Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
15 вересня, 2011   ▪   Олена Максименко   ▪   Версія для друку

Сеанси оживлення слова

ІІ Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ наочно довів: для поезії мовних бар’єрів не існує. Для поетів – існують
Матеріал друкованого видання
№ 37 (202)
від 8 вересня, 2011
Сеанси оживлення слова

«...позаяк немає іншого шляху

як плавати в цьому морі

з татуйованим китом

на твоєму плечі...»

(Із поезії Хаґіт Гроссман,

представленої на фестивалі)

З 2 по 4 вересня спокій чернівчан на совість руйнували поети та шанувальники мистецтва з України, Австрії, Ізраїлю, Молдови, Німеччини, Польщі, Румунії, Франції, Швейцарії, Великої Британії та Росії. Як зазначив на відкритті дійства його президент Святослав Померанцев, цей фестиваль – історико-культурний експеримент, однією з цілей якого є повернення Чернівців на культурну карту Європи. Творити спадщину самому, а не лише бути спадкоємцями – в ім’я такої ідеї творці різних напрямів і жанрів зібралися для спільних експериментів.

ЛАБОРАТОРІЯ ФОРМ

З одного боку, хороший вірш апріорі самодостатній і жодних експериментів із формою начебто не потребує. Якщо прочитати його перед публікою в цілковитій темряві, або ж намалювати на оголених дівочих грудях, чи поєднати з вогнем, танцем, барабанами (ці та інші поетичні витівки мали місце на локальних акціях і фестивалях раніше), він навряд чи стане від того кращим, натомість, поза сумнівом, приверне увагу: народу ж бо треба, як відомо, хліба й видовищ. Можливо, незабаром просте і невимушене декламування поезії сприйматиметься як сенсаційна несподіванка. Або ж як виступ у стилі ретро.

З іншого боку, як переконливо довів фестиваль у Чернівцях, від виконання справді залежить чимало. Понад те, воно оживлює вірш. Особливо гостро це відчувається, коли йдеться про поезію, прочитану незнайомою мовою, коли кілька сотень людей заворожено слухають виконавця – стільки сили й експресії вкладено у кожен звук. Так, поетеса з Ізраїлю Хаґіт Гроссман зірвала овації емоційним декламуванням віршів мовою оригіналу («Поезія не повинна змушувати вас думати, намагатися зрозуміти, вона має змусити відчути себе живим! Не вірте, що поезія нудна, вона – те, що робить це життя!»), а австрійський поет Ґерхард Рюм довів публіку до гіпнотичного стану ритмічно-емоційним читанням... звичайних цифр. Німецький поет, збирач фольклору і радіожурналіст Мігель Августін заснував поетичну телефонну лінію, що діє й донині. Вільна письменниця з Цюриха Ільма Ракузе вразила аудиторію трьома короткими і влучними, наче постріл, поезіями, присвяченими Іосіфу Бродскому, з яким була особисто знайома. Свого часу вона захищала дисертацію, присвячену мотивам самотності в російській літературі. А французький письменник, поет і перекладач Еммануель Мозе черпає ідеї в темі Голокосту. Твори всіх представлених на фестивалі поетів вийшли окремим альманахом в українських перекладах, але навряд вони сприйматимуться людиною, яка не чула цього виконання наживо...

Читайте також: На залишках культур

Такими явищами, як відеопоезія (на фестивалі була представлена конкурсантами премії «БУК»), поетичні перформенси (музично-поетичний медіа-спектакль за поезією Джима Моррісона у виконанні російського колективу The Postam of Nobel; театральний перформенс за поезією Ігоря Померанцева в постановці Незалежної театральної лабораторії тощо) чи вірші під музику (Сергій Жадан і «Собаки в космосі», Юрій Андрухович і «Карбідо» та інші), уже нікого не здивуєш, хіба вкотре потішиш. Так само як і симбіозом «поезія + колаж» (виставка художньо-поетичних колажів «Секрети» Ірини Хомишин).

Окрім власне поетичних читань та різних «міксів» літературних жанрів з іншими видами мистецтва на фестивалі було представлено чимало непоетичних заходів. Так, охочі відпочити від лірики могли відвідати фотовиставку з відповідною контенту назвою Metaphysics Мілени Фіндайз (що також брала участь у поетичних читаннях), відвідати Музей історії та культури євреїв Буковини, концерт оркестру єврейської музики під керівництвом Льва Фельдмана тощо. Як ретроспектива – поезія Пауля Целана з Марком Бєларусцем та Петром Рихлом, як авангард – вистава Олега Скрипки та Леся Подерв’янського «Гуманісти».

Експерименти на фестивалі засвідчили, що «одяг», у який «вбраний» вірш, має значення і вплив. Адже саме по одежі, як відомо, зустрічають.

ФАКТО ЧИ ЮРЕ?

Статус міжнародного, поза сумнівом, зобов’язує дещо до більшого, аніж просто запросити заокеанських гостей. Якщо зібрати почесну публіку фестивалю вдалося, то забезпечити візитерам повноцінну участь у святі виявилося складніше. Частково гріх закидати організаторам, які збирали протягом року «зі світу по нитці», що іноземці мали змогу відвідувати щонайбільше по одній акції на день – ті, на яких вони могли виступати (але не розуміти інших!), адже забезпечити синхронний переклад англійською мовою і відповідне обладнання спроможний хіба що фестиваль європейського економічного рівня. Але й альтернативи на кшталт бодай англомовної екскурсії старовинним містом (що було б цілком під силу тим самим волонтерам, приставленим до гостей для супроводження) не було. Неприкаяним візитерам лишалося ходити на українськомовні заходи, дослухаючись до звукових вібрацій, чи самостійно гуляти містом. «Європейці звикли до своїх стандартів, тому будь-які недоліки і недогляди для них дуже колючі, – розповідає одна з організаторів та, за сумісництвом, учасниця молодіжної поетичної сцени Ірина Вікирчак. – У нас цього стандарту немає, планка набагато нижча, і ми тягнемося вгору. Найбільше нарікань на транспортування. Декому доводилося добиратися трьома літаками, декому – їхати 11 годин автобусом із Києва, бо скасували рейс Київ – Чернівці».

Читайте також: Гармонія мистецтва й грошей

«Нинішнього року фестиваль вийшов набагато помпезніший і масштабніший, ніж попередній, який був суто українсько-німецькомовний, – продовжує Ірина. – Цього разу ми додали інші країни. Він став, звичайно, складнішим для організаторів. Проте, якщо цей захід насичений різними музичними і поетичними перформенсами, спектаклями тощо, які мають більш розважальний характер, то наступний плануємо зробити більш академічним. Велику увагу буде приділено самій поезії та її різновидам. Нетрадиційній поезії, сучасній, перфомативній з різних країн (сподіваємося зберегти та розширити наявну цього року географію учасників). Україна для іноземців досі лишається такою собі terra inсognita, тому ми не просто щось робимо для себе, а відкриваємо її, запрошуючи людей сюди. Адже інтелектуали – це завжди центри формування громадської думки, тож докладаємо усіх сил, щоб їхні враження були позитивними. Швейцарські поети висловлювали свій подив щодо того, що на читання приходило досить багато молоді, студентів (я не кажу зараз про їхніх колег або журналістів). Поезія – річ досить інтимна, вона не розрахована на масове відвідування, це тільки в Колумбії можна читати вірші перед чотирма тисячами людей, які сидять і слухають із четвертої до пів на дванадцяту, – у них зовсім інша ментальність... Але навіть там повсякденні читання відбувались у маленьких приміщеннях, аби слухач міг відчути себе сам на сам із поетом. Поезія – це не масова культура, а культура інтелектуальна і для дуже вузького кола. На нашому фестивалі ми не розраховували, чесно кажучи, на таку кількість людей, що приємно вразило...»

Хай там як, але всі ці недоліки компенсувалися загальним настроєм легкості й святковості (що не заперечувало глибини прочитаних творів та належної уваги до них, чого нерідко бракує локальним літературним заходам) та, що й казати, гідним рівнем митців.

Читатйте також: Чому в Україні гальмує фестивальний рух


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як живе обласний центр з новою українською назвою
    26 липня, Світлана Орел
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про чорний ринок зброї в Україні, смерть Павла Шеремета, хресну ходу Московського патріархату та військові навчання біля берегів Одеси
    26 липня, Віталій Рибак
  • Літо надихає на мандри. Тому книжки, про які я напишу, теж так чи інакше пов’язані з мандрами й подорожами.
    25 липня, Олександр Стукало
  • Тиждень.ua поспілкувався із комісаром Ради Європи з прав людини Нільсом Муйжнієксом про стан прав людини на Донбасі та в Криму і його подальший план дій щодо цих територій
    25 липня, Віталій Рибак
  • Тиждень поспілкувався з легендарною Дітте Марчер, директором Bodynamic International, засновницею реабілітаційної програми для військових, яка допомогла тисячам людей повернутися до нормального життя після війни. Нині вона допомагає українським солдатам.
    25 липня, Роман Малко
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено