Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
31 березня, 2011   ▪   Ростислав Семків   ▪   Версія для друку

Пиво проти буденності

Мистецтво пива починається там, де ніхто не прагне впитися
Пиво проти буденності
Збірки есеїв майже ніколи не читають одразу й повністю. Саме такі книжки мають найбільше шансів перетворитися на настільні: взяв до рук надвечір, прочитав шмат тексту – подумав над написаним і відклав, щоб повернутися за день чи за тиждень. Такі книжки смакують. Вони, без перебільшення, прищеплюють смак до друкованого слова. А видання, про яке мова зараз, спонукає насолоджуватися ще й продуктом, котрий для багатьох став тривіальним елементом побуту. А дарма: пиво – це не лише питво. Після ознайомлення з книжкою сумнівів у цьому не залишиться і в найзатятіших моралістів, чиї уявлення про пивну культуру (чи то пак, на їхню думку, безкультур’я) ве­­льми часто успадковані від радянських журналів «Перець» та «Крокодил». Якщо таку людину із заплющеними очима привести в навіть доволі посередній європейський паб, її шокує відсутність п’яниць під столами і вразить атмосфера довірливої розмови біля шинквасу. Книжка «Пиво і філософія» – саме про таку грань культури споживання: це один із напоїв миру й затишку. На відміну від вина, котрим тамують спрагу високочолі філософи на інтелектуальних бенкетах, пивопропонує світобачення більш карнавальне й демократичне – його не колекціонують, його просто п’ють.
 
Загальний настрій книжки, а заодно й конденсовану сутність культури пива, дуже добре передає передмова «Я підморгую, отже, існую» одного з найбільших знавців цього напою у світі – Майкла Джексона (бачите, навіть у його імені не обійшлося без іронії). Сей бурлескно-картезіанський вступ іще й вельми влучно закінчується: філософ від пива не претендує на знання законів життя – він лише добре знає його саме, і досвід дозволяє йому просуватися сторінками власної біографії з усміхом. Пафос його вдаваний, а гумор – справжній. Чи ви колись чули, щоб, підносячи гальбу пива, хтось виголошував повчальні й багатослівні тости?
 
Та після передмови я все ж перескочив би до розділу другого: «Етика пива», а саме до статті Стівена Д. Гейлза «Мілль проти Miller’а», де в трохи парадоксальний (а який-бо ще?), проте наголошено логічний спосіб розрізнено, скажімо так, осмислене пиття нашого напою і тривіальне його споживання. Для мене ця стаття – серце книжки, яскраве й дотепне пояснення, навіщо; втім, дві наступні репліки розділу не менш вдалі та промовисті: «Пиво і незалежність» Алена Маклеода та «Ще один кухоль? Про пиво, дружбу і характер» Джексона Кевола.
 
Логічно далі перейти до розділу третього: «Метафізика та епістемологія пива», що своєю назвою обіцяє начебто вищий рівень філософської абстракції та ширший засяг узагальнень, проте він якраз найбільше розчаровує. Крім першої статті авторства Теодора Шика «Пиво і пізнання. Мед натхнення», яка й справді глибша, дві інші радше ілюстративні, й хоча дають дещицю поживи для роздумів про культуру та вдосталь інформації про сорти, вживемо тут штамп, бурштинового трунку, однак гучний заголовок розділу аж ніяк не підтверджують. Теоретично вони більш плиткі, ніж статті наступного розділу четвертого: «Пиво в історії філософії», в якому нарешті вдаряє важка артилерія: і Берклі, й Кант, і Ніцше; останній шпетить декадентів, котрі бездумно впиваються замість працювати над собою. Саме після цих суворих сентенцій варто, на мою думку, повернутися до найбільшого у книжці розділу першого: «Мистецтво пива», в якому, махнувши рукою на всіх моралістів та модерністів, можна знову зануритись у приємні медитації між естетики кухлів та пузатих бочок із нашим веселим напоєм. Ото вже де весь спектр медитацій та варіацій довкола того, що в пиві зворушує і надихає! Вся «правда про пиво», якщо підсумувати назвою статті Майкла П. Лінча, якою я, власне, рекомендував би завершити ознайомлення з книжкою.
 
«Пиво і філософія» вписується у вельми демократичну сучасну тенденцію лібералізації смаків та вслухання в колись притлумлені, маргіналізовані офіційною культурою голоси. Це також одна з численних тепер спроб уважніше приглянутися до повсякденних речей, знайти глибший сенс у їх перебуванні з нами поруч – особливо якщо це речі й речовини з такою довгою культурною історією. Врешті, й саму культуру ми починаємо мислити відтак не лише як сукупність зразкових творів за склом музейних вітрин чи приписів. Не як власний обов’язок їх компонувати, а як живий процес – способи відірватися від прагматичної буденності. Мистецтво починається там, де кажемо «досить» лише користі й підносимо голову в пошуках позачасового. А власне мистецтво пива – там, де ніхто не прагне впитися. Воно теж існує: тепер ми це знаємо.
 



Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Foreign Policy досліджує, за що закрили російське диппредставництво у Сан-Франциско.The Guardian звертає увагу на небезпеку від російських військових кораблів для інтернет-кабелів між США та Європою
    18 грудня, Юрій Лапаєв
  • Як Росія перетворюється з основного ринку збуту українських товарів на головного суперника в агросекторі
    18 грудня, Олександр Крамар
  • Москва активно використовує право вето в Радбезі ООН. Що це говорить про її позиції на міжнародній арені
    18 грудня, Олександр Костриба
  • Як відбувається інтеграція України у сфері культури після Угоди про асоціацію з ЄС, які програми підтримують європейці на рівні грантів і як змінюються підходи нашої держави в управлінні культурою. Ці питання стали предметом дискусії на міжнародній конференції “Культурні відносини України та ЄС: перші досягнення”.
    18 грудня, Наталя Петринська
  • Із змінами літом 2014 року у моєму житті відбулася ще одна зміна, яку можна було б передбачити, але до якої теж треба було звикати. З мого життя зникла культурна складова, яка, як виявилося, була важливою частиною моєї довоєнної реальності. Хоча, чого дивуватися, – змін було безліч: зникла робота, поїхали з міста майже всі друзі, змінився режим мого життя, звички, щезли плани… Але зникнення культурної складової мого життя турбувало мене ще тривалий час, бо, як виявилося, звикнути до порожнечі у цій сфері життя було не так просто.
    18 грудня, Вікторія Малишева
  • Перша фаза переговорів про вихід Великої Британії з ЄС виявилася важкою. Але друга ще й не почалася
    17 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.