Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
6 вересня, 2011   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Вічне сучасне

Режисер «Джейн Ейр» Кері Джоджо Фукунага: На десятиліття в кіно запанувала картинка, а не зміст, але нинішня аудиторія дещо вибагливіша
Вічне сучасне

Я бачу всі недоліки своєї картини. Я постійно переглядаю цей фільм, і там ще купа всього, чим я незадоволений (сміється). Думаю, я надто самокритичний, але радий, що людям він подобається.

Мія Вашіковська розчиняється у персонажі, але все ж робить його своїм. Її грі властива чесність. У Мії не залишається власного я, вона повністю занурюється у персонаж і додає ролі природних недоліків та істинних людських якостей. Я справді вважаю, що зараз їй немає рівних. Я знаю, небезпечно так казати, адже можна образити інших акторів, але мені й на думку не спадає ніхто інший в такому віці (21 рік. – Ред.), здатний упоратися з такими зрілими ролями. Я б із величезним задоволенням працював із нею ще. І вона дуже приємна людина.

Майкл Фассбендер (грає Рочестера. – Ред.дуже детально втілює персонаж, думаю, для актора немає вищої похвали, ніж така, особливо зважаючи на те, що тривалий час неперевершеним у цьому амплуа був Орсон Уеллс, а потім з’явився Тімоті Далтон для прихильників серіалів. Мені здається, Майкл порівнює себе з Рочестером. Він є тією людиною, що шукає товариства. Не знаю, що такого сталося в житті Майкла, адже він наче врівноважений, але може спрямувати все це у роль і робить це дуже якісно. 

Джуді Денч (грає місіс Файрфакс. – Ред.цікава, тому що вона весь час одна в цьому великому будинку – Торнфільд-холі – і навіть не має, з ким поговорити. Відколи приїжджає Джейн, місіс Файрфакс не замовкає. Економка не така розумна, як Джейн, і Джуді зрозуміла всі нюанси свого персонажу і перенесла їх у роль. Ця героїня – старша, дещо наївна жінка, яка не підозрює, що часи змінилися, чого прагнуть і за що борються молоді жінки.

Джеймі Белл (грає Джона Ріверса. – Ред.– дорослий актор, хоча мені здається, що багато хто досі асоціює його з Біллі Елліотом. Було цікаво спробувати його для цієї стрічки. Коли я читав про Джона Ріверса в романі, відчував, що насправді він доволі молодий, але намагається поводитися як старий. Він дуже пригнічений. У нього є дві сестри; їхній батько помер, і вони не отримали жодного спадку. Він опікується сестрами і діє як дорослий, але насправді не здатен ще так жити, тому придушує будь-які емоції та почуття. Він не сформувався ані емоційно, ані розумово. Мені здається, Джеймі взявся саме за цей пригнічений бік персонажа, зрозумів його і добре зобразив. З ним дуже весело працювати. Він чи не найкумедніший з усіх, кого я знаю. Не розумію, чому він не знімається активніше в комедіях.

Коли йдеш на таку картину, таку трагічну, яким було життя Джейн Ейр, віднаходиш у ній чимало того досвіду,який переживає кожен у пошуках партнера і кохання. Саме це робить її універсальною. Як на мене, вона така популярна в усьому світі, тому що зображує стриманий роман.

Кожна людина має прагнення і мрії, тому персонаж Джейн Ейр досі актуальний. В Америці нам втовкмачували впевненість у наших правах. І справжні труднощі в житті виникли, коли ми почали дорослішати і побачили, що все, що ми мали уявно, в житті здобути буде нелегко. Тоді охоплює розчарування, яке, мабуть, відчувала Джейн. Обмеження є, але вони приховані і ми не знаємо, в чому вони полягають. Але стане історія класикою чи ні, залежить від того, чи зможемо ми зіставити себе з нею. Те, як Шарлотта Бронте написала Джейн Ейр, робить роман актуальним донині. Та й було це всього років 160 тому, а це насправді не так давно. Світ надто змінився, але класова нерівність досі є, а економічна – тим більше. В Америці ми виховувалися з вірою в те, що можемо одного дня стати президентом, але насправді аж ніяк не кожен зможе дістатися таких висот у житті.

Мене надихають різні неймовірні кіномитціі, на щастя, ще коли я навчався кінематографу в університеті, мені показали роботи багатьох режисерів, що стали класиками, як от Біллі Вайлдера, Орсона Уеллса, а ще сучасне кіно. Деякі з перших стрічок Стівена Спілберга бездоганні. Наприклад, «Щелепи» або «Імперія сонця» – в них надзвичайні постановки. Терренс Малік і Мартін Скорсезе дивовижні. І, звичайно, японські режисери Акіра Куросава і Сьохей Імамура, в чиїх картинах блискуча операторська робота. Історія кінематографа дуже багата і, на мою думку, сучасне кіно в якомусь сенсі повертається до того багатства. На десятиліття в кіно запанувала картинка, а не зміст, але нинішня аудиторія дещо вибагливіша. Хоча люди й досі часом ведуться на спецефекти, але вже є нагода повернутися до класичного кінематографа, а він мене цікавить більше.

Біографічна нота:

Кері Фукунга закінчив Каліфорнійський університет Санта-Круз. Отримав кілька престижних грантів і здобув звання кандидата в магістри мистецтв за спеціальністю кінематографії в Нью-Йоркському університеті. Автор сценарію і режисер короткометражки Victoriapara Chinoта повнометражної картини SinNombre. Обидві картини здобули чимало міжнародних нагород і відзнак на фестивалях.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Кількість українських бранців на території Росії та окупованого Криму зростає, однак досі не налагоджено механізму переговорів про їх визволення
    28 березня, Станіслав Козлюк
  • Картина білої американської художниці, яка зображує загиблого чорношкірого підлітка, спровокувала бурхливу суперечку щодо того, чи має хтось право говорити про чужий травматичний досвід, а також вкотре спростувала філософську тезу, згідно з якою «автор помер».
    28 березня, Олена Кухар
  • Як комп’ютерні віруси зменшують боєздатність і чиє засоби убезпечитись від них
    28 березня, Юрій Лапаєв
  • Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.
    28 березня, Юрій Даценко
  • Франція досить боязко ставиться до надання безвізового режиму для України через проблеми власної внутрішньої політики.
    27 березня, Алла Лазарева
  • Перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко розповів Тижню про нещодавні переговори, що відбулися в Парижі в рамках “нормандського формату”, на які несподівано не приїхали представники РФ.
    27 березня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено