Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 листопада, 2011   ▪   Олександра Цилія   ▪   Версія для друку

Монтсеррат Кабальє: «Опера ніколи не помре!»

На п’єдесталі оперних див ХХ століття ця жінка завоювала звання «неперевершеної». За її іменем немає шлейфу скандалів і сенсацій. Феноменальна музикальність, довершеність імпровізації, а ще її доброта та виняткове почуття гумору роблять її людиною не лише з золотим голосом, а й із золотим серцем.
Монтсеррат Кабальє: «Опера ніколи не помре!»

Нещодавно до Києва завітала легендарна оперна діва – Монтсеррат Кабальє. Вона заспівала у супроводі Академічного оркестру України під керівництвом відомого диригента Хосе Колладо. Думками про своє щастя та блискучу співочу кар’єру вона поділилась з Тижнем.

У. Т.: Монтсеррат, ви колись сказали, що відчуваєте себе справді щасливою, що доля дозволила вам зробити таку дивовижну кар’єру. Але вірите, що для своєї родини та друзів ви більш потрібні, ніж для мистецтва. А чи були колись готові пожертвувати заради мистецтва?

– Я жертвую протягом усього життя. Мій чоловік, мої батьки та діти… Вони завжди розуміли, що моя робота пов’язана із музикою. З одного боку, я жінка і матір, а з іншого – жінка, яка працює. Хоча не вважаю, що я цілком чимось пожертвувала, адже моя сім’я завжди була зі мною. І це для мене найважливіше!

У. Т.: Як вважаєте, чи легко в сучасних реаліях залишатись жінкою?

– Це залежить від жінки та країни, де вона живе. Що стосується мене, то музика – це моє життя. Тому я особливо щаслива від того, що зробила добру кар’єру і маю прекрасну родину!

У. Т.: Монтсеррат, ви колись потерпали від закулісної критики? Що допомагало не звертати на це уваги?

– Коли ти працюєш, присвячуєш себе професії, то немає часу на роздуми про такі речі.

У. Т.: Ваша донька Монтсеррат Марті також стала відомою оперною співачкою. Ви підтримали її вибір чи, можливо, відмовляли її від такої кар’єри?Адже на власному досвіді переконалися, як важко боротися за своє місце на світовій сцені…

– Так, справді знаю, що це таке і через що їй довелось пройти у її віці. На початку нам з чоловіком не подобалось те, що вона робить. Але крок за кроком вона працювала над своєю кар’єрою. І зараз ми раді її вибору, адже вона досягла успіху! А особливо я тішусь тому, що два місяці тому я стала бабусею! Онуку назвали Даніелою – на честь її батька Даніеля Фіаделля.

У. Т.: До речі, про імена! Розкажіть про вашу сімейну традицію, коли всіх дівчаток називають іменем Монтсеррат. То ж ваша донька порушила цю традицію?

– Якщо б у нашій родині з’явилась ще одна Монтсеррат, нас довелось би розрізняти за номерами! (сміється). В Іспанії дівчаток прийнято називати іменем матері, а хлопчиків – іменем батька. Чимало сімей зберегли цю традицію. Моє повне ім’я – Марія де Монтсеррат Вівіана Консепсьон Кабальє-і-Фолк. З іменем Монтсеррат пов’язана легенда. Недалеко від Барселони є гора вулканічного походження. Там є монастир, названий іменем Богоматері, яку каталонці називають святою Марією Монтсеррат. Коли дівчинка підростає, залишається лише Монтсеррат. «Монте» – це гора, а «серра» – гірський ланцюг.

У. Т.: Як починається ранок оперної діви? Можливо, зі співу?

– Жодних співів зранку! (сміється) Коли я прокидаюсь, перше, що я роблю, це спеціальну гімнастику для тіла та голосу. Потім я приймаю душ, снідаю та вживаю вітаміни. Трохи пізніше смакую кавою, адже справжня кавоманка!

У. Т.: Монтсеррат, як я знаю, ви пишете картини. Як часто малюєте? Чи малюєте під час турів? 

– Звичайно, але я не сприймаю це серйозно. Я пишу, коли маю час. І під час турів також! При мені завжди акварелі та інші речі, які без проблем можна перевозити із собою. Адже, олія, наприклад, має специфічний запах, який не всім до вподоби.

У. Т.: А де полюбляєте відпочивати?

– О, в мене немає відпочинку! Коли у графіку трапляється кілька вільних днів, бачусь із родиною. Хоча завжди просила організаторів так планувати мій графік, щоб залишався час на рідних. При цьому неважливо, де я перебуваю. В деяких країнах зручніше бачитись з родиною, в деяких – не дуже. Але я змогла колись організувати їхню подорож до Південної Африки – вони відвідали Йоганнесбург, Кейптаун. Також побували в Японії. Сама я неодноразово була в Польщі, Росії, в Європі… Звичайно, знано легше літаком за кілька годин дістатись до будь-якого європейського міста з Парижа чи Лондона. Коли ти в Канаді чи Південній Америці, це складніше. Але мої рідні приїжджали до мене в Мехіко, Бразилію та Перу. Хтось приїжджав до Буенос-Айреса. До речі, місто, яке дуже подобається моїм дітям, – це Відень, тому що вони дуже люблять музику, коней і взагалі країну. Відень вони називають «містом мистецтва». А от Париж надто нудний, на їхню думку. У будь-якому разі, все залежить від кожної окремої людини. Мені, наприклад, дуже подобається Нова Зеландія!

У. Т.: Багато артистів рано чи пізно приходять до того, коли усвідомлюють, що одного дня вони перестануть співати, виступати, грати на сцені. Ви уявляєте себе без музики?

– Ні! (сміється). І цей тур не є прощальним. Вже заплановано п’ять сезонів!

У. Т: Ви відомі неперевершеною манерою виконання ролей в операх Россіні, Доніцетті, Белліні. А яка ваша улюблена опера?

– «Соломея», опера Ріхарда Штрауса. Мені взагалі дуже подобається Штраус.

У. Т.: А з кимось із сучасних артистів хотіли б виступити?

– Думаю, це Елтон Джон. Він дуже хороший!

У. Т.: На вашу думку, чи буде опера популярною за 100 років?

–Я думаю, це те, що навряд чи забудеться. Опера ніколи не помре, адже вона лунає до серця та до розуму людей. Люди... чутливі, напевно, тому й люблять музику. Сподіваюсь, що з моєю допомогою люди долучаються до справжньої музики.  


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
  • Як імперські палаци прийшли на зміну маєткам козацької старшини
    24 вересня, Ольга Ковалевська
  • Якщо ви хочете дізнатися середню ціну на новий гаджет, то знайдете сайт, який робить вибірку з усіх пропозицій. Якщо цікавитеся відгуками на нову стрічку, котра тільки-но вийшла в кінотеатрах, — шукатимете їх там-таки, у мережі. Але якщо вам потрібно дістати середнє арифметичне від мови й політики в Україні, ви зобов’язані поїхати на Полтавщину.
    24 вересня, Олекса Коба
  • Думаю, найдосвідченішими розвідниками могли б стати таксисти. Ба навіть уже стали, з єдиною поправкою: всю зібрану інформацію вони перетравлюють самі та згодовують колегам. Від їхньої інфи, що здобута на шляхах війни, жодної користі — лише змарнований настрій та трохи гумору, якщо сам «розвідник» має таке почуття.
    24 вересня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено