «з Росії без любові» був би бракованим, і списався б на склад найбільших провалів 2011 року.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як комп’ютерні віруси зменшують боєздатність і чиє засоби убезпечитись від них
    28 березня, Юрій Лапаєв
  • Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.
    28 березня, Юрій Даценко
  • Франція досить боязко ставиться до надання безвізового режиму для України через проблеми власної внутрішньої політики.
    27 березня, Алла Лазарева
  • Перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко розповів Тижню про нещодавні переговори, що відбулися в Парижі в рамках “нормандського формату”, на які несподівано не приїхали представники РФ.
    27 березня, Алла Лазарева
  • Як зійшли нанівець турецькі конституційні реформи
    26 березня, The Economist
  • Українські письменники в гостях у Сталіна
    26 березня, Ярина Цимбал
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено