Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
5 травня, 2011   ▪   Спілкувалася: Катерина Барабаш   ▪   Версія для друку

В епіцентрі – людина

Російський режисер і кінодраматург Алєксандр Міндадзе про роботу над стрічкою «В суботу» і про те, чому він знімає тільки за своїми сценаріями
Матеріал друкованого видання
№ 17 (182)
від 28 квітня, 2011
В епіцентрі – людина

Новий фільм Алєксандра Міндадзе «В суботу» розповідає про один день містечка Прип’ять, що стало сумнозвісним після 26 квітня 1986 року. Для його героїв наближення смерті як удав для кролика – вона паралізує, немов у страшному сні, коли моторошно й хочеться бігти, але чомусь стоїш прикутий до землі. Стрічка з’явилася на екранах на 25-річчя трагедії, хоча задумана була давно. У лютому вона брала участь у конкурсі Берлінського кінофестивалю. Алєксандр Міндадзе, один із найцікавіших російських кінодраматургів, кілька років тому взявся сам ставити фільми за своїми сценаріями. Його перша режисерська робота – «Відрив», що також побував на Берлінському конкурсі й також розповідає про трагедію – авіакатастрофу.

У. Т.: Думка про фільм на тему Чорнобиля спала вам через 20 років після трагедії. Може, було приховане бажання розвінчати якийсь міф? Адже в нас будь-яка катастрофа обростає величезною кількістю домислів.

– Ні, було лише бажання показати зовсім маленьку людину в момент цілковитого зламу її життя. Живе така собі людина-шістка, дрібний-дрібний партійний працівник районного масштабу, колишній барабанщик місцевого музичного гурту. Усе її життя – ланцюжок нікчемних подій. Потихеньку спивається, у неї червоні від пияцтва очі, напевно, хвора печінка, бігає через силу, із задишкою. Але коли стається лихо, відкриваються досі не бачені сторони життя.

У. Т.: Дайте, будь ласка, визначення стану героїв вашої стрічки, які вже знають про аварію, проте не можуть звідти втекти, погрузнувши в якихось дрібницях? Це безшабашність? Безвідповідальність?

– Для мене це метафора того стану, коли ти ніби живеш у якихось обмежених ситуаціях, але все одно не можеш звідси втекти, тебе засмоктує, заворожує, заморочує, сповільнює твій хід, на ногах пута, а дрібниці, на які раніше й уваги не звернув би, розквітають яскравими барвами. Вони стають непереборною перепоною: то каблук зламався, то паспорт забув, то раптом сів за барабан і захопився, то накупив портвейну, а кинути шкода. І всі ці речі поступово витісняють страх. Герой хоче бігти, але не може, щось не пускає, а потім – та пішло воно все, нікуди не поїду! Це парафраз нашого ментального стану.

У. Т.: У фільмі є один дуже важливий, якщо навіть не найважливіший, персонаж – реактор, показаний абсолютно дивовижно. Він такий тихий і страшний, що я майже розумію людей, які стояли дивилися на нього й не могли втекти, ніби загіпнотизовані.

– Це був дуже делікатний момент – як показувати реактор. Спочатку ми вирішили, що не буде жахів, полум’я в кадрі, смертей. Коли все це демонструється крупним планом, не страшно. Страшно, коли реактор удалині, на тому березі річки, тихо горить на горизонті. А люди стоять на мосту й заворожено дивляться. Потім цей міст назвали мостом смерті – ніхто з тих, хто стояв на ньому того дня, не вижив, там виявився якийсь згусток радіації. У цьому кадрі реактор створений за допомогою комп’ютерної графіки. А епізод, де герой бачить його зблизька, дивлячись на нього з човна, ми знімали знизу, спеціально яму копали – так справді цей смертоносний реактор має страшніший вигляд.

У. Т.: Мабуть, багато що залишилося засекреченим? Були труднощі з добуванням інформації?

– Ні, нічого засекречено не було. Усе необхідне для сценарію я знаходив у відкритому доступі – на той момент уже багато опубліковано спогадів, стенограм, доповідей. Але розумієте, мені ж не потрібні були якісь справді секретні дані. Мене мало цікавила інформація, що якраз і могла бути засекречена. Звісно, я вважав своїм обов’язком вивчити все, як кажуть, із запасом міцності, але інтерес для мене становила лише приватна поведінка людини. Що може бути секретного в тому, що вона купує квіти, танцює на весіллі, п’є портвейн тощо? Цілком житейська історія.

У. Т.: Важкий матеріал ви обрали. Насамперед з емоціонального погляду.

– Так, важкий. Звичайно, мені довелося вивчити безліч документів, поговорити з величезною кількістю людей, але, врешті-решт, для стрічки було не так і важливо, хто під час випробування реактора натиснув не на ту кнопку, хто винен, хто як поводився. Фільм про інше – про людину, яка опинилася в цей момент у центрі трагедії. І з цього погляду матеріал справді дуже важкий. Недарма сценарій давався так нелегко. Я починав, кидав, не знав, що з ним робити, знову починав.

У. Т.: Вам так важко давався саме цей сценарій чи ви взагалі важко пишете?

– У молоді літа було легше, з роками стало важче.

У. Т.: Дехто, навпаки, руку набиває з віком – і все вже простіше.

– Універсальних рецептів тут немає. Але ж я, коли працюю над сценарієм, виконую подвійну роботу – пишу не просто літературну основу, а вже екранну версію. Так мені потім знімати легше. Певна річ, звичних труднощів не уникнути все одно, але якщо ти болісно проживаєш фільм ще до зйомок, вважай, що в голові в тебе він уже знятий.

У. Т.: Але коли ви ще не знімали кіно як режисер, тоді вам не треба було настільки проживати весь фільм?

– Хоч як дивно, потрібно. Я давно відчуваю це в собі, ще з «Параду планет». Коли в мені це остаточно виросло й зміцніло, почав знімати сам. Але знімати я можу лише за своїми сценаріями, тобто тільки виношене і прожите. Інтерпретація чужого – величезна проблема. Не впевнений, що вона для мене вирішувана. Хтось уміє, я – ні. Адже якщо ти знімаєш за чужим сценарієм, то мусиш його зробити настільки своїм, що це має розквітнути.

У. Т.: Ваші фільми вельми небагатослівні – і «Відрив», і «В суботу». Вам здається, що кіно – це така собі антипроза, де кожне зайве слово може виявитися згубним?

– Я думаю, що кіно – це радше антитеатр. Спробуйте викласти покадрово якийсь хороший фільм. Приміром, «Амаркорд». Тільки не розповідаючи, хто де стоїть і що каже, а на рівні емоцій. Вийде справжнісінька проза. А ось репліки з прозового твору в кіно іноді справді мають жахливий вигляд. Те, що написано й читається нормально, на екрані може звучати дуже неприродно. Кінодіалог – це ціла окрема історія. Але при цьому скільки чудових стрічок, побудованих на розмовах. Наприклад, фільми Берґмана. «Сцени з подружнього життя» – самі розмови, а яка краса! Одне слово, все залежить від жанру й поставленого завдання.

У. Т.: Повернімося до нової стрічки: ви так добре вивчили матеріали про Чорнобиль, стільки душі й сил у нього вклали, що у вас, напевно, склалася своя думка стосовно трагедії на реакторі. Чи побачили за цей час щось таке, чого до вас ніхто не помічав і не зрозумів?

– Думаю, що всі дослідження цієї проблеми ще попереду. І буде ще й художнє осмислення цієї колосальної трагедії. Але я не впевнений, що ми колись остаточно зрозуміємо, що й чому трапилося насправді. Більшості людей, які так чи інакше пов’язані з цією історією, вже немає. Когось покарано, хтось відсидів. Хто припускався технічних помилок, нам відомо. Як і те, що реактор не був пристосований до виконання деяких відведених йому функцій. Але яке співвідношення суто технічних неполадок і так званого людського фактора, ми не знаємо і, думаю, навряд чи колись дізнаємося.

У. Т.: Ви показували стрічку в Берліні, напевно, спостерігали за реакцією іноземного глядача. Вас щось здивувало в ній? Чи, може, щось обурило?

Можу впевнено сказати, що тема Чорнобиля для західного глядача цікава. Утім, я це знав ще до того, як взявся за фільм. Але цікавить вона його не з того погляду, з якого мене, – як тло, на котрому висвітлюються найнесподіваніші якості людини, а тільки як катастрофа, ядерна аварія. Тобто якби я зняв на цю тему фільм-катастрофу з усіма наслідками, глядача це потішило б значно більше.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про утиски кримських татар, скандальне призначення Луценка, новий план роботи уряду та вірогідність примирення із Росією
    23 травня, Віталій Рибак
  • Добре знайома українському споживачеві модель Toyota змінила імідж
    23 травня, Олександр Пархоменко
  • Алоїз Принц — один із найавторитетніших біографів нашого часу. Автор життєписів Германа Гессе, Франца Кафки, Ісуса Христа, Терези Авільської відвідав цьогорічний «Книжковий Арсенал», на якому презентував переклад книжки «Ханна Арендт або Любов до світу» («Темпора»). Напередодні дебюту Принца в Києві Тиждень поговорив із ним про «Книжковий Арсенал», видавничу справу в Німеччині та імідж України в очах німецьких інтелектуалів.
    23 травня, Богдана Романцова
  • Листи ненависті, погрози вбити, образливі коментарі під статтями, залякування в соц­мережах. Через будь-який матеріал з України чи про неї, незалежно від теми. Підозри, радикальні погляди, що ґрунтуються переважно на російській пропаганді, часто дуже химерні уявлення про цю війну. Ось один вимір реакції на мої репортажі зі Східної України, навіть попри те що я писала про обидві сторони, нама­­гаючись подавати інформацію якомога об’єк­­тивніше. Другий вимір — величезна підтримка. Читачі, які дякують за об’єктивні репортажі, історії від очевидців на фронті. Схвалення, корисна інформація, допомога в пошуку фактів.
    22 травня, Ніна Лейнонен
  • Те, що відбувалось у Донецьку 9-го, либонь, можна було б узяти в одні великі лапки, як ми звикли це робити, пишучи про «ДНР». На парад я свідомо не пішов, наївно вирішивши, що найгірше пропущу.
    22 травня, Станіслав Васін
  • Нові загрози змушують НАТО і ЄС до співпраці
    22 травня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено