Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи

Дещо хитро

На українські екрани вийшов науково-фантастичний фільм жахів «Дещо». Про нього є сенс писати хоча б тому, що це рімейк однойменного безсмертного у своєму жанрі, вже класичного зразка, створеного 1982 року Джоном Карпентером
Дещо хитро

Класику не перероблюють, класику можуть лише підробити. Все залежить від того, наскільки добра підробка, аби її коректно було порівнювати з оригіналом. Для чого робити підробку, гадаю, питання не виникає — щоб заробити на ній гроші, що очевидно. Очевидно, що, в часи тотальної рімейкізації та сиквілізації, й до невмирущої екранізації оповідання Джона Кемпбелла «Хто там?» не могли не дотягтися всюдисутні руки Голлівуду. І це не зрозуміло. Інтригуюча історія про знахідку в Антарктиці багато тисяч років тому замерзлого космічного корабля та інопланетянина поблизу, і його подальший кривавий шлях крізь тіла людей — це справжній perpetummobileдля кіно. Незважаючи на протести любителів фантастики і фільмів жахів у дусі «руки геть від класики!», наразі маємо перед очима її підробку.

Зважимо на те, що «Дещо» Карпентера не є першою екранізацію оповідання Кемпбелла: за 31 рік до цього фільм «Дещо з іншого світу» був знятий, за чутками, самим Говардом Хоуксом, і хоча фільм лише за початком схожий на науково-фантастичне оповідання, він має досить високий рейтинг у своєму жанрі.

Що було робити продюсерам з Universal, щоб, з одного боку, не зруйнувати крихку ідею рімейку карпентерівської класики, а з іншого не сильно витрачатися? Запросити молодого, не спаплюженого мільйонними гонорарами, але амбітного і талановитого сценариста. Це ж стосується і режисера, і акторського складу. На сценариста вибрали американця Еріка Хейссерера, хто воскресив Крюгера для 5-ї частини «Кошмарів на вулиці В’язів» і не зіпсував франшизи п’ятою частиною «Пункту призначення». У крісло режисера посадовили голландця Маттійса ван Хейнінгена, химерно маловідомого творця одного відео і одної короткометражки. В акторах серед відомих опинився лише данець Ульріх Томсен, зірка артаузного кіно з фільмами «Догми» на чолі.

Знімальний процес тривав три місяці, це багато. А після не-відомо-скільки-місяців робилися спецефекти. Забігаючи наперед, треба сказати, що комп’ютерні ефекти космічного корабля і монстрів, яких творив із себе прибулець, можуть бути оцінені тільки на 5 по 5-бальній системі. Нажаль, у табелі фільму «Дещо» це буде єдиною п’ятіркою.

Сценарист нової версії фільму відійшов від першоджерела так само необачно і далеко, як інопланетянин від свого корабля. Нібито як вправний хірург, Хейссерер, препарував фільм Карпентера, розрізав його на кавалки, і зшив заново, попередньо замінив деякі складові та додав нові. В результаті від старої версії залишився один лише кістяк сюжету, на який наростили нове м'ясо і одягли у новий костюм. Додалися два жіночі персонажі, американські дослідники з’єдналися із норвезькими, монстр став більш активним, а смертей побільшало разом із жахливими моментами поглинання людей. Від старого доброго «Дещо» дещо залишилося, даруйте за каламбур — зеленкувато-жовтий тон кадру і природність вигляду спітнілих героїв. Все.

Коли герої починають обговорювати, чому інопланетяни вийшов у холод зі свого корабля, автоматично кланяєшся творцям — вони говорять із любителями фільму Карпентера однією мовою, пробуючи через екран відповісти на ті питання, які й досі задають глядачі. Або, таким чином, заграють до глядача. Що теж не погано. Але чомусь швидко це припиняють робити. Бо заграються із способами перевтілення монстра і вбивання людей. Аж до тої міри, коли втрачається логіка: нащо ж інопланетянину вбивати усіх підряд, якщо йому потрібно навпаки, переробити їх на собі подібних? І чому монстр продовжує залишатися монстром, якщо він може стати людиною? І чому він не ховається, а полює на людей відкрито? Ці питання — вирок. Бо «Дещо» Карпентера переросло в класику саме за створення мікросвіту, який є обгрунтованним і має чітку логіку існування, а питання щодо його творення ідентичні питанням до нашого світу, і є вічними.

Апофеозом абсурду стає не так перехід дії на борт космічного корабля — це непогана ідея в руслі тої самої гри зі знавцем теми, — як мавпування «Чужого». Для поціновувачів такий сюжетний поворот може бути козирем, бо самого «Чужого» Рідлі Скотта перед прем’єрою 1979 року засміяли в пресі за явні перегуки із фільмом Хоукса. Проте, гадаю, так далеко ні сценарист, ні режисер, ні продюсери не заглядали.

Фінал, ось єдине, що може врятувати творців від страшної і заслуженої критики у повному і злочинному руйнуванні класичного кінотвору. Вже на титрах, за кадром починається музика із фільму 82-го року, а в кадрі з’являється норвежець на вертольоті та пес, що біжить засніженим полем. Це, власне, початок карпентерівського «Дещо». Тобто увесь «Дещо» ван Хейнінгена не є рімейком, а є приквілом. Щемлива ностальгія, спогади про кайф від перегляду класичного фільму стають панівними саме на той важливий час, коли виходиш з кінотеатру, ставлячи фільму оцінку. Хитро.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено