Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи

Ханна Макгілл: Нині британське кіно гостре на язик і саркастичне

Фестиваль Нового британського кіно презентувала Ханна Макгілл, британський кінокритик і за сумісництвом програмний менеджер Единбурзького міжнародного кінофестивалю, яким вона стала в 29 років. Молоду, амбітну і талановиту Макгілл найавторитетніше кіновидання світу Variety визнало однією з 50 найвпливовіших жінок у кіноіндустрії
Ханна Макгілл: Нині британське кіно гостре на язик і саркастичне

У. Т.: Чи був якийсь певний фільм, який підштовхнув вас стати кінокритиком?

– Якоїсь конкретної кінокартини не було. Все почалося з дуже юного віку. Я з батьками жила в місті, де не було доступу до нового кіно, але мій тато завжди записував фільми на касети, і ми потім дивилися їх удома. Тобто становлення кінокритика в мене почалося через батька. Але все одно почала я писати не про кіно — спочатку це були музика і телебачення.   

У. Т.: Неабиякий інтерес у мене викликає не так ваша обізнаність у кіно і кар’єрні щаблі, як виховання. Особливо мене це цікавить з погляду вашої дуже давньої рецензії на «Олдбой» Чхан-Ук Пака, в якій ви писали, що були у цілковитому захваті від картини.

– Розумієте, сім’я в мене була доволі артистичною і жваво цікавилася всім новим – і, фільмами, і музикою, і книжками, яких у нас завжди було вдосталь. Але зараз тато, читаючи мої рецензії, не може второпати, звідки в мене час, щоб переглядати таку кількість фільмів. На що я відповідаю: «Тату, це моя робота, і я за неї отримую гроші». «Олдбой» був доволі контроверсійним фільмом. І тому дуже дивним виявився сам режисер, який був на Единбурзькому фестивалі і з яким мене попросили зробити сесію «запитання – відповіді». Чхан-Ук Пак виявився таким статечним, ґречним корейським джентльменом, тож важко було повірити, що саме він зробив «Олдбоя». А фільм мені на той час сподобався, можливо, саме через мій юний вік і його амбітність та візуальну новизну. Зараз, якби я писала на нього рецензію, я б назвала його дещо претензійним.  

У. Т.: Нинішня британська критика і британське кіно доволі амбітні та сповнені якогось молодечого запалу. Я помітив, що британське кіно, яке, здається, відповідає рецензіям у найбільших британських кіножурналах Empireі TotalFilm, гостре на язик і зухвале за формою. Чи це справді так?

– Так, гадаю, ви маєте рацію: британське кіно саме таким і є – гострим на язик і саркастичним. Можливо, тому, що розраховане на молодшу аудиторію. Уявлення про наше кіно як про щось затиснене, серйозне і претензійне, яке має нести потужний меседж аудиторії, відійшло в минуле. Адже люди, які зараз роблять кіно, хочуть привнести в нього гумор, іронію і те, що може зацікавити більше глядачів, воно намагається бути мейнстримовим, тому й головні відвідувачі британських кінотеатрів, ядро аудиторії, так би мовити, – це чоловіки від 18 до 35 років.

У. Т.: Тобто це через аудиторію у багатьох британських фільмів така кількість обсценної лексики?

– Нині в кіно працюють ті, хто ще вчора зростав у певних рамках культури і моралі, і хто хоче відійти від тієї зашореності, яка, можливо, була притаманна їхнім батькам. І в сенсі лексики також.

У. Т.: Судячи з рейтингу газети Times, який вона склала два роки тому, підсумовуючи перше десятиліття 2000-х, і в першу п’ятірку якого потрапила щонайбрутальніша анімаційна комедія «Команда Америка», чорний гумор у британців на першому місці…

– І знову повертаємося до зміни поколінь. Нове покоління виросло на голлівудських фільмах і стрічках Тарантіно, в яких ненормативна лексика, насильство і чорний гумор почуваються як риба у воді. А вони, у свою чергу, чимало запозичили з фільмів Мартіна Скорсезе. Та попри все, ці моменти радше є не відображенням реалій суспільства, а певним протестом проти якихось усталених традицій. Загалом, способи впливу кіно та його завдання – це вже дещо ширша дискусія на тему «для чого існує мистецтво». Мої батьки походять зі шляхетного старомодного середнього класу. А потім раптом почалися 1960–1970-ті роки, коли народилася «сердита і протестуюча Британія», яка розвернулася до своїх батьків спиною. Але врешті-решт навіть протестувальники виростають і починають думати, як заробляти гроші. 

У. Т.: Добре, що в Британії не всі ще думають лише про заробляння грошей, а ще є й ті, хто рефлексує. Соціально-політичні стрічки Майкла Вінтерботтома в цьому сенсі є класичними. А от «Голод» Стівена МакКвіна, «5 хвилин раю» Олівера Хершбігеля і «Лондон-ривер» Рашіда Бушареба – це щось нове і вагоме. Здається, що ці люди хочуть змінити світ, чи не так?

– Так, вони намагаються змінити думки людей. За традицією, британське кіно мало б бути повчальним і соціально спрямованим. Але зараз такі картини цікавлять уже значно меншу аудиторію і йдуть у набагато меншій кількості кінотеатрів, ніж раніше. Часи змінилися.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено