Культура

  ▪   Ярослав Тинченко

«Таємний щоденник Симона Петлюри»: фантастика від Олеся Янчука

Як недолугі костюми здатні зіпсувати історичний фільм

На кіностудії ім. Олександра Довженка режисером Олесем Янчуком почались зйомки нового телефільму «Таємний щоденник Симона Петлюри», який оповідатиме про останні роки життя лідера УНР. На зйомки фільму виділено 23 млн. 600 тис. грн. Загальний сюжет сягатиме 48 млн. грн.

Олесь Янчук – режисер, який працює в історичному жанрі, і директор кіностудії Найбільш відомі його стрічки про УПА: «Атентат – Осіннє вбивство у Мюнхені», «Нескорений» «Залізна сотня». Фільми специфічні, і кожний з них має своїх прихильників та опонентів.

Ще одна робота Янчука «Владика Андрей», 2008 року, про митрополита Андрія Шептицького, залишилась помітною. Хоч тематика фільму теоретично могла б зацікавити західного глядача: адже події відбуваються за часів Австро-Угорщини, Польщі, нацистської Німеччини, Радянського Союзу.

Читайте також : Добрі наміри, «Гіркі жнива»: Захід обурений першим фільмом про Голодомор

Залишимо кінокритикам розгляд сценарію та зйомок «Владики Андрея». Цей фільм має інші – надзвичайно суттєві недоліки, які видно неозброєним оком, і які виключають можливість для кінострічки бути схвально сприйнятою західним глядачем. Йдеться про історичні костюми. Короткий період свого життя (кілька місяців) Андрей Шептицький служив в австро-угорській армії – у Кракові у 1-му уланському полку. Саме цей образ А.Шептицького О.Янчук обрав для того, аби розмістити на постері свого фільму. Австрійські улани носили блакитні мундири з червоними обшлагами, облямівками, тощо. Проте актора у ролі Андрія Шептицького ми бачимо у блакитному костюмі якогось дивакуватого крию, з чорними відзнаками. В інших кадрах кінострічки, що оповідають про перебування митрополита у Львові у 1920-1921 рр., бачимо, умовно, польських генералів та офіцерів. Вони вдягнені в якісь мішкуваті сріблясто-сірі костюми (мундири) з незграбно пошитими «рогатувками» (предметом національних гордощів поляків). Але польська армія в той час була одягнута в одноманітну темно-зелену уніформу. І як мають ставитись до подібних «кіноляпів» польські або австрійські глядачі?... Такі «недоліки» одразу виключають можливість показати кіно продукт закордоном. Не зрозуміють, обуряться, засміють…

На жаль, кадри зі знімального майднчика «Таємного щоденника Симона Петлюри», які потрапили до телевізійних нових, свідчать про те, що рівень виконання військових костюмів там навіть гірший від «Владики Андрея».

Бачимо актора, що грає старшину (офіцера) Армії Української Народної Республіки. На лівому рукаві у нього – чорний тризуб на білому тлі, що свідчить про приналежність до Генерального штабу. Бо в іншому випадкові у нього мав би бути синій (піхотний), жовтий (кіннота), або червоний (артилерія) тризуби. Отже – генштабіст. Це – еліта збройних сил. В Армії УНР таких було близько 40, і всі виглядали шикарно.

Однак на акторі – вбога солдатська шинель без ґудзиків, на комірі відсутні петлиці зі знаками розрізнення (загубив десь?), ну і доповнює цю невідрадну картину шляпентох на кілька розмірів більше на голові. Одне зі значень слова «шляпентох» – це незграбно зшитий єврейським кравцем головний убір, який, аби не викидати, носили члени родини «кутюрьє». Насправді у актора мала бути на голові елегантна старшинська кашкетка, з кольоровим околишем, з білими облямівками, ремінцем з ґудзиками.

Читайте також: Жива чи мертва?

Неподалік стоять парубки, які зображують… махновців, повстанців, бандитів, партизанів? Вочевидь, ідентифікації могли б допомогти декоративні шаблі, що висять у них при боці. Дуже схожі на німецькі парадні офіцерські шаблі часів ІІІ Рейху – напевно, вони і є. Так це вояки УПА, чи радянські партизани ковпаківці? Аж ні: один з парубків стріляє в актора з тризубом на рукаві. І у вбивці на шапці червона пов`язка. Отже – вояк Червоної армії. Але з 1918 року у РСЧА носили на шапках червоні зірки, а з кінця 1919 вояки масово носили шоломи, більш відомі, як будьонівки. І уніформа була більш стильна, ніж розбишацький одяг парубків. Отже, автори фільму хотіли показати червоних, а вийшли казна хто.

В іншому кадрі старшина Армії УНР з чорним тризубом на рукаві лежить на землі – вочевидь, мертвий. Над ним схилився хтось, вдягнутий у військовому пальто «із сукна полинового» з хутряним коміром – це верхній одяг для офіцерів та генералів сучасних Збройних Сил України. Невже «Таємний щоденник Симона Петлюри» -- це фантастичний фільм з мандрівками у часі? Вбили старшину Армії УНР, і йому на допомогу прибули підкріплення з сучасності? Прямо з АТО?

Старшини Армії Української Народної Республіки у переважній більшості були вихідцями з імператорських армій, де професійних військових вчили одягатись з стильно. Навіть під час бойових дій, скрутного матеріального становища, старшини, як і загал українських вояків, прагнув виглядати пристойно, з відзнаками – символами своєї держави. Це: кокарди з жовтого металу, пофарбовані блакитною фарбою всередині, ґудзики білого металу з тризубами, петлиці зі знаками розрізнення, нарукавні шеврони у вигляді державного герба, фасонні кашкетки, мундири та плащі (пальто).

Читайте також: Мирослав Слабошпицький: «Зйомки фільму — це завжди антропологічна експедиція»

Навіть у радянських фільмах петлюрівців показували значно яскравішими. Можливо, років з 20 тому ця халтура, яку зараз знімає Олесь Янчук, і пройшла б. Але зараз, коли існують чисельні клуби реконструкції Армії УНР та видано чимало літератури, знімати таке – просто ганьба.

Такий вигляд мали справжні старшини Армії УНР:

Полковник, старшина Генерального штабу, начальник 3-ї Залізної дивізії Армії УНР Олександр Удовиченко

Полковник Павло Шандрук у старшинському плащі (пальто) з ґудзиками білого металу з тризубами та погонами, на яких кріпилась шифровка з № частини