Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи

Український глядач залишився без «Драйву»

Ще один добрий фільм, «Драйв» Ніколаса Віндінга Рефна, не потрапить до нашого прокату, хоча ми могли б його дивитися в кінотеатрах вже з цього четверга…
Український глядач залишився без «Драйву»

На відміну від попереднього сумно нескінченного списку гарних фільмів, які так і не побачили наші очі, «Драйв» включено до нього з причини піратства. Вряди-годи, насправді винні торенти. Маючи приз за режисуру Каннського кінофестивалю, приз Голлівудського кінофестивалю за виконання другорядної жіночої ролі (Кері Малліган), шану тисяч прихильників і прихильниць творчості та зовнішності виконавця головної чоловічої ролі (Райан Гослінг) і статус в мережі однієї з кращих картин цього року, «Драйв» просто зобов’язаний був вийти в наш прокат. Усе зіпсувало викладення фільму в інтернеті, що завадило нашому місцевому дистриб’юторові зважитися на друк принаймні кількох кінокопій, дрібної рекламної кампанії та обмеженого прокату.

Бізнесовий момент переміг і другого українського дистриб’ютора – саме з цього четверга «Драйв» мають випустити на DVD в сусідній з нами країні, а це нівелює сенс релізу в кінотеатрах.

Без сумніву, мережева якість картини може задовольнити інформаційний голод щодо каннського лауреата. Але так само варто визнати дешевизну та естетичну, я б сказав калорійну, невибагливість такого тамування природного позиву до видовища. Адже насиченість «Драйву» цілком відповідає назві – він драйвовий, а драйв в рази збільшується, якщо його подавати у великому розмірі кінотеатрального екрану та з приправою Dolby-звуку. Щоправда, слід зробити важливу ремарку: і звук у фільмі не блокбастерного ґатунку, позаяк без вибухів і рокових ритмів, і динаміка не з екшенів. Бо «Драйв» – це артхаузний бойовик.

Саме так можна схарактеризувати напрям впливу і жанр картини. Визначення «артхаузний» у цьому разі суттєво міняє жанр екшену. Динамізм, властивий бойовику, наявний лише на початку, коли нам показують героя Райана Гослінга, за своїми навичками, правилами і темпераментом доволі схожого на героя «Перевізника» Джейсона Сетема – вправного, розумного і неймовірно холоднокровного водія, що підписується на автомобільну допомогу грабіжникам. Далі динамізм, як швидкість у пішохідній зоні, знижується до межі повільного, наркотично повільного, руху психологічної драми.

Понад те, з часом, а картина повзе 100 хвилин, ритм її стає конвульсивним, сіпаючись експресивними й емоційними вибухами насильства, якими, виявляється, сповнений герой. Власне, герой перетворюється на певну антитезу назві та початковому фільмовому темпу. Він, як в «Американському психопаті» чи у «Вбивці всередині мене», вовк у баранячій кожушині, тихий психопат, невидимий убивця. Хіба що калічить він злочинців, та й то лише через прив’язаність до своєї сусідки та її маленького сина. Можливо, ось цей позитив негативних дій героя і надав фільму такої популярності у глядачів.

Плюс характерний, шокуюче привабливий Гослінг, тихенька і мила мишка Малліган і ця шалена трилерова напруженість, яка, власне, і дає той драйв, що в заголовку і на який очікуєш. Напруженість – це та струна нервів, котра починає із садомазохістським характером бриніти в моментах переслідування поліцейських, розмовах героя з чоловіком сусідки і бандитами. Напруженість «Драйву», гадаю, могла б забезпечити опалення самого кінотеатру, в якому б його показували.

На додачу до неї, а також нашого визначення «артхаузний», є специфічна музика, чи радше музичне тло фільму. Воно кружляє і повільно в’ється у повітрі, мов дим від косяка з марихуаною. Цей чудовий і дуже доречний димок вдув у картину упізнаваний за стилістикою звуку Анджело Бадаламенті. Хоча підтвердження цій певності немає, що створює оригінальну загадку. Прізвище великого американсько-італійського композитора Бадаламенті, приятеля та соратника Девіда Лінча, зазначене у титрах, і віриться у це з першого акорду, а от на всіх інформаційних сайтах з офіційним на чолі, композитором оригінальної музики вказаний Кліф Мартінез.

Якщо б цей Мартінез був би вигаданим чоловіком або чиїмсь псевдонімом, то вийшла б непогана містифікація. Але ж ні: Мартінез, як і Бадаламенті для Лінча, є постійним композитором для Стівена Содерберга, насичуючи його фільми звуками від дебютного «Сексу, брехні та відео». Тож, у чому тут штука? На те загадка і є загадкою, щоби нею залишатися…

Малобюджетний, успішний, (без огляду на «Перевізника») оригінальний «Драйв» вирізняється серед сучасних картин майже всім: жанровою специфікою недоекшена, ім’ям цікавого данського режисера Рефна, великою артхаузною/комерційною дистриб’юторською компанію Film District, що катає нестандартні фільми і заробляє непогані гроші. Але жанр «Драйву» неоднозначний, як і картини Рефна, чия попередня робота «Валгалла. Сага про вікінга», визнана красивою за картинкою, однак аж ніяк не зрозумілою за сенсом.

 «Драйв» страждає на приставку «не» на кожному кроці. І коли ми зробили вже не один крок від початку нашої оповіді, не залишається іншого виходу, як визнати його основний недолік: як і «Валгалла», він ні про що. Одначе пустопорожність фільму є певним успіхом в його аналізі: якщо таке кіно з артхаузним фльором вважається одним із кращих, постає серйозне запитання: хто ж ті, які ставлять його на п’єдестал величі? І що вони туди встановлять потому, коли святе місце спорожніє? 


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено