Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Гете, сексуальна свобода і міжетнічні стосунки – в Україні розпочався фестиваль Нового німецького кіно

Сьогодні, 6-го жовтня, в столичному кінотеатрі «Київ» відкривається один з наймасштабніших в країні фестивалів — фестиваль Нового німецького кіно: в Києві він триватиме до 13 жовтня, а, пройшовши містами-мільйонниками Одесою, Харковом, Донецьком, Дніпропетровськом і Львовом, закінчиться 20 листопада в Чернівцях
Гете, сексуальна свобода і міжетнічні стосунки – в Україні розпочався фестиваль Нового німецького кіно

В добірці Нового німецького кіно нараховується всього-нічого 5 фільмів, що вийшли у минулі два роки. І без сумніву, вони ніяк не можуть відображати загальної ситуації німецького кіно, яка в копродукції за 2010-2011-і випустила з півтисячі фільмів. До складу фестивалю не ввійшло жодного документального фільму (а їх сотні), і жодного, що мав резонанс в Німеччині: ні «Клички» про дуже популярних майже-німецьких-українських боксерів братів Кличко, ні докфільм «Ахет» про геноцид вірмен в Османській імперії, ні «Ходорковський» про життя відомого ув’язненого російського бізнесмена Міхаіла Ходорковського.

Зрозуміло, що чимало сильних фільмів не включили через їх минулу або майбутню присутність в нашому прокаті — як, наприклад, «Білу стрічку» Міхаєля Ханеке чи «Піну» Віма Вендерса, чи «2016: Кінець ночі» Тіма Фельбаума. Інші рейтингові німецькі фільми могли не потрапити до фестивалю через їх ціну або недоступність для організаторів Goethe-Institut в Україні, Банку Форум Commerzbank Group та дистриб’юторської компанії «Артхаус Трафік».

Тому маємо те, що маємо: умовний зріз, умовну репрезентацію, але досить показову: складну драму-мелодраму відомого режисера, соціальну комедію початківців, історичну мелодраму кліпмейкера, історичну драму письменника-журналіста-ілюстратора і молодіжну трагікомедію кінокритика.

Відомий режисер — це Том Тиквер, а його мелодрама — це «Любов утрьох». Складність її є і візуальною, і змістовною. Поліекран, три сюжетні лінії, заплутаність стосунків. Фільм одночасно є психоаналізом усього німецького суспільства і окремих його представників, причому секс у цьому фройдівському розборі, як і має бути, грає важливу роль. Любовний трикутник між жінкою і двома чоловіками в контексті пануючого в Німеччині парадоксального поєднання консерватизму із сексуальною свободою утворює чудову картину, з якої багато що стає зрозуміло про німців для НЕнімців. «Любов утрьох» сміливо можна назвати новою суспільною моделлю Німеччини, а пісню Девіда Боуі SpaceOddity, що кілька разів лунає у фільмі, — новим гімном німців, які давно відлетіли від правил і повертатися не збираються. 

«Альманія: ласкаво просимо до Німеччини» показує інші, етнокультурні, національні проблеми. Давно відомо, що найбільшою діаспорою на території Німеччини є діаспора турецька. Будучи культурною нацією, німці не розповсюджуються на весь світ про пов’язані з цим труднощі економічного характеру та падіння загального культурного рівня нації. Натомість, Дойчлянд дякує і не може не дякувати туркам, які на прохання уряду після Другої світової приїхали до Німеччини і, живучи в жахливих умовах, розбудували країну, зробивши її такою, як зараз. Назад до дому турки не повернулися, і навіть навпаки — перевезли до себе свої сім’ї. А нове покоління, яке народилося в 90-х і 2000-х, вже не розцінює себе, як турки — вони говорять німецькою, слухають сучасну музику і сповідують європейські цінності. Для Німеччини — це чудово, для турків, вихідців з Туреччини — жах. «Альманія» в кінематографічний спосіб і в гумористичній манері вирішує проблему, беручи за основу реальну історію і запевняючи —  «все буде добре, аби не було війни».

Сильним підґрунтям для німецького кіно, звісно, є її класична література, де першість веде великий Гете. Дивно, що про нього у цьому столітті ще нічого гідного його таланту в кіно не зняли. «Гете» Філіппа Штьольцля — як пишуть німецькі критики — саме те, що треба. На любителя, треба сказати. Це досить грайлива комедійна мелодрама, де мова йде про молодість поета і початок його стосунків і зовсім не платонічний за фільмом роман з Шарлоттою, нам відомою як Лотта зі «Страждань юного Вертера».

Частково «Гете» є антитезою «Нареченої» Егона Гюнтера — там власне йшлося про життя Гете зі своєю офіційною дружиною (навіть якщо вони й не жили у шлюбі перші 18 років) і лише про зустріч з Шарлоттою, причому через 40 років після написання роману. «Гете» — фільм веселий і задиркуватий, «Наречена» — тягуча біографічна драма. В «Гете» головна увага прикута до симпатичного Олександра Фехлінга, а в «Нареченій» над усіма височить талант Крістофера Вальца у ролі герцога Карла Августа… Загалом, фільм Штьольцля виглядає серйозним переосмисленням життя і творчості німецького генія: про суїцид, яким закінчується «… Вертер», всі забули, тепер на вустах людей посмішки. Це, як і «Любов утрьох» Тиквера, ще одне слово про сучасні настрої Німеччини. 

Також у програмі фестивалю: «Щоденник з Полла» Кріса Крауса (2010) і «Біжи, якщо зможеш» Дітріха Брюггеманна (2010).


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Кількість українських бранців на території Росії та окупованого Криму зростає, однак досі не налагоджено механізму переговорів про їх визволення
    28 березня, Станіслав Козлюк
  • Картина білої американської художниці, яка зображує загиблого чорношкірого підлітка, спровокувала бурхливу суперечку щодо того, чи має хтось право говорити про чужий травматичний досвід, а також вкотре спростувала філософську тезу, згідно з якою «автор помер».
    28 березня, Олена Кухар
  • Як комп’ютерні віруси зменшують боєздатність і чиє засоби убезпечитись від них
    28 березня, Юрій Лапаєв
  • Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.
    28 березня, Юрій Даценко
  • Франція досить боязко ставиться до надання безвізового режиму для України через проблеми власної внутрішньої політики.
    27 березня, Алла Лазарева
  • Перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко розповів Тижню про нещодавні переговори, що відбулися в Парижі в рамках “нормандського формату”, на які несподівано не приїхали представники РФ.
    27 березня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено