Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
30 червня, 2017   ▪   Олена Кухар   ▪   Версія для друку

Що ховав Ґурлітт: у Бонні вперше показали твори з колекції «арт-дилера» нацистів

Частину робіт із «підпільної» колекції картин і скульптур, привласнених за часів Гітлера й офіційно віднайдених кілька років тому, продемонстрували публіці в межах підготовки до відкриття в Німеччині та Швейцарії двох безпрецедентних виставок «викраденого мистецтва»
Що ховав Ґурлітт: у Бонні вперше показали твори з колекції «арт-дилера» нацистів
«Жінка в кріслі» Анрі Матісса, 1921 рік, елемент «колекції Ґурлітта»

У боннському Федеральному виставковому залі (Бундескунстхалле) 27 червня вперше показали глядачам кілька експонатів виставки, що стартує тут аж 3 листопада. Це подія, яку обговорюють іще з 2015 року. Йдеться про експозицію «Досьє Ґурлітта: крадіжка мистецтва нацистами та її наслідки» («Dossier Gurlitt: Nazi Art Theft and Its Consequences» — назва виставки фігурує в арт-середовищі саме англійською). Паралельно з нею у швейцарському Берні працюватиме експозиція «Досьє Ґурлітта: «дегенеративне мистецтво», конфісковане та продане» («Dossier Gurlitt: «Degenerate Art», Confiscated and Sold», відкриється в Kunstmuseum Bern 2 листопада).  

Навіть невеличка частина з тих 250 робіт, які поціновувачі зможуть побачити в Бонні з листопада, привернула увагу глядачів та журналістів. Надто вже кінематографічною є історія самої колекції і надто болючою є загалом тема конфіскованого нацистами мистецтва. Рівень і значущість експонатів, утім, також не підвели: у Бундескунстхалле показали, зокрема, картину Клода Моне, скульптуру Родена та ескізи Арістида Майоля. Члени команди, яка працює над підготовкою виставки, зазначають, що раніше можливості провести публічний показ не було: колекцію Ґурлітта від самого моменту викриття у 2013 році супроводжували юридичні розгляди.

 «Міст Ватерлоо» Клода Моне, 1903 рік, частина віднайденої колекції

Дідусь на мільярд

Три з половиною роки тому ім’я Ґурлітта фігурувало у ЗМІ всіма мовами світу. Саме в листопаді 2013 року влада федеральної землі Баварія скликала прес-конференцію, на якій оголосила про факт знахідки в одній із квартир багатоповерхового будинку Мюнхена колекції творів так званого дегенеративного мистецтва вартістю до €1 мілрд. Квартира належала 80-річному Корнеліусу Ґурлітту (його тоді миттєво охрестили «дідусем на мільярд»), синові арт-дилера Гільдебранда Ґурлітта, який свого часу співпрацював із нацистами.

«Дегенеративне мистецтво» — це термін, який нацистська пропаганда використовувала для позначення цілих художніх напрямів (імпресіонізм, кубізм, експресіонізм тощо), котрі вважала небезпечними для арійської раси й такими, що вироджуються. Загалом із державних та приватних колекцій нацисти конфіскували понад 20 тис. творів «дегенеративного мистецтва».

Читайте також: Поза законом: чому арт-спільнота обговорює вкрадений дисплей та зашморг на ліхтарі

Гільдебранд Ґурлітт збирав твори митців початку XX сторіччя ще до приходу нацистів до влади й був використаний Ґеббельсом для того, щоб продавати незаконно конфісковані роботи за кордон. Утім, Ґурлітт паралельно збирав роботи й для персональної колекції. Зокрема, сам купував картини в єврейських арт-дилерів, які були змушені розпродувати свої приватні зібрання.

Після завершення Другої світової Ґурлітт-старший вдав, ніби його колекція загинула під час бомбардування Дрездена, і сховав її. У 1956 році, після загибелі самого дилера в автокатастрофі, зібрання перейшло до його дружини, а після її смерті — до сина Корнеліуса. Влада звернула увагу на нього — вже дідуся! — після того, як під час стандартної перевірки в потязі на руках у старого виявилася велика сума готівкою — близько €9 тис., які Ґурлітт не декларував (декларації, за законом, підлягала сума понад €8 тис.). Вочевидь, завдяки періодичному продажу частин колекції Корнеліус і прожив у достатку все життя: станом на 2010 рік, коли щодо нього почалися перевірки, він не мав медичної страховки, жодного дня ніде не працював, його не було в списках жодної із соціальних служб.  

 Скульптура Родена, мармур, близько 1882 року, частина «мюнхенського скарбу». Джерело фото: The New York Times

Обшук у квартирі Ґурлітта відбувся навесні 2012 року. Понад тисяча картин — так званий мюнхенський скарб — лежала на власноруч збудованих стелажах у маленькій, не надто прибраній квартирі в мюнхенській багатоповерхівці. Як уже було зазначено, інформація про віднайдену колекцію з’явилася тільки в листопаді 2013-го — через можливі реституційні складнощі влада приховувала знахідку впродовж багатьох місяців. Тоді ж стало відомо, що поліція знайшла другу схованку Ґурлітта — у будинку його зятя під Мюнхеном. У лютому 2014-го Ґурлітт самостійно викрив місцезнаходження ще близько 250 картин, цього разу в Австрії. 

На сьогодні йдеться про близько 1,5 тис. одиниць — це одна з найбільших колекцій творів мистецтва, яку нацисти вилучили з держаної та приватної власності. Серед них, зокрема, твори Пікассо, Матісса, Шагала, Дюрера та ін. 

Цікаво, що конфісковані в Ґурлітта роботи збиралися йому повернути. Спочатку, у квітні 2014-го, підпільний колекціонер заявив, що готовий співпрацювати з владою та допомогти у справі розслідування походження об’єктів його колекції. За домовленістю ті твори, які справді вкрали нацисти, повернуть нащадкам власників, а ті, чия історія не викличе підозри, віддадуть Ґурлітту протягом року: прокуратура розглянула всі нюанси справи й дійшла висновку, що конфіскація зібрання була некоректною. Але повернути собі роботи Ґурлітт не встиг — у травні 2014-го він помер.

Читайте також: Базель, Кассель, Мюнстер. Що треба знати про три головні червневі арт-події Європи

Згідно з його заповітом колекція переходить у власність швейцарського музею Kunstmuseum Bern. Заповіт спробувала оскаржити через суд двоюрідна сестра Корнеліуса Ґурлітта, але їй це не вдалося. Бернський музей сьогодні намагається втілити в життя волю Ґурлітта, а саме знайти якомога більше реальних власників і повернути твори мистецтва їхнім нащадкам.

Пошук власників

Нащадки жертв Голокосту одразу після оприлюднення інформації почали вимагати публікації повного списку робіт разом із фотографіями й частково досягли свого. З базою об’єктів можна ознайомитися за лінком. Вона неповна через юридичні тонкощі: почасти через довготривалу справу щодо спадку Ґурлітта.

Організатори проекту Dossier Gurlitt сподіваються, що демонстрація елементів колекції допоможе знайти бодай якісь зв’язки з власниками. «Сплеск уваги може призвести до нових домагань, — цитує The New York Times Рейна Вулфа, директора боннського Бундескунстхалле. — Водночас не варто думати, що хтось прийде на виставку й раптово згадає, що та чи інша картина висіла вдома в його родича».

 Картина Макса Ліберманна «Два вершники на пляжі» перша з колекції Ґурлітта повернулася до нащадків свого власника

Станом на минулий тиждень дослідники змогли встановити походження 63 об’єктів із 1039, чия історія викликала запитання. Із цих 63 до нащадків власників повернулися 4 роботи: картини Макса Ліберманна, Анрі Матісса, Камілля Піссарро та малюнок Адольфа фон Менцеля. Музей у Бонні веде перемовини з новими власниками щодо можливості експонувати твори.

Щодо інших об’єктів колекції ведеться активна аналітична й технічна робота, з’ясовується так званий провенанс (історія художнього твору). Спеціалісти мають дізнатися, яка з робіт походить із колишніх державних колекцій німецьких музеїв (останні, згідно із законом, не можуть претендувати на повернення), а які належали приватним особам і підлягають реституції. Водночас здійснюється активна підготовка до експозицій, які стартують у листопаді, діятимуть до березня 2018 року й обіцяють стати топовою подією арт-життя.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Колишній аеророзвідник, ветеран АТО Євген Ярило та його брат-шахтар Євген Гущин відкрили в Києві ветеранську тату-майстерню Der Igel (з нім. «їжак»). Обоє кардинально змінили рід занять, дуже цим задоволені й закликають інших займатися тим, чим справді хочеться.
    21 жовтня, Ганна Чабарай
  • Президент Польщі проти свого колишнього керівника
    21 жовтня, The Economist
  • В Україні зростає кількість муніципальних структур, які претендують на виконання функцій поліції
    20 жовтня, Андрій Голуб
  • Майор авіації в відставці, який з 2014 року перебуває у СІЗО Бахмута, нещодавно отримав вирок в десять років позбавлення волі за звинуваченням у здирництві. Підсудний наголошує на тому, що давав свідченням під тискам і тортурами, але уповноважені органи не квапляться розслідувати заяви про катування
    20 жовтня, Єлизавета Гончарова
  • 2017-го минає 25 років як відкрився український офіс глобального лідера юридичних консалтингових послуг, міжнародної компанії Baker McKenzie. На святкування цієї річниці до Києва завітав виконавчий директор компанії Пол Ролінсон, із яким Тиждень розмовляв про глобальні економічні тенденції та пов’язані з ними юридичні виклики.
    20 жовтня, Любомир Шавалюк
  • Учасниця 83-го Міжнародного Конгресу PEN, виконавчий директор Південноафриканського PEN-клубу, дисидентка часів апартеїду Мерґі Орфорд розповіла Тижню про досвід насильства та вразливість демократії, російські впливи в ПАР, біженців і природу криміналу.
    20 жовтня, Ганна Трегуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено