Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 вересня, 2011   ▪   Наталя Дмитренко   ▪   Версія для друку

Повернення Ольги Куриленко

Актриса вперше бере участь в українському кінематографічному проекті – стрічці «Земля забуття», який на Венеційському кінофестивалі побореться за приз у $100 тисяч
Повернення Ольги Куриленко

Сьогодні третій день 68-го Венеційського кінофестивалю, який триває з 31 серпнядо10 вересня. На Лідо вже показали три з принаймні десяти найочікуваніших прем’єр цьогорічного кінофоруму. Це «Березневі іди» (The Ides of March) Джорджа Клуні (конкурсний фільм), «Різня» (Carnagе) Романа Поланського (також конкурс) та фільм Мадонни W.E. (позаконкурсний). Сьогодні ж покажуть ще дві конкурсні картини, що можуть стати фаворитами фестивалю: «Небезпечний метод» (A Dangerous Method) Девіда Кроненберга (інтригуючу повість про суперечку між Зіґмундом Фройдом та Карлом Юнґом) та «Спекотне літо» (Un еtе Brulant) Філіпа Гарреля.

Для України Венеційський кінофестиваль набуде особливої ваги з 3 вересня, коли в прокаті з’явиться стрічка «Земля забуття» (La terre outragée) –копродукція Франції, Польщі та України, присвячена 25-річчю Чорнобильської трагедії. До слова, два роки тому, у 2009-му, в основному конкурсі брала участь картина іранської режисерки Шерін Нешат «Жінки без чоловіків». Серед інших продюсерських компаній там значилася і українська SotaCinemaGroup. Стрічку відзначили нагородою за кращу режисуру, але український глядач і досі не побачив цієї роботи.

Картину «Земля забуття» покажуть у програмі International Critics’ Week– це конкурс із семи дебютних картин, які змагатимуться за одну із головних фестивальних нагород – «Лева майбутнього» або, як її ще називають, нагорода Луїджі де Лаурентіса за кращий дебютний фільм (призовий фонд – $00 тис.). До речі, серед журі цього конкурсу – російський режисер Алексєй Фєдорченко, автор «Вівсянок», що відзначилися торік на Лідо.

«Український внесок у створення фільму – повне забезпечення зйомок, зокрема, актори, локації, фінансування, частково постпродакшн», – ділиться продюсер «Землі забуття» Марина Лопатьонок. За загального бюджету картини, що сягає приблизно €4 млн, наші продюсери оцінюють свій внесок на чверть цієї суми. «Це приватні гроші», – наголошує продюсер.

Але головний український внесок у стрічку французько-ізраїльської режисерки Міхаль Боганім – це Ольга Куриленко, українка за походженням, француженка за пропискоюй акторка міжнародного рівня за професією. Ольга Куриленко, відома як «українська дівчина Джеймса Бонда», зіграла у фільмі жінку з Прип’яті, що була свідком вибуху на ЧАЕС, втратила там на власному весіллі чоловіка і через десяток років повертається до цієї трагедії. Чоловіка героїні грав російський актор Нікіта Ємшанов, який 17 серпня загинув у ДТП у Москві. «Він грав роль чоловіка героїні Ольги Куриленко, пожежника, який у день весілля, як їй сказали, пішов гасити лісову пожежу і ніколи більше не повернувся. Ось такий трагічний збіг», – розказує Марина Лопатьонок.

Інші, крім Куриленко, українські актори, задіяні у картині: це Сергій Стрєльніков (театр «Ательє 16»), Ксенія Ніколаєва, Дмитро Суржиков (Театр драми і комедії на Лівому березі), В’ячеслав Сланко (Молодий театр). Зйомки фільму відбувалися в Україні (32 літні дні й 26 зимових) – на Донеччині, у Прип’яті і Чорнобилі.

Ніби випереджаючи порівняння «Землі забуття» із фільмом «У суботу» Алєксандра Міндадзе, який зазнав суперечливої критики, інший український продюсер картини Ігор Лопатьонок зауважує, що в цьому фільмі Чорнобильська трагедія показана під абсолютно іншим кутом зору, через те що її знімала людина, не причетна до подій і з зовсім іншою ментальністю. В інтерв’ю DeutscheWelleвін навіть обмовився: «Можливо, потрібно змонтувати ще одну версію картини, щоби демонструвати її в Росії та Україні, щоб не образити глядача». Хоча сама режисерка взялася за справу з усією відповідальністю: «Перед тим, як написати сценарій, я тривалий час перебувала у тій зоні, збирала інформацію, спілкувалася з людьми». У той же час відомо, що під час роботи сценарій неодноразово змінювався.

До слова, на відміну від Ольги Куриленко, яка за семирічну акторську кар’єру вперше взяла участь у проекті, що має українську лепту, Боганім краще знайома з нашим кінематографом. Її кінодебют – фільм «Пилюка» (Dust) –отримав на київському фестивалі «Молодість» нагороду за найкращу студентську роботу. Ще одну картину «Одеса… Одеса» режисер частково знімала в Україні.

Після Венеції «Земля забуття» продовжить свою фестивальну історію: він увійшов до основної конкурсної програми TIIF (Міжнародний кінофестиваль у Торонто, 8–18 вересня), також його покажуть на SBIFF (Міжнародний кінофестиваль у Санта-Барбарі, 26 січня – 5 лютого 2012 року). Планується, що фільм увійде також до програми цьогорічної «Молодості». Щодо ж до прокатної історії в Україні, то Марина Лопатьонок зауважила: «Думаю, це буде восени цього року. Ми над цим працюємо».




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.