Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
4 березня, 2011   ▪   Олександр Михед   ▪   Версія для друку

«Оскар-2011»: тренди та факти

На відміну від провідних кінофестивалів, де політич­­на складова завжди на поверхні, найвища відзна­­ка Американської академії кіномистецтв зазвичай стає полем продюсерського лобіювання і прихованих механізмів впливу на кіноакадеміків
Матеріал друкованого видання
№ 9 (174)
від 4 березня, 2011
«Оскар-2011»: тренди та факти

Цьогорічні переможці й номінанти Американської академії кіномистецтв "Оскар", окрім побіжних зауваг щодо їхньої художньої цінності, провокують ще й на кілька суттєвих спостережень про функціонування найвпливовішого у світі кіносередовища. 

 
Солісти і бек-вокал
 
Другий рік поспіль номінація «Найкращий фільм ро­­ку» містить список із десяти стрічок. Якщо поглянути на це крізь рожеві окуляри, то здається, що такий підхід зумовлений високим художнім рівнем голлівудської продукції і має хоча б номінаціями відзначити кращих із найкращих. Але насправді не все так райдужно. Омріяний максимально строкатий спектр фі­­ль­­­­­мів-но­­мінантів перетворюється на змагання талантів, у якому заздалегідь зрозуміло, хто претендує на головний приз, а хто виступає в ролі «бек-вокалу». Таким чином, в одному переліку поруч із вишуканою біографією «Король говорить» (реж. Том Гупер), тонкопсихологічною драмою «Чорний лебідь» (реж. Даррен Аронофскі) й напрочуд актуальною «Соціальною мережею» (реж. Девід Фінчер) перебувають фільми, які не спроможні з ними конкурувати: безпросвітний трилер «Зимова кістка» (реж. Дебра Ґранік), вестерн «Справжня мужність» (реж. Ітан і Джоел Коен), драма-ви­­жи­­вання «127 годин» (реж. Денні Бойл) тощо. У такій компанії навіть карколомна і світла мультиплікаційна «Історія ігра­­шок-3» (реж. Лі Анкріч) видається цілком реальним претендентом на перемогу. Найпрагматичніша відповідь на запитання про причини «розтяг­­нен­­ня» короткого списку буде правильною, якщо поглянути на касові прибутки фільмів-но­­мінантів. Приміром, рекламний хід про десять номінацій вестерну «Справжня мужність» на фініші перетворився на повний нуль, не отримавши жодної статуетки кіноакадемії, але встиг зібрати у світовому прокаті майже $200 млн, зробивши стрічку «найкасовішим фільмом братів Коен».
 
Відзнака покоління
 
«Ос­­кар-2011» за­­па­­м’я­­тається тим, що відзначив двох найсильніших акторів покоління: Наталі Портман (найкраща актриса за роль у стрічці «Чорний лебідь») та Крістіана Бейла (найкращий актор другого плану, фільм «Боєць»). Свої таланти вони виявили ще в дитинстві: Портман у 12 років знялася в «Леоні» Люка Бессона, а Бейл у 13 років – в «Імперії сонця» Стівена Спілберґа. І якщо золоті статуетки для цих акторів були цілком прогнозованими, то в іншій важливій номінації – «Найкращий режисер» – був сюрприз. Чи не всі експерти прогнозували перемогу Девіда Фінчера («Соціальна мережа»). Однак кіноакадеміки розсудили по-своєму, назвавши переможцем Тома Гупера («Король говорить»). Головне, щоб у відносинах із Американською академією кіномистецтв Фінчер не повторив долі Мартіна Скорсезе, якого 30 років ігнорували, а потім відзначили за його аж ніяк не найкращий фільм. 
 
Сучасність під мікроскопом
 
Гол­­­­лі­­ву­­д завж­­ди швидко реагує на запити сучасності. Будь-яка історія, трагедія, драма може бути перетво­­рена на «фільм, оснований на реальних поді­­ях». Але цьо­­го року фабрика мрій переверши­­ла себе, працюючи з «неготовою» дійсністю, яка ще перебуває в процесі розвитку. Один із головних фаворитів – «Соціальна мережа» про становлення Facebook і його засновника Марка Цукерберга, – є вдалим підсумком першого десятиріччя 2000-х. Історія головного героя стрічки «127 годин» альпініста Арона Ралстона хоч і не така масштабна, однак розповідає про драму його виживання з епічним розмахом. Ралстон провів 127 годин на дні Великого каньйону із защемленою рукою і був змушений її відрізати, щоби звільнитися й вижити. Взаємопроникнення кіно і життя дедалі частіше виявляється в органічному поєднанні документальної кінохроніки й поста­­новки («Король говорить») або взагалі введенні в художній простір реальних людей, чию історію кіно намагається розказати. Так, у фіналі «127 годин» з’являється сам Ралстон зі своєю родиною. 
 
Драма «Діти в порядку» режисера Лізи Холоденко хоч і не основана на якихось конкретних подіях, проте навдивовижу правдиво моделює реальність. Стрічка досліджує актуальну тему одностатевих шлюбів: розповідає про стосунки в родині, де немає батька, зате двійко матусь. Таким чином, американський кінематограф стає не тільки комерційним конвеєром, а й справжньою територією для дослідження дійсності. І неважливо, що безсумнівним тріумфатором (найкращий фільм, режисер, актор, сценарій) став британський «Король говорить» про 30–40-ві роки вже минулого століття, за що дехто, щоправда, звинуватив академіків у консерватизмі.
 
Ніжний вік?
 
Фільми-но­­мінанти свідчать про появу нового типу героя, а точніше героїні. Поряд з історіями сильних чоловіків з’явився життєпис дівчинки-підлітка, яка має пройти через усі випробування. 14-річна Метті Рос (Гейлі Стайнфелд) зі «Справжньої мужності» вирушає у небезпечну мандрівку в пошуках вбивці свого батька, нарівні з ковбоями терпить усі біди, але при цьому здатна маніпулювати дорослими й обдурити найхитрішого ділка. Або, наприклад, 17-річна Рі (Дженіфер Лоуренс) у «Зимовій кістці» піклується про психічно хвору матір, молодших брата і сестру. Вона єдина годувальниця й опора всієї родини. До цього контексту додаєть­­ся драма тендітної юної балерини, яка має цілковито змінити свою сутність, щоб вижити у виснажливих умовах поста­­нов­­­ки «Лебединого озера» («Чор­­­­ний лебідь»), а також лялька дів­­чинки-ковбоя з дитячої «Історії іграшок-3», котра надзвичайно вправно розправляється з ворогами. 
 
Перемагають наполегливі
 
Зосередитися на кропіткій багаторічній праці з розбудови і промоції вітчизняного кіно, що було б спроможне схопити невловиме сьогодення – непросте завдання. Однак реалізувати його цілком можливо. Цьогорічна перемога данської «Помсти» в номінації «Найкращий іноземний фільм» абсолютно невипадкова, позаяк режисер Сюзанy Бієр уже висувалася раніше на цю премію («Після весілля») і має досвід співпраці з Голлівудом («Те, що ми загубили»), не кажучи про загальний розквіт данського кінематографа і його вплив на сучасний світовий контекст, у якому нарешті має пролунати і наш голос.
 
 

Матеріали за темою:

Теги
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено