Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
30 жовтня, 2011   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

«Ляпіс Трубєцкой» підірвав Київ пропагандою спорту та сили волі

«Я устал притворяться веселым клоуном» - співає фронтмен «Ляпіса Трубєцкого» Сергій Міхалок в пісні «Жлоб». І з кожним новим концертом впевнюєшся, що він остаточно перестав ним бути
«Ляпіс Трубєцкой» підірвав Київ пропагандою спорту та сили волі
Юлія Полуніна
Фотогалерея: «Ляпіс Трубєцкой» підірвав Київ (зображень: 19)

Тепер на сцені рок-пророк – і це без будь-якої іронії. Гостро соціальний ска-панк-гротеск, здається, пасує і йому особисто, і всьому гурту набагато більше за шансон-бурлеск взірцю кінця 1990 - початку 2000-них років. Переродження команди остаточно затвердив статус дисидентів у рідній Білорусі, в якому вона й завітала до України.

Київські фанати «Ляпісу» вже 2 роки очікували на приїзд улюбленого гурту. І не тільки київські – через заборону виступів у рідній країні до столиці України завітало чимало гостей з Білорусі, тож, зал був заповнений вщент. Треба визнати, що це очікування виявилося зовсім не марним. І за власними враженнями, і за враженнями багатьох опитаних кореспондентами «Тижня», концерт 28 жовтня виявився набагато більш вибуховим, ніж виступ 2009-го року. Здається, з кожним новим треком та виступом Сергій Міхалок & Coвсе більше стверджуються в правильності свого вибору в бік альтернативної музики та, в першу чергу, текстів.

Вони все далі йдуть від іміджу веселих дурників, що гугнявими голосами співають насправді «стьобних» композицій, які любителі альтернативи, щоправда, сприймали з неприхованою ворожістю, зате масовий споживач поп-ерзацу, навпаки, на ура. Тепер «Ляпіс Трубєцкой» можна абсолютно чітко віднести не просто до рок-сцени, а саме до рок-сцени контркультурної та нонконформістської.

Саме цей гурт є чи не єдиним успішним прикладом «депопсизації» себе, своєї творчості та іміджу в пострадянському шоубізі. В результаті якої, з комерційної точки зору, гурт абсолютно нічого не втратив, навпаки відкривши для себе широку альтернативну аудиторію. А з точки зору, власне, якості творчого доробку зміг піднятися до рівня тих артистів, що не просто розважають, а ще й змушують задуматися. Класичний випадок: «я досяг успіху, а тепер маю право сказати, що насправді думаю»  щодо команди Сергія Міхалка аж ніяк не виглядає банальністю, скоріше – хеппі-ендом.

В цьому сенсі абсолютно логічним виглядає репертуар команди на концертах взагалі і київському зокрема, в якому принципово відсутні треки з альбомів, старіших за «Капітал» 2007-го року. Який й ознаменував собою появу нового чи повернення до справжнього концепту «Ляпісу Трубєцкого». Фірмовою фішкою «Ляпісу» є й своєрідний конферанс між піснями – а це химерна суміш прокламацій сили духу та зачитування Міхалком власних поезій, які він пише під псевдонімом Юзик Кілевич. Не можна не відзначити й дуже якісного, професійного, фактично, західного ґатунку саунду команди, що є дуже важливим для ска-панк-року за участі духових. «Ляпіс» звучить в музичному сенсі на порядок краще всіх своїх колег по цьому стилю на пострадянському просторі, тому залишається визнаним лідером.

Майже все в оновленій творчості цієї формації тепер зводиться до слова «боротьба» - з собою, системою, стереотипами, жлобством, міщанством тощо. Київський концерт Міхалок побудував також як процес боротьби з «космічним монстром» Дартом Вейдером, під яким легко вгадувався «бацька» Лукашенко. Епатажність та пафосність дивним чином тільки допомагає сприймати все це цілком всерйоз – особливо враховуючи, що самі «ляпіси» не втомлюються говорити про це. 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    4 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено