Культура

  ▪   Ярослав Кіт

Страшна правда про радянський «рай»

Спогади польського єврея Іцека Ерліхсона – вісімнадцять розділів розвіяних надій, вражень, болю і страждань. Поява спогадів українською мовою, після англійської і польської версії є ознакою важливості цього тексту для читача

Не випадкова назва „Смакування Раю” повязана з жахливим описом СРСР у період між 1941-1946 роком. Автор стає свідком і учасником неймовірної радянської системи з усіма її дивними проявами: жорстокістю, бюрократією, заполітизованістю, злочинами і знущаннями.

Спогади складаються з невеликих розділів – етапів виживання молодого Іцека у радянських тюрмах та коротких спроб достосуватися до життя на волі.

Хочеться поспівчувати автору, читаючи про його нещасливі поневіряння. Будучи безневинно звинуваченим у шпинугстві, його піддають тортурам, вивозять на каторжні роботи у глибину Сибіру. Він проходить щаблі т.зв. „камерних університетів”, знайомиться з засудженими польськими офіцерами, представниками інтелектуальної еліти.

Характерною рисою спогадів є різностороннє висвітлення проблеми антисемітизму. Починаючи від влади у Другій Речі Посполитій, а також у Третьому Рейсі й Радянському Союзі, антисемітизм проявляється у різних формах. Це як заборона займатися певними професіями, прилюдне висміювання євреїв, так і ціленаправлені репресії щодо населення: увязнення, тортури, розстріли.

Юдофобія у Центрально-Східній Європі, до деякої міри залишилася і до сьогодні. Щоправда про це мало говорять науковці, хоча антиєврейські гасла на стінах польских та українських міст свідчать про наявність проблеми.

Не менш важливим є опис катинських таборів. Польські офіцери, які з гідністю терплять важкий полон, постають людьми інтелігентними, сміливими, однак наївними щодо планів Радянської влади. Сцена розстрілу у катинському лісі, побачена автором, яскраво передає усі темні стророни народовбивчої польської трагедії.

Радянська дійсність, це власне той омріяний „Рай”, про який марить молодий Іцек Ерліхсон у свому рідному Вєжбніку. Спробуваши тюремної зупи, соленого табірного оселедця, голодуючи на важких роботах у Росії, стає зрозумілим смак „Радянського Раю”. Отож, не дивно, чому Іцек неодноразово пересвідчується у своїй помилці, мріє повернутися у рідні краї. Лише завдяки допомозі дружини автору врешті вдається вирватися з радянскої неволі і почати нове життя.