Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
26 травня, 2011   ▪   Олександр Михед   ▪   Версія для друку

В майбутнє з мистецтвом

Філософські діалоги Олафура Еліассона
В майбутнє з мистецтвом

Кожен, хто цікавиться сучасним мистецтвом, час від часу почувається ошуканим. Коли тобі нав’язують думку, що це просто геніально, а ось це було продано на світових аукціонах за N кількість мільйонів (в нашому контексті тисяч) доларів, ти просто не розумієш, як таку мазанину можна вважати шедевром, а не шарлатанством. Українське суспільство тим часом потроху звикає до того, що мистецтвом може бути не лише живописне полотно.

Виставка Олафура Еліассона «Твоє емоційне майбутнє», яка щойно відкрилася в Рinchuk Аrt Сentre, – це ще один крок у розширенні нашого уявлення про актуальне мистецтво. При цьому творчість Еліассона аж ніяк не хочеться називати сучасним мистецтвом, а радше – мистецтвом майбутнього.

Один із найвизначніших творців сьогодення, Олафур Еліассон народився 1967 року в Копенгагені. Нині його вважають ісландсько-данським митцем. 1995-го він заснував у Берліні власну студію, в якій нині задіяні близько 40 асистентів (архітекторів, інженерів, математиків), котрі допомагають Еліассону втілювати в життя його фантастичні проекти, які представлені в колекціях найвідоміших музеїв світу. У своїй творчості Олафур комбінує ідеї чистого мистецтва з науковим інтересом дослідження навколишнього простору і нашого сприйняття, відчуття світу. З огляду на це, цілком невипадково, що художник постійно співпрацює з найвідомішими архітекторами світу. Концерт-хол та конференц-центр Рейк’явіку, зведений за його проектом, відкриється наприкінці серпня, але в мережі вже є фотографії цієї неймовірної споруди, що складається зі скляних пластин, які утворюють величезний вулик. Митець віднаходить органічний баланс між природою і техногенною цивілізацією, відтворюючи ідею чистої краси.

Попри те, що більшість робіт, представлених на експозиції в РАС, були створені протягом 2010-2011 років, вони все одно яскраво ретранслюють рефлексію митця над сучасними процесами. Вся виставка побудована на протиставленні робіт, що виглядають невловимими, крихкими, тимчасовими, і творами, які буквально стають частиною арт-центру і вражають незворушністю (згадати хоча б сад з обсидіану, камеру-обскур або «Лампу для міського руху»). Еліассон неодноразово наголошував, що київську виставку він сприймає як мандрівку крізь простір будівлі, де архітектура і пам’ять стін диктують умови для мистецтва. Крім того, художник порівнює цю експозицію з величезною книжкою, де кожна зала приміщення – це своєрідний розділ, заповнений власним яскравим смислом.

Митець створює ситуацію діалогу між експонатами і відвідувачами. Не йдеться навіть про те, що частина робіт прямо апелює до глядача і його власного життєвого досвіду («Твоє відчуте майбутнє», «Твій зникаючий сад», «Твоя непевна тінь»). Значно ефективніше це досягається за рахунок інтерактивності. Олафур вигадливо показує нам наші почуття, моделює ситуації, в яких повсякденні уявлення не спрацьовують. Приміром, «Твій сліпий рух» – зала заповнена різнокольоровим туманом, в якому відвідувач спочатку повністю втрачає відчуття простору і навмання рухається вперед, переходячи від кольору до кольору, немов перебуваючи всередині грандіозної живописної роботи. Сам художник каже, що «спосіб нашого пересування стає і нашим способом бачення». Така ситуація повторюється і у «Кімнаті для одного кольору» – три зали галереї, освітлені особливими жовтими газовими лампами, що в прямому розумінні змінюють наше світобачення: око розрізняє лише два кольори – чорний і білий. І, звісно, жовтий, який домінує. За кілька секунд око адаптується, немов проявляється негатив, і проступають виразні деталі. Еліассон, як і завжди, проникає на глибший рівень, зашифровуючи у свої експерименти послання неймовірної філософської сили. Художник демонструє, що сучасна цивілізація побудована на візуальному сприйнятті реальності, «ми віримо лише власним очам», тому митець створює ситуацію, в якій очі обманюють глядача, підказують йому хибні варіанти. Еліассон закликає кожного відвідувача отримати власний життєвий досвід від кожної з робіт. Це можливість відчути на дотик обсидіан чи пограти у театр власної тіні, або просто постояти під краплинами водоспаду.

Свого часу Еліассон прославився експериментами з привнесення природних феноменів у стіни інституцій сучасного мистецтва. Як це було, наприклад, з його феноменальним «Проектом погоди» для Tate Modern у Лондоні (величезне штучне сонце, туман і дзеркальна стеля). На київській виставці представлена рання робота майстра «Краса» (1993) – штучний водоспад, на якому завдяки особливому освітленню проступає райдужне сяйво. При цьому, як завжди, райдуга грається з відвідувачем, залежно від його власного руху, кута, під яким той дивиться на роботу.

Про виставку Олафура Еліассона ще багато йтиметься. Але вже зараз можна сказати, що український глядач ще не скоро зможе відвідати мистецьке шоу такої художньої й технологічної довершеності. В майже науковому пошуку краси Еліассону вдається зберегти потужну романтичну віру в силу мистецтва, важливість ведення емоційного діалогу з кожним із відвідувачів. І головне, роботи Еліассона – це мистецтво, яке не викликає сумнівів, не потребує зайвих пояснень і критичних коментарів. Хоч би як наївно це звучало, але «Твоє емоційне майбутнє» Олафура Еліассона переконує, що в щирого мистецтва є майбутнє, не заплямоване бізнес-розрахунками та вправлянням у кураторських інтерпретаціях.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено