Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
3 травня, 2011   ▪   Спілкувалася: Елейн Ліпворт   ▪   Версія для друку

Люду – видовищ, слонам – води

Крістоф Вальц про особливості фільмування за мотивами роману Сари Ґрюен
Матеріал друкованого видання
№ 16 (181)
від 21 квітня, 2011
Люду – видовищ, слонам – води

Верхи на величезному слоні Різ Візерспун ідеально бачиться зіркою старого цирку. Вона посміхається й вітає натовп, який вийшов подивитися на барвисту процесію паяців, жонглерів і танцюристок. Акторка виконує роль Марлени – головної знаменитості манежу. Її чоловіка – директора цирку Авґуста – грає Крістоф Вальц. Чарівний і харизматичний зовні, цей персонаж насправді непередбачуваний і жорстокий як до дружини, так і до підопічних тварин, зокрема й Розі – граційної шляхетної слонихи, навколо якої вибудувано сюжет.

На майданчику компанії Twentieth Century Fox у Лос-Анджелесі ми на власні очі спостерігаємо, як робиться ретро-кіно в найкращому вигляді. Знімальна група «реконструювала» Нью-Джерсі 1931 року, і центр міста, відтворений для ключового епізоду драми, має вигляд настільки автентичний, що здається, ніби ожила історія. Чоловіки в робочому одязі проходять із дітьми на плечах повз кафе «Сніданок», дивлячись на лева у клітці, якого везуть уздовж головної вулиці детально відтвореним кінним екіпажем. Жінки, пліткуючи біля бакалії зі смугастим полотняним навісом, витягають шиї у сподіванні бодай краєм ока поглянути на блискучу Марлену. «Крістоф – чудовий актор, – каже продюсер Джил Неттер, ділячись враженнями під час зйомок. – Він може показати й найбільш негативні, й найчарівніші сторони».

У Крістофа Вальца довга й різноманітна кар’єра: він багато й успішно працював на телебаченні та в кінематографі в Європі. Всесвітня аудиторія змогла оцінити його талант, коли режисер Квентін Тарантіно запросив актора на роль полковника Ганса Ланди у стрічку «Безславні виродки» (2009). За ту роботу Вальц отримав «Оскара» в номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» й багато інших відзнак, зокрема «Золотий глобус» та нагороду від Британської академії телебачення і кіномистецтва (BAFTA) в аналогічній номінації. На знімальному майданчику стрічки «Води слонам» пан Крістоф поділився своїм баченням фільму й підходом до акторської гри.

У. Т.: Що вас привабило в цій історії та кінокартині?

Цей фільм – про цирк 1931 року, що тут іще скажеш! Іноді вистачає якоїсь дрібної деталі, котра і стає вирішальною, коли вибираєш щось цікаве для себе. Авґуст має бути лиходієм. Та коли дивишся, наприклад, як він знущається з інших, треба запитати в себе: «Чи для того, щоб я вважав героя саме таким, достатньо бачити його ставлення до тварин? Що означає бути лиходієм?» Називаючи персонажа так, ми лише спрощуємо розмову, а мені цього замало, щоб зіграти роль. Ваше уявлення про наругу може відрізнятися від мого. Ми говоримо про минуле. Що означало знущання з тварин 1931 року? На той час цього поняття не існувало, вдарити собаку ніхто не забороняв. Це сьогодні вас за­арештували б за жорстоке поводження з тваринами.

У. Т.: То як ви підходите до цієї ролі, зважаючи на те що ставлення до знущання й, можливо, поняття «зла» постійно змінюються?

– Ну спробуймо, приміром, забути про епізоди знущань у цій історії. Викиньмо всі випадки, коли герой б’є слона, – і що залишиться? Авґуста все одно вважатимуть лиходієм, і як далеко ми зайдемо з нашим розумінням зла? Слід враховувати: може, в нього є підстави так діяти. Ви колись відчували таку злість, яка примушувала вас по чомусь ударити або щось розбити? І звідки вона з’явилася? Вона приходить не тому, що ви лиходій. Може, це просто від розчарування чи безпорадності. А згадаймо ще й час, який відображено у фільмі. Тоді з’явиться чимало підстав для розчарування, особливо коли ви керуєте компанією, і понад усе, якщо ця компанія – цирк. Опинитися в такий період на межі катастрофи – уже достатньо, щоб почуватися розчарованим, а про це мені говорити цікавіше, ніж просто про лиходіїв чи героїв.

У. Т.: Які ваші враження від книжки «Води слонам», за мотивами котрої знімають фільм?

– Мені дуже сподобалося, що дія відбувається в часи Великої депресії, і ці люди праце­влаштовані, коли більшість безробітні. Щоб підтримати своє існування, їм доводиться долати труднощі, які сьогодні ми вважали б непереборними. Відповідальність за те, щоб цирк продовжував працювати (а це було в інтересах абсолютно всіх), величезна, а про це часом забувають, коли дивляться на Авґуста. Погляньте на персонаж Гамлета. Можна сказати, що то герой, не здатний на дії, в чиїй голові забагато думок. Але є ще й інше: він сприймає себе окремо серйозніше, ніж ціле, і через це підводить ціле. Я згадав Гамлета, бо він показує, наскільки діаметрально протилежно можна бачити історію. Мені саме це подобається в сюжеті. Знаєте, якщо читати «Води слонам» десь на пляжі, чи де там ви зазвичай читаєте, то в голові книжка вже вкладається у фільм. Так відбувається абсолютно в усіх, адже сьогодні ми настільки звикли до екранізованої літератури, що наперед створюємо кіно у власній голові. Самі читачі перетворюють роман на чудову стрічку.

У. Т.: Немає відчуття, ніби ви мусите стати персонажем, щоб зіграти його?

– Ні, я не вважаю, що треба мешкати півроку в типі (житло кочових племен Великих рівнин. – Ред.), коли збираєшся втілювати індіанця. Крім того, я ніколи не стану індіанцем у типі. Я буду просто актором, який його гратиме, тож мені більше за це хвилюватися треба, а не за те, щоб стати героєм. Але в будь-якому випадку мені не вдалось би на когось перетворитися. Бо ж я той, ким я є, іншого не дано. Цікаво думати про точки, де перетинаються певні риси чи аспекти персонажа. Але я не дуже переймаюся питаннями на кшталт: «Хто я?» Я актор.

У. Т.: Наскільки схожа режисерська робота Френсіса Лоуренса і Квентіна Тарантіно?

– Я не порівнюю режисерів. У кожного свій стиль роботи. У Лоуренса репетицій було більше, ніж у Тарантіно, бо той має власний метод. Усі мої репетиції «Безславних виродків» проходили тільки з Квентіном – нас було двоє і все. З Лоуренсом репетирували як завжди, як усі. Але й сюжети, й ролі абсолютно різні.

У. Т.: Що робитимете далі?

«Трьох мушкетерів» у 3D. По одному «D» на мушкетера (сміється). Кіно класне, дуже кумедний сценарій. А ще буде фільм Ґая Річі – його ще не анонсували, але я вже зустрічався кілька разів із режисером і вважаю його фантастичним. Від перших стрічок Річі було враження, ніби він узагалі божевільний. Але ні, він просто дотепний, і мені це до вподоби.

Біографічна нота

Крістоф Вальц Австрійський актор, режисер і сценарист. Народився 1956 року в родині кінематографістів. Закінчив акторський факультет Віденського університету музики і театру, згодом навчався у Нью-Йорку в студії Лі Страсберґа. Грав на театральних сценах Відня, Цюриха, Кельна, Франкфурта, Гамбурга. Безліч кіноролей Вальца з найрізноманітніших за жанром і настроєм фільмів вирізняються глибокою суперечливістю персонажа, його непевним і вразливим внутрішнім світом. Батько чотирьох дітей. Вільно володіє англійською, французькою, німецькою мовами. Мешкає у двох містах по черзі (Берлін і Лондон).


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Науковці знайшли спосіб спостерігати за трендами в еволюції людини
    24 травня, The Economist
  • Війна — поняття неймовірно багатобічне. У наш час ми маємо прекрасну нагоду спостерігати всю її різноманітність. Практично для кожного є очевидною війна на Донбасі з її матеріальними наслідками та нівеченням людських доль. Для багатьох безсумнівним є факт інформаційної війни. Але зовсім небагато наших громадян усвідомлюють наслідки, до яких вона призводить.
    24 травня, Любомир Шавалюк
  • Улітку 2016-го українці мають шанс зітхнути з полегшенням більш ніж після двох важких років
    24 травня, Олександр Крамар
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про утиски кримських татар, скандальне призначення Луценка, новий план роботи уряду та вірогідність примирення із Росією
    23 травня, Віталій Рибак
  • Добре знайома українському споживачеві модель Toyota змінила імідж
    23 травня, Олександр Пархоменко
  • Алоїз Принц — один із найавторитетніших біографів нашого часу. Автор життєписів Германа Гессе, Франца Кафки, Ісуса Христа, Терези Авільської відвідав цьогорічний «Книжковий Арсенал», на якому презентував переклад книжки «Ханна Арендт або Любов до світу» («Темпора»). Напередодні дебюту Принца в Києві Тиждень поговорив із ним про «Книжковий Арсенал», видавничу справу в Німеччині та імідж України в очах німецьких інтелектуалів.
    23 травня, Богдана Романцова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено