Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Фестиваль нон-грата

Оголошення організаторами Каннського кінофестивалю Ларса фон Трієра персоною нон-грата за жарт режисера про «симпатію до Гітлера» ставить хрест на самому Каннському кінофорумі як на творчій одиниці, що орієнтується виключно на мистецтво
Фестиваль нон-грата

Власне, від початку це був фестиваль політизований і досі залишається форпостом американського кіно в Європі, хоч би як заперечували це його організатори. Проте, попри свої симпатії до американців, які, додамо, більше пов’язані з потребою залучення фінансування, а гроші легше отримати під голлівудських зірок, Канни були центральним світовим майданчиком для великого кінематографічного мистецтва. Саме в Каннах презентували і відкривали шедеври, геніїв та запроваджували тенденції. І скандали в там завжди були найгучнішими. І резонанс від них найширший. Але щоб виштовхати режисера з фестивалю, в такий спосіб підняти політкоректність до вершин правила лицемірно-ліберальних цінностей світу, – це нонсенс.

Стенограма прес-конференції Ларса фон Трієра, організована з нагоди показу його стрічки «Меланхолія», доступна в інтернеті майже в повному обсязі і дає можливість побачити повну картину того, з чого роздули мильну бульку не так журналісти, як самі організатори, імена яких, між іншім, не розголошуються, а було б доречно. Ексцентрик фон Трієр вів прес-конференцію з гумором із самого початку. Зачіпав Кірстен Данст, що виконала у «Меланхолії» головну роль, обіцяючи залучити її до свого наступного порнографічного фільму, жартував із журналістами, припускаючи «гівняну» якість свого твору. І врешті завів мову про свої національно-етнічні корені і після фрази «мої пращури були з Німеччини» епатажно додав: «Тобто я нацист. Є в цьому щось приємне. І я розумію Гітлера». А після того, як у залі почулися незадоволені вигуки і мукання, Трієр резюмував щодо Гітлера: «Він зробив багато неправильного, війну ось розв’язав, але загалом я його розумію і трохи йому симпатизую».

Прес-конференція пішла у своєму напрямку, а організатори – своїм. Одразу була виголошена заява про «непідтримку таких висловлювань і фраз». Потім Трієру пояснили політику партії та змусили перепросити і заявити про свою непричетність до нацизму. Про специфічність жартів Трієра, котрі, як і його фільми, ніколи не відзначалися лагідністю, політкоректністю чи пристойністю, ніхто і не згадував, хоча саме це було причиною таких «зізнань».

Але вибачень режисера – за жарт?! – усім було замало. З якою причини, з чиєї вказівки і під чиїм тиском достеменно не відомо, але Трієра виперли з фестивалю, назвавши його «персоною нон-грата». Після цього на весь світ пролунала фраза режисера Клода Лелюша, що, мовляв, своїми зізнаннями Трієр «вчинив кінематографічне самогубство». Хоча сам Лелюш на тому-таки Каннському кінофестивалі 1966-го року на поздоровлення його колеги з «нової хвилі» Франсуа Трюффо з премією про присудження «Золотої пальмової гілки» «Чоловіку і жінці» замість подяки відповів, що «нова хвиля» «є найбільшим дурисвітством в історії кіно» і що вона насправді продемонструвала йому «з усією очевидністю, чого за будь-яку ціну слід уникати в кінематографі» (ці слова він підтвердив в інтерв’ю київському журналу ШО в №9 за вересень 2008 року). І ця відвертість Лелюша призвела, за його зізнанням, до розв’язання з критиками війни, котра триває вже 40 років. Проте ні тоді, ні зараз, ніхто не назвав Лелюша «кінематографічним самовбивцею».

Жан-Люка Годара, ще одного колегу Трюффо і Лелюша, теж важко назвати прихильником політкоректності, позаяк він завжди говорив те, що думає. Наприклад, будучи за переконаннями анархістом і соціалістом, Годар ще з 1970-х років виступав проти сіонізму, заявляючи, зокрема, що «я так само гаряче виступаю проти сіонізму, як мій дід проти євреїв». Він критикував Спілберга за його «Список Шиндлера», називав Ізраїль «раковою пухлиною на мапі Ближнього Сходу», а Голокост – «самогубством євреїв, що притягло до них симпатії та сприяло створенню Ізраїлю». І все одно, Американська кіноакадемія присудила торік Жан-Люку Годару почесний «Оскар» «за досягнення». Режисер не приїхав за статуеткою, яка, зі слів громадянської дружини Годара, Анни-Марі Мьєвіль, є лише «шматком металу», та це вже інша історія, антибуржуазного спрямування.

Інший режисер, Мел Гібсон, який так само, як і Годар, є «оскарівським» лауреатом і так само, як і Трієр, був цьогоріч на Каннському кінофестивалі, на відміну від Годара, постраждав від «єврейського питання» щонайбільше. Всі пам’ятають той скандал, коли Гібсона затримала дорожня поліція за водіння у нетверезому стані і що він, лаючись, назвав одного з поліцейських якимось там євреєм. Судовий вирок – три роки умовно, штраф, лікування в клініці від пияцтва і курс занять в Товаристві анонімних пияків – це ніщо порівняно з обструкцією, що влаштували режисерові в Голлівуді: йому не пропонували ролей, директори деяких великих голлівудських компаній відмовилися з ним співпрацювати, преса весь час нагадувала громадськості про злочинні слова Гібсона і про їх яскравий антисемітський характер. І ні чисельні вибачення режисера, ні його публічне покаяння в телеефірі, ні заяви про «неспіввідносність з його честю будь-якої ненависті до будь-якого народу» не змогли применшити «злочину» знаменитості. Лише 2010-го, через чотири роки після скандалу, актор, режисер і продюсер Гібсон почав поступово повертатися до роботи. А цьогоріч в Каннах, разом із Джоді Фостер, він представив стрічку «Бобер», де зіграв головну роль.

Історія з Трієром примушує сильно задуматися про тенденції змін, які відбуваються у суспільстві та шоу-бізнесі зокрема, про силу політкоректності та жах, до якого вона призводить. І про кіно, яке дедалі частіше плутають із реальністю, відбираючи у творчості право на фантазію та гру. Канни ще раз засвідчили, що свободи слова немає, навіть у творчих людей, що творчість має бути контрольованою, а творчі люди не відрізняються від решти, хоч би що вони там собі думали.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено