Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
31 травня, 2011   ▪   Спілкувався: Лесь Белей   ▪   Версія для друку

На нерві часу

Олекса Манн про українську рекламу та мистецтво
Матеріал друкованого видання
№ 20 (185)
від 19 травня, 2011
На нерві часу
Фотогалерея: На нерві часу (зображень: 9)

Рекламний бізнес засмоктує талановитих людей. Зазвичай цей процес однобічний: художники, дизайнери, поети йдуть у рекламу, і їхній творчий слід зникає так само, як і тих, хто йде в політику. Одним із винятків є Олекса Жиров-Манжелій (Манн). Йому вдалося, активно займаючись рекламною діяльністю, зберегти творчий нерв. Останнім часом Манн зосередився на мистецькій ниві. Увійшовши до арт-групи Антона Мухарського «Воля або Смерть», він із однодумцями намагається дослідити сучасне суспільство, провокуючи глядача на діалог.

У середині 2000-х чимало людей мого покоління пішли в рекламу. Західні експати, які керували рекламним бізнесом в Україні, почали відходити від справ і повертатися додому або переводитися в інші країни, звільняючи місце для нашого покоління з новою свідомістю, яке могло робити рекламу самобутнішу і ментально ближчу, ніж та, що створювалася за західними шаблонами.

В українській рекламі панує тенденція абсолютної примітивізації: небажання робити інтелектуальний продукт, позиція звертатися до широких мас «зрозумілою їм мовою». Це кризове і посткризове явища. Рекламодавці вважають: що простіше й тупіше, то ефективніше. Люди, які хочуть робити якісну інтелектуальну рекламу, перебувають на периферії.

У якихось базових моментах вітчизняний рекламник нагадує героя «99 франків» Беґбедера: той самий бекграунд, щоправда, без пари нуликів у зарплаті – економ-версія. І немає картин Баскія в інтер’єрі. Загалом система така: є товар, є споживач, а між ними місток – реклама. І всі хочуть його зробити максимально ефективним. Побудова цього містка на Заході й у нас зовсім різна. Французькі сноби-замовники, змальовані у «99 франках», кардинально відрізняються від наших. Українські ж здебільшого не розуміють, чому вони мусять платити, коли їм пропонують ідею. Немає усвідомлення того, що саме ідея і продає продукт. Замовники часто думають, що самі здатні її удосконалювати, оскільки чудово розуміють споживача, лише мають трохи інший статус. Усе це наслідок браку освіти та небажання заглиблюватися в запропоновану концепцію. Тому нерідко цікаві й конструктивні ідеї «зарубують» цілком несподівано навіть для представників клієнта. Люди, які працюють для цього, доволі різні: сучасні персонажі з купою світів в одній голові, зомбовані механічні працівники, безокі офісні лобстери...

Україна більш споживацька, ніж країни Західної Європи. У нас нічого не було, і раптом усе з’явилося. Люди забули про цінності й почали несподівано для себе вкладати свої мінімальні заробітки в товари. Це перетворилося на спорт. Лише в нас людина, заробляючи $400 на місяць, може мати телефон за $800. Хіба це не релігія? Споживачі купують собі фетиш, щоб піднятися над своїм оточенням. Відбувається абсолютна сакралізація якогось девайсу, без якого ти не матимеш ваги в певних суспільних колах. В українця можуть бути діряві шкарпетки й водночас смартфон із чималою кількістю функцій.

Люди вже не вірять традиційній рекламі. Вони стомилися від неї і не сприймають гігантський потік інформації, переважно зроблений нецікаво й монотонно. Вони схильні довіряти інформації, яку отримують у нестандартній формі, бажано від знайомого, а не рекламодавця. Тому береться товар чи бренд та інтегрується в ситуацію, це вже не сприймається як реклама. Найчастіше знімається якийсь цікавий і нереальний ролик із завуальованим товаром та запускається у соціальні мережі, а цільова аудиторія далі сама поширює його. Зараз цей метод значно ефективніший за телерекламу чи вуличні білборди. Найяскравіші вірусні ролики (поширений рекламний метод – Ред.) мають мільйони переглядів.

ДИКЕ МИСТЕЦТВО

Є кілька поколінь людей, що свідомо роблять із реклами мистецтво. Часом можна натрапити на якісно й емоційно зроблений продукт, у який закладені небуденні ідеї. На останніх кан­нських рекламних фестивалях показували ролики тривалістю 3–5 хвилин, зняті фактично як маленькі цікаві фільми, що за якістю і режисурою не поступаються серйозному кіно. Цей напрям зародився ще в 1960-ті роки, а нині розвивається. У рекламі є талановиті ілюстратори, дизайнери, які перетворюють рекламний матеріал на мистецькі речі.

Свою творчість окреслив би як дике інфернальне мистецтво. Я реагую на події, трансформую і видаю образи, які фіксують сьогодення. Хочу вивести й оформити сучасних героїв. Мені здається, що я художник-реаліст, хоч і зображую сюрреалістичні штуки з несподіваними поворотами, але це рефлексія на реальне життя. А взагалі це справа критиків – визначати напрями.

Сучасне українське мистецтво треба просто творити. Є люди, які намагаються працювати у світовому контексті  так, як вони його розуміють. Є люди, які прагнуть створювати власний контекст. Поступово налагоджуються зв’язки із західними кураторами і галереями. З’являються гранти, премії. Усе, що варте уваги, прорветься, а все, що не варте, але прорвалось, забудеться. Проблеми такі самі, як у соціумі загалом, – жлобство, кумівство, закритість і зацикленість на собі, поверховість. Якщо француз побачить якесь нове явище, то він це розкаже сотні-другій знайомих, відбудеться резонанс, попри снобізм. Українець буде до останнього замовчувати, а при нагоді зробить так, щоб це нікуди далі не пішло. Снобізм дуже відрізняється від жлобства.

Для повноцінного мистецького життя потрібні люди, які виробляють контент, і люди, які його висвітлюють. У нас ці дві групи рідко перетинаються. Немає конкуренції, замало тих, хто вишуковує щось цікаве і в цьому вбачають свою місію. Тому в закутках можуть відбуватися абсолютно неочікувані речі. У нас не роблять ім’я художнику, щоб потім його продавати. Натомість роблять проект про людське око, відпрацьовують виділені гроші й показують це друзям і друзям друзів. Моє мистецьке життя протікає переважно в інтернеті.

Я належу до Союзу Вольних Художників «Воля або Смерть». Наша ідеологія – освічений націонал-анархізм, основою якого є вольна творчість вольної людини на вольній землі. Союз ставить за мету мистецьку діагностику сучасного суспільства і відображення його у творах, заходах, акціях, які змушують суспільство та глядача до діалогу. «Мистецтво діалогу» – це пріоритетний напрям діяльності групи. Ми реагуємо на життя, створюємо й досліджуємо сучасних героїв і антигероїв. Художник має бути лакмусовим папірцем дійсності, що захищає індивідуальність, особисту і народну, перед навалою глобалізму. Оскільки в Союзі різні художники, кожен це робить по-своєму. Усі митці, а саме Іван Семесюк, Сергій Коляда, Роман Мінін, Владислав Шерешевський, Ніна Мурашкіна, Ігор Перекліта та Сергій Хохол, відпрацьовують цю міфологію, хоча кожен має свій контекст. Антін Мухарський є куратором усього цього дійства.

Усе мистецтво, яке лишилося в історії, було протестним. Те, що зараз є класикою, колись було протестне. Протест буває різним: проти художніх чи соціальних форм. Хто ми? Звідки? Куди йдемо? У чому наша самість і несхожість? Що таке свобода, мистецька і громадська, як її обстоювати? Протестне мистецтво в Україні не до кінця сформоване. Низькопробного, споживацько-конформістського арту більше, і так було завжди. Часто можна натрапити на конформізм, стилізований під протест, тобто парафраз європейського протестного мистецтва 30–40-річної давності.

БІОГРАФІЧНА НОТА

Олекса Манн

Художник, арт-директор, ілюстратор. Народився 1978 року. Закінчив Дніпропетровський художній коледж та Львівську національну академію мистецтв. Виставляється з 1997-го в Україні та за кордоном. Роботи є у приватних колекціях в Україні, Австрії, Росії, Франції, Німеччині, Японії, США та Канаді. Живе та працює у Києві.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено