Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Український слід в американському незалежному кіно

З 17-го листопада в столичному кінотеатрі «Київ» пройде перший Фестиваль незалежного американського кіно. Легкий штрих до фестивалю — українська складова деяких фільмів
Український слід в американському незалежному кіно

Незалежне американське кіно — не дивина для тих, хто розуміє, що таке незалежне кіно. Бо воно, власне, і складає славу кінематографії Сполучених Штатів. Інша справа, що в нашому прокаті подібного звіра побачити можна вкрай рідко. Про, здається, безсмертного Вуді Аллена нам, на щастя, нагадують щорічно. Так само вічні брати Коени теж плодовиті і, що більш суттєво, міцно тримають руку на пульсі зацікавлень мас, маргіналів і дистриб’юторів. Навіть Мартін Скорсезе часом до нас доходить. Спайк Джонзі та Чарлі Кауфман… Це ми вже дали маху — цих наші прокатники свідомо і цинічно занесли в Червону книгу. Але ж існують зоопарки назвою торренти чи файлообмінники!

А от щодо американського кіно з українським режисером, актором чи просто слідом — це майже нонсенс, незважаючи на те, що українців в Голівуді — хоч греблю гати (на цю тему, аби закрити лакуну, ми невдовзі підготуємо добірку матеріалів). Фестиваль незалежного американського кіно, що проходить під патронатом Посольства США, торкається цього аспекту: принаймні два художні та один документальний фільми творені за безпосередньої участі українців.

Хоча Ліза Холоденко, режисерка фільму «Діти в порядку», за паспортом є американкою, по крові батьків вона — українка. Лауреат ЛГБТ-призу «Тедді» на Берлінському кінофестивалі 2009 року саме за фільм «Діти в порядку», Ліза багато років знімає фільми виключно із сюжетами про нетрадиційну орієнтацію, так само багато років живучи разом із жінкою, і якийсь час виховуючи сина, народженого її компаньйонкою від донорської сперми. Чи через свої стосунки із батьками, очевидно неоднозначні, чи через очевидно гомофобські настрої в Україні, вона кілька років тому відмовилася від інтерв’ю, мотивуючи це тим, що «українцям інтерв’ю не дає».

Тим не менше в кар’єрі Лізи — все в порядку. Лесбійська пропаганда в її останньому фільмі ніяким чином не позначилась ні на рішенні (після прочитання сценарію) зіграти в ньому таких зірок, як Аннетт Бенінг, Джуліанн Мур, Марка Раффало і Мії Васіковскі, ні на світових касових зборах, які за офіційними даними перевищили виробничий бюджет майже в 7 разів.

Останнє — не дивує, зважаючи на швидке зростання одностатевих зв’язків, дозвіл подібних шлюбів та уроки в школах для наймолодших про двох татусів у сім’ї. Ліза є членом Американської кіноакадемії, номінувался на «Оскар», була членом журі Санденського кінофестивалю, —фестивальної твердині незалежного кіно Америки. Цікаво, що її колега по кіноцеху, акторка Віра Фарміга, що дебютувала як режисер фільмом «Цей темний світ» (буде показаний в Києві), якось зізналася у своїй вічній антитезі до жінки-Барбі, воліючи носити штани замість спідниці.

Проте у неї, другої дитини в сім’ї із семи дітей, до нетрадиційної орієнтації не дійшло. І чи могло дійти, якщо її батько, як вона сама казала, «з тих, хто відчуває на своєму обличчі подих Бога», якщо вона виховувалася в українській традиції, до шести років говорячи лише українською мовою. Як і Ліза, Віра є «оскарівським» номінантом і так само була членом Санденського кінофестивалю. Послужний список 38-річної Віри складається із 42 пунктів в графі «акторські роботи», де є фільми і Мартіна Скорсезе, і Джонатана Демме, і Дункана Джонса, і Джейсона Рейтмана. Тепер вона почала сама знімати фільми (що прикметно: свій «… темний світ» вона робила, будучи на шостому місяці вагітності). І навіть якщо її дебют не був високо оцінений критиками і глядачами, пройшовши обмеженим прокатом лише в Сполучених Штатах і Канаді, але побувавши на значних фестивалях, на кшталт Санденського, Трайбекі та Едмонтонського, він зачепив серйозні питання цінностей, сім’ї та Бога.

На відміну від обох попередніх жінок українського походження, Роксолана Топорович зробила не художнє кіно, а документальне — про трупу американців, що танцюють українські танці, про те українське, що ми, бачачи лубочні яскраві червоно-сині стрічки-штани-сорочки, у себе називаємо шароварщиною. Якась щирість у цій наївності є, реальності без рефлексії, для нас псевдореальності. Можливо, справа в тому, що в кіно Роксолана потрапила саме через чорний хід бутафорської кімнати, працюючи на фестивалі Трайбек спершу відповідальною за «червону доріжку», а на фільмах «Непристойна Бетті Пейдж», «Учень чаклуна» та ще кількох — відповідальною за костюми на знімальному майданчику. Та є і така деталь кіно, як костюми, і не менш важлива, як в театрі — вішак.

Насправді, гарне кіно складається з багатьох деталей, і якість кіно залежить від того, аби глядач не помітив проблем на жодному з можливих рівнів зображення та звуку. Як виявилося, часом за різні кінематографічні складові відповідають в голлівудському і загалом американському кіно й українці.

Також у програмі фестивалю: «Кіньярванда» (Kinyarwanda), реж. Алрік Браун, «Межа ризику» (Margin Call), реж. Джей Сі Чендор, «Сумна валентинка» (Blue Valentine), реж. Дерек К’янфранс.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французький політолог розповів Тижню про майбутнє переговорів щодо війни в Україні та перспективи геополітичних змін упродовж наступного року, а також поділився спогадами про власну поїздку на лінію фронту.
    26 вересня, Алла Лазарева
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
  • Як імперські палаци прийшли на зміну маєткам козацької старшини
    24 вересня, Ольга Ковалевська
  • Якщо ви хочете дізнатися середню ціну на новий гаджет, то знайдете сайт, який робить вибірку з усіх пропозицій. Якщо цікавитеся відгуками на нову стрічку, котра тільки-но вийшла в кінотеатрах, — шукатимете їх там-таки, у мережі. Але якщо вам потрібно дістати середнє арифметичне від мови й політики в Україні, ви зобов’язані поїхати на Полтавщину.
    24 вересня, Олекса Коба
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено