Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
23 вересня, 2011   ▪   Олена Чекан   ▪   Версія для друку

C’est la vie

Лише кохання може врятувати від розпачі та сірості буття. На цьому наполягають учасники мистецького фестивалю «Paris, як він є», що триває в Києві, і всі, хто до нього приєднався
C’est la vie
Фотогалерея: Мистецький фестиваль «Paris, як він є» (зображень: 17)

Тож беззастережно, як у чорторий із головою, попри власне чи усталене раціо, закохатися. Полюбити назустріч, навздогін, намріяти, навіяти собі, начаклувати. Врешті-решт зібрати з омріяних пазлів, подумки пройтися фотошопом і повірити, що він/вона, які випадково поруч, і є оте справжнє на все життя. Адже лише закохані мають право називатися людством. Ось такий Париж, цю світову столицю закоханих і презентували Амбасада Французької республіки та Французький інститут в Україні.

В мушлі літньої естради Маріїнського парку просто неба відбулисябезкоштовні сеанси художніх фільмів та стрічок короткого метру під спільною назвою «Париж сьогодні». Відомі гуру й режисери-початківці розгортають на берегах Сени захопливе дійство вічних почуттів: відчайдушні спроби завоювати любов, драми ревнощів, ніжність перших цілунків, біль втрат…

Марафон зустрічей та розлук закоханих продовжили на підмостках тієї ж естради (також для всіх охочих й цілком безкоштовно) три молоді французькі співачки Полін Парi, Елоді Фреже та Полін Кроз. Наживо, під гітару зворушливо звучали їх власні пісні та композиції в концерті з провокативною назвою French Кiss Tour.

Зупиняючи мить

А у виставковій залі «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська» триває показ проекту «Закоханий Париж» – одного з найуславленіших сучасних фотохудожників Франції Жерара Юфераса. Це майже сто світлин, знятих у столиці Франції на всіх етапах сімдесяти цивільних і релігійних шлюбів.

Відкриваючи експозицію, Анн Дюрюфле, радник з питань культурита співробітництва Посольства Франції, зауважила, що представлені роботи вкотре підтверджують, що Франція – це насамперед країна свободи, яка завжди надавала прихисток знедоленим різних країн, ставала для них батьківщиною, а вони, у свою чергу, збагачували її культуру, збуджували появу нових ідей, нових тенденцій у французькому суспільстві, тому співіснування різних спільнот і утворює одне з багатств країни.

Пані Дюрюфле пообіцяла також, що мистецький фестиваль «Paris, як він є», стане в Києві традиційним щорічним осіннім святом на противагу Французькій весні. 

 Фотограф Жерар Юферас розповів Тижню:

«Ні, я не був закоханий в когось конкретного, коли працював над цим проектом. Але у Париж, у життя – так. Я хотів показати, що Париж – це розмаїття різних етнічних спільнот, культур, мов, релігій, які почуваються тут вільно. Франція – світська країна, так записано в нашій Конституції. Людина може сповідувати будь-яку релігію, жити, як їй заманеться, звісно, не порушуючи законів. Французький дух свободи – це для мене дуже важливо.

Я син емігрантів, народився у Франції, в Парижі. Мій батько – литовський єврей, його батьки родом з України. Мама – з Польщі. Я з дитинства знав, що Франція – це мультикультурна країна, де кожний отримує шанс знайти своє місце під сонцем. На останніх виборах виявилося, що французи почали боятися емігрантів, побільшало голосів проти надання притулку людям, які потерпають у своїх країнах. Своїми роботами я хотів привернути увагу до дуже простої думки: у найважливіші хвилини свого життя всі люди однакові. Вони мають ті самі фундаментальні цінності, ті самі бажання: кохати й бути коханим, мати добру сім’ю, дітей, впевненість у майбутньому…

Всі люди на світлинах – громадяни Французької Республіки, всі почуваються французами, але водночас й не забувають про своє коріння. А тому лише своєю присутністю серед етнічних французів урізноманітнюють життя нашої країни у всіх його проявах.

Герої моїх світлин – зовсім не знайомі мені люди. Через інтернет я звернувся до друзів з проханням допомогти знайти представників різних національностей, які невдовзі збираються взяти шлюб. Так я знімав два роки, а потім ще шукав молодят із тих етнічних спільнот, яких бракувало моєму проектові.

До речі, коли минув якийсь час після весіль, герої фотографій почали запрошувати мене до себе: розповідали, як познайомилися, як почали зустрічатися, чому вирішили бути разом, про своїх батьків, як ті потрапили до Франції... Все це разом зі світлинами увійшло до моєї книги. А дехто з героїв став другом.

Фотографією займаюся з дитинства. З 12 років мене зачарувала ця фантастична можливість зупинити мить. Знімав свою родину, друзів, вуличні сценки, і так врешті-решт доріс до великих проектів, які дають можливість сказати про те, у що я вірю, про принципи, які сповідую, якщо хочете, навіть про мою громадянську позицію».

Знавець ярмарку марнославства 

В рамках фестивалю «Paris, як він є» до Києва завітав також і журналіст газети «Фігаро» Бертран де Сен-Венсан. Він представив свою роботу «Весь Париж», яка нещодавно вийшла у видавництві «Грассе». Пан Бертран – постійний хронікер людської комедії ситуацій, яку щовечора залюбки розігрує паризький бомонд. Його книжка містить 200 історій, опублікованих за останні роки в одній з найголовніших французьких газет: ретроспектива вернісажів, прем’єр, благодійних прийомів та приватних вечірок. Забавний та мінливий калейдоскоп, де відомі політики, діячі культури, шоубізу, магнати медійної сфери й просто талановиті початківці наввипередки змагаються у гуморі, інтригах та дотепності.

Бертран де Сен-Венсан знайшов час для Тижня:  

«Так, я з аристократичної родини, але не вважаю це за якийсь привілей. Серед знаних осіб, як і усюди, є різні люди, є справжні, а є й мильні бульбашки. Я спостерігаю за всім, що там відбувається, як за людською комедією. В літературі такий жанр існує багато століть, особливо це властиво Франції, це в її традиціях. У нас прийнято прислухатися до думок, до течій, наявних у бомонді. У нас прийнято наслідувати людей, які належать до вищого світу, вважається за хороший тон бути освіченим і елегантно вдягненим.

Я сприймаю привілейований клас крізь призму іронії. Як і всюди в житті, там люди грають якісь ролі, подають себе такими, якими хочуть здаватися. Інколи ця роль відповідає внутрішньому наповненню людини, часом – протилежна особистості людини. Інколи це виглядає зовсім кумедно. Так само вони займаються і благодійністю: інколи від душі, а часом – це просто макіяж. Вони бувають достатньо відверті, і тоді розумієш, що в них не таке вже й щасливе життя, як це здається з першого погляду. Розумієш, що їм зазвичай бракує кохання, довірливих людських стосунків.

Спроб якось мене підкупити не було, але натяки, жартівливі побажання трапляються. Проте я завжди тримаю дистанцію. Я намагаюся не підтверджувати стале уявлення про конкретну людину, а відтворити власне. Може, тому на мене і ображалися, і конфлікти були, але до суду ніколи не доходило. Поки що.

Не можу сказати, що спілкування з вищим світом змінило мене чи моє світосприйняття, мій погляд на життя. Все це – марнота марнот. С’est la vie».


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про чорний ринок зброї в Україні, смерть Павла Шеремета, хресну ходу Московського патріархату та військові навчання біля берегів Одеси
    26 липня, Віталій Рибак
  • Літо надихає на мандри. Тому книжки, про які я напишу, теж так чи інакше пов’язані з мандрами й подорожами.
    25 липня, Олександр Стукало
  • Тиждень.ua поспілкувався із комісаром Ради Європи з прав людини Нільсом Муйжнієксом про стан прав людини на Донбасі та в Криму і його подальший план дій щодо цих територій
    25 липня, Віталій Рибак
  • Тиждень поспілкувався з легендарною Дітте Марчер, директором Bodynamic International, засновницею реабілітаційної програми для військових, яка допомогла тисячам людей повернутися до нормального життя після війни. Нині вона допомагає українським солдатам.
    25 липня, Роман Малко
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
  • Що передбачає й кого зачіпає якісна психореабілітація людей, які повертаються з війни
    24 липня, Ганна Трегуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено