Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
4 березня, 2011   ▪   Олександр Михед   ▪   Версія для друку

«Оскар-2011»: тренди та факти

На відміну від провідних кінофестивалів, де політич­­на складова завжди на поверхні, найвища відзна­­ка Американської академії кіномистецтв зазвичай стає полем продюсерського лобіювання і прихованих механізмів впливу на кіноакадеміків
Матеріал друкованого видання
№ 9 (174)
від 4 березня, 2011
«Оскар-2011»: тренди та факти

Цьогорічні переможці й номінанти Американської академії кіномистецтв "Оскар", окрім побіжних зауваг щодо їхньої художньої цінності, провокують ще й на кілька суттєвих спостережень про функціонування найвпливовішого у світі кіносередовища. 

 
Солісти і бек-вокал
 
Другий рік поспіль номінація «Найкращий фільм ро­­ку» містить список із десяти стрічок. Якщо поглянути на це крізь рожеві окуляри, то здається, що такий підхід зумовлений високим художнім рівнем голлівудської продукції і має хоча б номінаціями відзначити кращих із найкращих. Але насправді не все так райдужно. Омріяний максимально строкатий спектр фі­­ль­­­­­мів-но­­мінантів перетворюється на змагання талантів, у якому заздалегідь зрозуміло, хто претендує на головний приз, а хто виступає в ролі «бек-вокалу». Таким чином, в одному переліку поруч із вишуканою біографією «Король говорить» (реж. Том Гупер), тонкопсихологічною драмою «Чорний лебідь» (реж. Даррен Аронофскі) й напрочуд актуальною «Соціальною мережею» (реж. Девід Фінчер) перебувають фільми, які не спроможні з ними конкурувати: безпросвітний трилер «Зимова кістка» (реж. Дебра Ґранік), вестерн «Справжня мужність» (реж. Ітан і Джоел Коен), драма-ви­­жи­­вання «127 годин» (реж. Денні Бойл) тощо. У такій компанії навіть карколомна і світла мультиплікаційна «Історія ігра­­шок-3» (реж. Лі Анкріч) видається цілком реальним претендентом на перемогу. Найпрагматичніша відповідь на запитання про причини «розтяг­­нен­­ня» короткого списку буде правильною, якщо поглянути на касові прибутки фільмів-но­­мінантів. Приміром, рекламний хід про десять номінацій вестерну «Справжня мужність» на фініші перетворився на повний нуль, не отримавши жодної статуетки кіноакадемії, але встиг зібрати у світовому прокаті майже $200 млн, зробивши стрічку «найкасовішим фільмом братів Коен».
 
Відзнака покоління
 
«Ос­­кар-2011» за­­па­­м’я­­тається тим, що відзначив двох найсильніших акторів покоління: Наталі Портман (найкраща актриса за роль у стрічці «Чорний лебідь») та Крістіана Бейла (найкращий актор другого плану, фільм «Боєць»). Свої таланти вони виявили ще в дитинстві: Портман у 12 років знялася в «Леоні» Люка Бессона, а Бейл у 13 років – в «Імперії сонця» Стівена Спілберґа. І якщо золоті статуетки для цих акторів були цілком прогнозованими, то в іншій важливій номінації – «Найкращий режисер» – був сюрприз. Чи не всі експерти прогнозували перемогу Девіда Фінчера («Соціальна мережа»). Однак кіноакадеміки розсудили по-своєму, назвавши переможцем Тома Гупера («Король говорить»). Головне, щоб у відносинах із Американською академією кіномистецтв Фінчер не повторив долі Мартіна Скорсезе, якого 30 років ігнорували, а потім відзначили за його аж ніяк не найкращий фільм. 
 
Сучасність під мікроскопом
 
Гол­­­­лі­­ву­­д завж­­ди швидко реагує на запити сучасності. Будь-яка історія, трагедія, драма може бути перетво­­рена на «фільм, оснований на реальних поді­­ях». Але цьо­­го року фабрика мрій переверши­­ла себе, працюючи з «неготовою» дійсністю, яка ще перебуває в процесі розвитку. Один із головних фаворитів – «Соціальна мережа» про становлення Facebook і його засновника Марка Цукерберга, – є вдалим підсумком першого десятиріччя 2000-х. Історія головного героя стрічки «127 годин» альпініста Арона Ралстона хоч і не така масштабна, однак розповідає про драму його виживання з епічним розмахом. Ралстон провів 127 годин на дні Великого каньйону із защемленою рукою і був змушений її відрізати, щоби звільнитися й вижити. Взаємопроникнення кіно і життя дедалі частіше виявляється в органічному поєднанні документальної кінохроніки й поста­­новки («Король говорить») або взагалі введенні в художній простір реальних людей, чию історію кіно намагається розказати. Так, у фіналі «127 годин» з’являється сам Ралстон зі своєю родиною. 
 
Драма «Діти в порядку» режисера Лізи Холоденко хоч і не основана на якихось конкретних подіях, проте навдивовижу правдиво моделює реальність. Стрічка досліджує актуальну тему одностатевих шлюбів: розповідає про стосунки в родині, де немає батька, зате двійко матусь. Таким чином, американський кінематограф стає не тільки комерційним конвеєром, а й справжньою територією для дослідження дійсності. І неважливо, що безсумнівним тріумфатором (найкращий фільм, режисер, актор, сценарій) став британський «Король говорить» про 30–40-ві роки вже минулого століття, за що дехто, щоправда, звинуватив академіків у консерватизмі.
 
Ніжний вік?
 
Фільми-но­­мінанти свідчать про появу нового типу героя, а точніше героїні. Поряд з історіями сильних чоловіків з’явився життєпис дівчинки-підлітка, яка має пройти через усі випробування. 14-річна Метті Рос (Гейлі Стайнфелд) зі «Справжньої мужності» вирушає у небезпечну мандрівку в пошуках вбивці свого батька, нарівні з ковбоями терпить усі біди, але при цьому здатна маніпулювати дорослими й обдурити найхитрішого ділка. Або, наприклад, 17-річна Рі (Дженіфер Лоуренс) у «Зимовій кістці» піклується про психічно хвору матір, молодших брата і сестру. Вона єдина годувальниця й опора всієї родини. До цього контексту додаєть­­ся драма тендітної юної балерини, яка має цілковито змінити свою сутність, щоб вижити у виснажливих умовах поста­­нов­­­ки «Лебединого озера» («Чор­­­­ний лебідь»), а також лялька дів­­чинки-ковбоя з дитячої «Історії іграшок-3», котра надзвичайно вправно розправляється з ворогами. 
 
Перемагають наполегливі
 
Зосередитися на кропіткій багаторічній праці з розбудови і промоції вітчизняного кіно, що було б спроможне схопити невловиме сьогодення – непросте завдання. Однак реалізувати його цілком можливо. Цьогорічна перемога данської «Помсти» в номінації «Найкращий іноземний фільм» абсолютно невипадкова, позаяк режисер Сюзанy Бієр уже висувалася раніше на цю премію («Після весілля») і має досвід співпраці з Голлівудом («Те, що ми загубили»), не кажучи про загальний розквіт данського кінематографа і його вплив на сучасний світовий контекст, у якому нарешті має пролунати і наш голос.
 
 

Матеріали за темою:

Теги
Реклама
Останні публікації згорнути
  • В Україні можна відшукати чимало цікавих туристичних місць, які зазвичай оминають традиційні довідники для мандрівників
    30 липня, Роман Малко
  • Що впливає на формування зовнішньої політики Грузії та її сприйняття вдома
    30 липня, Анна Корбут
  • Включення органів місцевого самоврядування у змагання з тарифного популізму дорого коштуватиме і жителям окремих міст, і країні загалом
    30 липня, Олександр Крамар
  • Нова британська прем’єрка активніше береться за бізнес
    30 липня, The Economist
  • Не знаю, наскільки це правильно з погляду психології, але вже деякий час прагну сприймати своє життя в Луганську як життя десь на екзотичних островах. Оскільки чимало читаю про Шрі-Ланку, прикладів у багатій уяві не бракує. Але хоч як притягуй за вуха реальність, вона ну аж ніяк не схожа на мій вибір та життя на диковинних островах.
    30 липня, Яна Вікторова
  • Дивовижна історія сина українських куркулів і грузинських «ворогів народу»
    29 липня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено