Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи

Очікуючи на Бабая

Проект режисера-аніматора Наталі Марченкової – перший український повнометражний анімаційний фільм з елементами 3D
Матеріал друкованого видання
№ 10 (175)
від 11 березня, 2011
Очікуючи на Бабая
Він не боїться бабая, про нього йому не розповідали. Однак бабай – невід’ємна складова фольк­­лору, він цінний своєю м’я­­кістю, що відчувається вже у фонетиці самого слова «бабай»: погодьтеся, воно позитивно відрізняється від «чор­­та» чи «диявола». Бабай є чудовим лексичним трюком і золотою серединою в образній підготовці дитини, що рухається від вигаданих казок і міфотворчості до невигаданих жахів реальності. Знімати про таких персонажів корисно і вигідно – їх діти сприймають веселіше. Про ньо­­го і взялася Наталя Марченкова робити перший за роки незалежності (за словами генерального продюсера і директора студії «Укранімафільм» Володимира Сакуна) повнометражний мальований кольоровий мульт­фільм «Хто боїться дядечка Бабая?», де поєднала фольклор із сучасним баченням анімації. Бабай, чарівне яєчко, відь­мочки, дід із бабкою, мишка і сила-силенна інших персонажів створюють анімаційну суміш у дусі нашого еклектичного часу.
 
У. Т.: Чому героєм мульт­фільму ви обрали такого негативного персонажа фольклору?
 
– По-перше, не я вибрала, а сценарист, по-друге, діти тепер такі пронозливі, вони грають у такі страшилкист­­рілялки, що бабай не є для них страшним, понад те, гадаю, він для них смішний. Тому характер бабая у мульт­фільмі комедійний: він ніби страшний, але його перемагає чарівне напівкурчатко-напів­­дівчинка. Звісно, ця дівчинка непроста: її мама вилупилася з чарівного яйця, що, з’яв­­ляючись раз на тисячу років, здатне виконувати будь-яке бажання, тому усі хотіли б його мати. І бабай теж, позаяк прагнув влади в усьому світі, – такий собі Дарт Вейдер.
 
У. Т.: Знімати повний метр – неабияка відповідальність. Нині мало хто може за це взятися.
 
– Так, але ж ви не думаєте, що раніше в Україні не зніма­­ли повнометражних мультфільмів? Я вже це роблю вп’яте чи вшосте. Просто формат короткого метра ніхто не купує. Студії так вигідно. «Аліса в Країні чудес», «Аліса в Задзеркал­­лі» – пам’ята­­єте такі? Це ро­­билося у нас, хоча замовлення московське. Нашими є «Пригоди капітана Врунгеля», «Док­­­­тор Айболить» і «Острів скарбів». Повнометражні (мульт)фільми продаються, їх купують кінотеатри...
 
У. Т.: Мультфільм, що складається з дев’яти частин, потребує великої кількості персоналу. Як ви знаходите майстрів, адже всі скаржаться на брак професіоналів?
 
– В Україні сильна мультиплікаційна школа, а жаліються необізнані. Уже виросло два покоління людей, які не підозрюють, що є українська анімація, тому що дивляться здебільшого американське кі­­но. От нещодавно ми, студія «Укранімафільм», оголосили набір на курси аніматорів. Люди приходили до нас із круглими очима, позаяк і гадки не мали про наявність в Україні такої студії! А їм по 20–30 років! У мене робитиме мультиплікацію один із тих, хто прославив «Укранімафільм», – Олександр Лавров: він ще 1959 року закінчив ВДІК і отримав «Золотого черевич­­ка» за мультик «Ведмежатко і той, хто в річці живе». Інші художники, які долучилися до створення «Бабая», трохи молодші, але працювали десятиліттями на нашій студії: Ігор Бородавко, Міша Тітов, Марина Корольова, Віталій Віленко, Андрій Карбовничий, Людмила Ткачикова, Михайло Яремко, Алік Вікен (автор шикарного фі­­льму «Як Петрик П’яточкин слоників рахував»). Бачите, в коморі лежать коробки з плівкою (показує на купу напівіржавих металевих ящичків, звалених у купу в невеличкій ніші. – Авт.). І там не лише роботи Аліка, там 416 стрічок наших режисерів за 50 років існування студії. Прикро, що про них мало хто знає…
 
У. Т.: Озвучка – це чи не пів­успіху мультфільму. Піксарівські «Тачки» прогриміли значною мірою завдяки голосу «доктора звука» Юрія Коваленка, який озвучував Сирника. А без Анни Левченко годі уявити кота з «Моєї країни – України». Хто у вас озвучує героїв?
 
– Я люблю працювати з народними артистами, зокрема з театру імені Лесі Українки – у них чудова дикція. Текст автора читає Анатолій Барчук, Бабая озвучує Віктор Андрієнко, курку – Валерій Чигляєв, відьму – Віктор Семирозуменко, дівчинку – Оля Когут, змія – Олександр Бондаренко, котрий говорить трьома голосами. Аня Левченко озвучує і жабку, і мишку, та ще й співає. Ми вже весь звук записали: і репліки, і музику, автором якої є композитор Олександр Спаринський. Розбили на монтажні листи і за ними зробили малюнки. Словом, 90 хвилин хронометражу. Коли закінчимо, сказати не можу. Все складно. Багато роботи, чимало вимушених зупинок, пов’язаних із проблемами фінансування... 
 
У. Т.: На якій стадії виробництва перебуває стрічка? 
 
– Певна робота потребує багато часу і сил. Люди сидять вечорами, ночами, працюють у суботу й неділю, адже фільм буде неймовірно красивий і технічно складний! Художники-постановники – Едуард Кирич та Ірина Смирнова. Все малюється в кілька шарів, художники підкладають різні факту­­ри, роблять різні кольорові контури. І це вручну, на папері. В мене лежать стоси папок із малюнками: над кожною частиною працює певний художник, якому я даю розкадровку сцен, і вони вже їх промальовують. У нас готовий чорновий монтаж перших двох частин – це 20 хвилин. Наразі все чорно-біле. Але вже є кольоровий трейлер, за яким спеціальна комісія вирішуватиме долю мультфільму: так залишити, чи переробити, чи виділяти ще гроші.
 
У. Т.: Минуло понад 2,5 року з часу запуску «…Бабая». Навіть якщо зважити, що значну частину цього терміну проект було законсервовано, чи не швидше було б робити мульт­фільм на комп’ютері?
 
– Я бачила документальну стрічку про створення «Аватара» Джеймса Кемерона. Показали величезне складське приміщення, розміром з усю нашу студію, заставлене ком­­п’ю­­терами і серверами, які цілодобово протягом трьох років прораховували кожний кадр фільму. А в нас один сервер... До того ж усе одно картину треба спочатку побачити в голові, а відтак переносити на екран. Комп’ю­­тер – це просто технічний засіб, що полегшує певні процеси. Ми намагаємося, щоб наша стрічка була цікавою передусім не технічними деталями, а драматургічно, щоб були характери, які захоплюють, події, які б вели глядача впродовж фі­­льму, щоб він співпереживав – ось це має значення. Щоби дитина щось зрозуміла і перейнялася…
 
У. Т.: На який вік розрахований «Хто боїться дядечка Бабая?»?
 
– Від семи років. 
 
 
У НЕТРЯХ ЛІСУ. Казкові персонажі воліють ховатися подалі від людей
 
ЛЮДИНО­­-ПТАХА. Вона не боїться Бабая
 
ПОНАД ПРІРВОЮ. Долю на козі не об’їдеш
 
 
«Хто боїться дядечка Бабая?»
 
Режисер
Наталя Марченкова
Режисер, аніматор, заслужений діяч мистецтв України; працює в мальованій анімації. Закінчила курси художників-аніматорів при Київнаук­­фільмі (1970) та Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого (1979, майстерня). Як режисер зробила шість мультфільмів (дебютна стрічка «Як їжачок і медведик небо міняли», 1985), як аніматор з 1969 по 2005 рік працювала майже над 40 мультфільмами, чотири з яких повнометражні.
 
Студія
«Укранімафільм»
Єдина студія анімації в Україні, яка працює на державних дотаціях. У 1959 році на базі студії «Київнаукфільм» створили Творче об’єднання художньої мультиплікації, яке 1990-го переросло в окрему студію «Укранімафільм». Знані представники: Давид Черкаський («Пригоди капітана Врунгеля», «Острів скарбів»), Володимир Дахно («Енеїда», серіал про козаків), Олександр Татарський («Пластилінова ворона», «Падав торішній сніг»), Ігор Ковальов («До речі про пташок», «Як козаки на весіллі гуляли»). Татарський у 1980-х заснував у Москві першу незалежну анімаційну студію «Пілот», а Ковальов у 1990-х почав працювати в Лос-Анджелесі на студії Klasky Csupo.
 
Актори
Бабай говорить голосом Віктора Андрієнка, людини-оркестра українського шоу-бізнесу. В 1970-х починав як каскадер. Згодом перекваліфікувався на актора. В 1990-х став «довгоносиком». Зіграв у півсотні телефільмів і серіалів. Вів шоу на радіо і ТБ. Озвучував українські й американські мультфільми. В «…Бабаї» він ганяється за дівчинкою, яку озвучує Ольга Когут, відома акторка театру імені Лесі Українки. Вона знімалася в багатьох телесеріалах, кінофільмах Балаяна, Янчука і Матешка. Співає, мріє випустити свій диск. Лауреат премії «Коронація слова» за сценарій «Стране не хватает космонавтов, или «Не спать, дышать!»
 
 
 
Техніка виконання
Малюнок
Мультфільм «Хто боїться дядечка Бабая» виконаний у традиційній техніці малюнка, в якій режисер Наталя Марченкова є професіоналом («Війна яблук і гусениць» – одна з найвідоміших її мальованих мультиплікаційних стрічок), хоча вона працювала і з ляльками («Залізний вовк»), і в техніці перекладки («Пригоди капітана Врунгеля»). «…Бабай» матиме, так би мовити, синтетичне зображення: окрім малюнка, використовується 3D-технологія, комп’ютер також застосовують для розфарбовування і монтажу. На відміну від багатьох сучасних мультфільмів, «…Бабай» буде позбавлений чорного гумору і міститиме багато «радісних спецефектів».
 
Етимологія слова 
Бабай
Слово «бабай» тюркського походження і є формою шанобливого звертання до дідуся, який називається «баба» (наприклад, турецька стрічка «Бабай» Аталая Ташдікена оповідає про дідуся та його онуків, а татарський Дід Мороз – це Киш Бабай). Але в слов’янських мовах «бабай» вживається в негативному значенні, це нічне страховисько на кшталт американського буґімена, яким лякають дітей, щоб ті не ходили вночі, швидше засинали й були чемними (телеканал під назвою «Бабай» транслює фільми жахів і трилери).
 
Бюджет
10 505 430 грн
Офіційно мультфільм запущений навесні 2008 року, його бюджет (включно з податками, що сягнули 1, 75 млн) становив 10,5 млн грн. Проте робота розпочалася від часу реального виділення коштів – перший транш у розмірі 631 тис. грн (за даними Державної служби кінематографії) надано наприкінці літа. В 2009-му фінансування не було, тож «Хто боїться дядечка Бабая?» був законсервований. Наприкінці 2010 року виділено 1,11 млн. Наразі в бюджеті Служби кінематографії на мультфільм закладено 4,42 млн, проте комісія, ще не переглянувши зробленого, не ухвалила рішення щодо подальшої роботи над «…Бабаєм».
 

Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • В Україні можна відшукати чимало цікавих туристичних місць, які зазвичай оминають традиційні довідники для мандрівників
    30 липня, Роман Малко
  • Що впливає на формування зовнішньої політики Грузії та її сприйняття вдома
    30 липня, Анна Корбут
  • Включення органів місцевого самоврядування у змагання з тарифного популізму дорого коштуватиме і жителям окремих міст, і країні загалом
    30 липня, Олександр Крамар
  • Нова британська прем’єрка активніше береться за бізнес
    30 липня, The Economist
  • Не знаю, наскільки це правильно з погляду психології, але вже деякий час прагну сприймати своє життя в Луганську як життя десь на екзотичних островах. Оскільки чимало читаю про Шрі-Ланку, прикладів у багатій уяві не бракує. Але хоч як притягуй за вуха реальність, вона ну аж ніяк не схожа на мій вибір та життя на диковинних островах.
    30 липня, Яна Вікторова
  • Дивовижна історія сина українських куркулів і грузинських «ворогів народу»
    29 липня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено