Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
23 вересня, 2011   ▪   Олена Чекан   ▪   Версія для друку

C’est la vie

Лише кохання може врятувати від розпачі та сірості буття. На цьому наполягають учасники мистецького фестивалю «Paris, як він є», що триває в Києві, і всі, хто до нього приєднався
C’est la vie
Фотогалерея: Мистецький фестиваль «Paris, як він є» (зображень: 17)

Тож беззастережно, як у чорторий із головою, попри власне чи усталене раціо, закохатися. Полюбити назустріч, навздогін, намріяти, навіяти собі, начаклувати. Врешті-решт зібрати з омріяних пазлів, подумки пройтися фотошопом і повірити, що він/вона, які випадково поруч, і є оте справжнє на все життя. Адже лише закохані мають право називатися людством. Ось такий Париж, цю світову столицю закоханих і презентували Амбасада Французької республіки та Французький інститут в Україні.

В мушлі літньої естради Маріїнського парку просто неба відбулисябезкоштовні сеанси художніх фільмів та стрічок короткого метру під спільною назвою «Париж сьогодні». Відомі гуру й режисери-початківці розгортають на берегах Сени захопливе дійство вічних почуттів: відчайдушні спроби завоювати любов, драми ревнощів, ніжність перших цілунків, біль втрат…

Марафон зустрічей та розлук закоханих продовжили на підмостках тієї ж естради (також для всіх охочих й цілком безкоштовно) три молоді французькі співачки Полін Парi, Елоді Фреже та Полін Кроз. Наживо, під гітару зворушливо звучали їх власні пісні та композиції в концерті з провокативною назвою French Кiss Tour.

Зупиняючи мить

А у виставковій залі «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська» триває показ проекту «Закоханий Париж» – одного з найуславленіших сучасних фотохудожників Франції Жерара Юфераса. Це майже сто світлин, знятих у столиці Франції на всіх етапах сімдесяти цивільних і релігійних шлюбів.

Відкриваючи експозицію, Анн Дюрюфле, радник з питань культурита співробітництва Посольства Франції, зауважила, що представлені роботи вкотре підтверджують, що Франція – це насамперед країна свободи, яка завжди надавала прихисток знедоленим різних країн, ставала для них батьківщиною, а вони, у свою чергу, збагачували її культуру, збуджували появу нових ідей, нових тенденцій у французькому суспільстві, тому співіснування різних спільнот і утворює одне з багатств країни.

Пані Дюрюфле пообіцяла також, що мистецький фестиваль «Paris, як він є», стане в Києві традиційним щорічним осіннім святом на противагу Французькій весні. 

 Фотограф Жерар Юферас розповів Тижню:

«Ні, я не був закоханий в когось конкретного, коли працював над цим проектом. Але у Париж, у життя – так. Я хотів показати, що Париж – це розмаїття різних етнічних спільнот, культур, мов, релігій, які почуваються тут вільно. Франція – світська країна, так записано в нашій Конституції. Людина може сповідувати будь-яку релігію, жити, як їй заманеться, звісно, не порушуючи законів. Французький дух свободи – це для мене дуже важливо.

Я син емігрантів, народився у Франції, в Парижі. Мій батько – литовський єврей, його батьки родом з України. Мама – з Польщі. Я з дитинства знав, що Франція – це мультикультурна країна, де кожний отримує шанс знайти своє місце під сонцем. На останніх виборах виявилося, що французи почали боятися емігрантів, побільшало голосів проти надання притулку людям, які потерпають у своїх країнах. Своїми роботами я хотів привернути увагу до дуже простої думки: у найважливіші хвилини свого життя всі люди однакові. Вони мають ті самі фундаментальні цінності, ті самі бажання: кохати й бути коханим, мати добру сім’ю, дітей, впевненість у майбутньому…

Всі люди на світлинах – громадяни Французької Республіки, всі почуваються французами, але водночас й не забувають про своє коріння. А тому лише своєю присутністю серед етнічних французів урізноманітнюють життя нашої країни у всіх його проявах.

Герої моїх світлин – зовсім не знайомі мені люди. Через інтернет я звернувся до друзів з проханням допомогти знайти представників різних національностей, які невдовзі збираються взяти шлюб. Так я знімав два роки, а потім ще шукав молодят із тих етнічних спільнот, яких бракувало моєму проектові.

До речі, коли минув якийсь час після весіль, герої фотографій почали запрошувати мене до себе: розповідали, як познайомилися, як почали зустрічатися, чому вирішили бути разом, про своїх батьків, як ті потрапили до Франції... Все це разом зі світлинами увійшло до моєї книги. А дехто з героїв став другом.

Фотографією займаюся з дитинства. З 12 років мене зачарувала ця фантастична можливість зупинити мить. Знімав свою родину, друзів, вуличні сценки, і так врешті-решт доріс до великих проектів, які дають можливість сказати про те, у що я вірю, про принципи, які сповідую, якщо хочете, навіть про мою громадянську позицію».

Знавець ярмарку марнославства 

В рамках фестивалю «Paris, як він є» до Києва завітав також і журналіст газети «Фігаро» Бертран де Сен-Венсан. Він представив свою роботу «Весь Париж», яка нещодавно вийшла у видавництві «Грассе». Пан Бертран – постійний хронікер людської комедії ситуацій, яку щовечора залюбки розігрує паризький бомонд. Його книжка містить 200 історій, опублікованих за останні роки в одній з найголовніших французьких газет: ретроспектива вернісажів, прем’єр, благодійних прийомів та приватних вечірок. Забавний та мінливий калейдоскоп, де відомі політики, діячі культури, шоубізу, магнати медійної сфери й просто талановиті початківці наввипередки змагаються у гуморі, інтригах та дотепності.

Бертран де Сен-Венсан знайшов час для Тижня:  

«Так, я з аристократичної родини, але не вважаю це за якийсь привілей. Серед знаних осіб, як і усюди, є різні люди, є справжні, а є й мильні бульбашки. Я спостерігаю за всім, що там відбувається, як за людською комедією. В літературі такий жанр існує багато століть, особливо це властиво Франції, це в її традиціях. У нас прийнято прислухатися до думок, до течій, наявних у бомонді. У нас прийнято наслідувати людей, які належать до вищого світу, вважається за хороший тон бути освіченим і елегантно вдягненим.

Я сприймаю привілейований клас крізь призму іронії. Як і всюди в житті, там люди грають якісь ролі, подають себе такими, якими хочуть здаватися. Інколи ця роль відповідає внутрішньому наповненню людини, часом – протилежна особистості людини. Інколи це виглядає зовсім кумедно. Так само вони займаються і благодійністю: інколи від душі, а часом – це просто макіяж. Вони бувають достатньо відверті, і тоді розумієш, що в них не таке вже й щасливе життя, як це здається з першого погляду. Розумієш, що їм зазвичай бракує кохання, довірливих людських стосунків.

Спроб якось мене підкупити не було, але натяки, жартівливі побажання трапляються. Проте я завжди тримаю дистанцію. Я намагаюся не підтверджувати стале уявлення про конкретну людину, а відтворити власне. Може, тому на мене і ображалися, і конфлікти були, але до суду ніколи не доходило. Поки що.

Не можу сказати, що спілкування з вищим світом змінило мене чи моє світосприйняття, мій погляд на життя. Все це – марнота марнот. С’est la vie».


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
  • Як реформували правоохоронні органи в Польщі
    25 червня, Віталій Рибак
  • На початку війни я не мала жодних чітких уявлень, що буде і як. Колеги активно готували «запасні аеродроми» — місця, де перебудуть час страшних подій.
    25 червня, Яна Вікторова
  • Німецьке суспільство шоковане наслідками британського референдуму. Хтось оцінює збитки, хтось шукає нові можливості у хаосі.
    24 червня, Віталій Рибак
  • Франція спантеличена результатами британського референдуму. Попри недобрі прогнози, Париж відчайдушно сподівався на диво, якого не сталося. Прихильники ЄС закликають до найшвидшого пошуку нової моделі функціонування європейської спільноти, опоненти святкують перемогу.
    24 червня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено