Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
22 жовтня, 2016   ▪   Ольга Ворожбит   ▪   Версія для друку

Юркі Вайнонен: «У Фінляндії є 15 чи 16 літераторів, які живуть на доходи від збуту власних творів»

Під час цьогорічного Форуму видавців у Львові Тиждень розмовляв із фінським письменником Юркі Вайноненом про літературу його країни, книжкові вподобання фінів та життя письменника у Фінляндії.
Матеріал друкованого видання
№ 41 (465)
від 12 жовтня, 2016
Юркі Вайнонен: «У Фінляндії є 15 чи 16 літераторів, які живуть на доходи від збуту власних творів»

На жаль, із фінських авторів українською перекладено лише декого, тож у нас небагато знають про літературу вашої країни. Чи могли б ви її представити нашому читачеві?

— Більшість фінських письменників творять романи. Оповідання, есе, поезія — це дещо маргінальні жанри на сьогодні. І найпопулярніші в нас поміж романів — історичні. Люди радо читають про свою нещодавню історію. Гадаю, це тому, що їм кортить зрозуміти, хто вони. Зазвичай це історія родини чи однієї особистості — головного героя книжки. Певна річ, є в романі й соціальний аспект. Окрім того, у Фінляндії (як і в усіх скандинавських країнах) зараз дуже популярний детективний жанр, а також наукова фантастика. Нині в нашій літературі відбувається чимало різних процесів.

Література фінською мовою не дуже давня. Раніше писали шведською. Як досягли успіху фінськомовні автори?

— Так, література нашою мовою бере початок у ХІХ столітті. У Фінляндії було тоді щось на зразок романтичного відродження. Наш національний роман — «Сім братів» Алексіса Ківі. Його було написано в 1870-х. Є і національний епос того часу — «Калевала», який чи не найбільше перекладають серед фінського письменства. Історії, котрі ввійшли до нього, переважно зібрала одна людина (Еліас Леннрот. — Ред.) на сході нашої країни. Є в нас, як відомо, шведська меншина, котра має літературу власною мовою. Тож друкують книжки й шведською, хоча більше фінською.

електронні книжки наразі погано продаються у Фінляндії. Одна із причин — додатковий фіскальний платіж. Цей товар фактично дорожчий за старомодні еквіваленти

Наскільки я знаю, фіни неймовірно багато читають, Фінляндія — друга після Ісландії країна за кількістю надрукованих книжок на особу. У чому секрет такого захоплення?

— Один із найважливіших аспектів — це школа. Якщо ви навчилися читати художню літературу школярем, то, певно, знайдете книжку, котра вам подобатиметься, і робитимете це також у дорослому віці. Важливо мати художню літературу і в навчальних програмах шкіл. У цьому, гадаю, ми досягли успіху. Хоча останнім часом ситуація дещо змінилась, адже люди тепер охочіше засвоюють лектуру з екранів. Якщо це екран телефона, ви, напевне, не читатимете з нього книжку, бо він замалий. Тому обсяги читання почали зменшуватись. Але побачимо, що буде. Є електронні книжки, які можна читати, наприклад, з телефону, але наразі вони погано продаються у Фінляндії. Одна із причин — додатковий фіскальний платіж. Цей товар фактично дорожчий за старомодні еквіваленти.

Чому?

— Гадаю, через законодавство ЄС. Електронні книжки не вважають власне книжками, тож і податків на них накладають більше.

Ви зауважили, що у Фінляндії романи — популярніший жанр, ніж коротка проза, хоча самі віддаєте перевагу останній. Чи здатен фінський автор вижити на виручку від продажу своїх книжок? І що він мав би для цього писати?

— Здається, у Фінляндії є 15 чи 16 літераторів, які живуть на доходи від збуту власних творів. Але, на щастя, ми маємо систему державного фінансування письменників. Щороку виділяються гран­­ти приблизно для 40 авторів. Якісь на коротший період (рік), якісь на довший (три чи п’ять років). Ті, які надають на триваліший час, призначені для літераторів, що пишуть багато й дотримують високих стандартів у роботі. Визначає тих, кому дістанеться грант, експертна група із близько 10 письменників та критиків. Кожні три роки в ній відбувається ротація, тож рішення приймають різні люди. Членів суддівської команди обирає Taideneu­vosto — мистецька рада найвищого рівня в нашій країні.

Читайте також: Мирослава Вербови-Онух: «Дитині важливо усвідомити, що вона дістає задоволення від читання українською»

Сам собою грант — це щомісячна плата обсягом €1700. Половина середньої зарплати в державі. Звучить так, наче це велика сума, та насправді ні, бо Фінляндія — дорога країна. Більшість із нас має робити щось додаткове: викладати, перекладати тощо.

Наскільки я знаю, ви перекладаєте з англійської, публікували фінською Джонатана Свіфта, інших англомовних ірландців. Як обирали мову, з якої захотіли перекладати, й авторів?

— Молодшим я провів певний час в Ірландії. Багато читав тоді ірландської літератури, спробував перекладати. На той момент я нічого не знав про перекладацтво. Ніде цього не вчився. Мої перші переклади були поетичні. Їх робити найважче, майже неможливо, але це те, що я люблю. Мені пощастило, бо під рукою опинилися твори Шеймаса Гіні. Він був уже досить відомий в англомовному світі, а мій переклад вийшов 1995-го. Наприкінці того самого року поет отримав Нобелівську премію. І в моїй інтерпретації його твір став поетичним бестселером у Фінляндії.

Чи багато фіни читають перекладної літератури?

— Ми лише п’ятимільйонний народ, і це означає, що фінською перекладається досить багато іншомовних текстів. Тож професія перекладача високо цінується, хоч і не дуже добре оплачується. Як, власне, і письменника. Що ж до Ірландії, то я писав дисертацію про Джонатана Свіфта й саме тому почав його перекладати. Я чимало над ним працював, це один із моїх безперечних фаворитів як автор.

Читайте також: Катержина Шеда: «Я роблю те, що не завжди подобається спільноті, певним чином навіть злить її, провокує на протест»

Окрім того, ви ще й викладаєте літературну творчість?

— Так. Уже 16 років. У нас є такий курс в одному з університетів міста Турку. Щоправда, саме нині я не читаю лекцій, хоч і вельми люблю цю справу. Бракує на це часу через обов’язки голови Спілки письменників.

І які вони, ці обов’язки? Чи впливаєте ви, обіймаючи таку посаду, на урядові рішення у своїй царині?

— Моя робота — це переважно зустрічі: з політиками, чиновниками, письменниками, перекладачами, всіма, кого можна назвати «людьми книжки». І не лише обговорення, а й погодження певних речей, співпраця. Окрім іншого, звісно ж, захищаємо авторські права. І це одне з найважливішого, що ми робимо як Спілка. А ще намагаємося стежити, аби гранти були доступні щороку.

-------------------------------------

Юркі Вайнонен народивсь у 1963 році. Перекладач, викладач літературної творчості. Від 2015 року — голова Спілки письменників Фінляндії. Знаний завдяки перекладам фінською творів Шеймаса Гіні, Джонатана Свіфта, Вільяма Шекспіра. Його першу книжку «Дослідник та інші історії» («Tutkimus-matkailija ja muita tarinoita», 1999) нагородили Гельсінською літературною премією за фінськомовний дебют. У 2016-му її було опубліковано українською під назвою «13 новел». Інші видання автора: «Тихий бог» («Mykkä jumala», 2003), «Вежі» («Tornit», 2009), «Крізь скло» («Lasin läpi», 2007).




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Китай називає себе світовою державою. Усе завдяки Сі Цзіньпіну
    24 вересня, The Economist
  • Життя в добу розпізнавання обличчя
    24 вересня, The Economist
  • Про етапи подолання колоніальної залежності
    24 вересня, Ігор Лосєв
  • Війна застала країну зненацька. У держави не було армії, здатної миттєво зреагувати на збройну агресію. Але були люди. Добровольці та волонтери, які побудували цю захисну систему з нуля. Тепер вони будують систему виховання молоді. На страшних, але конкретних прикладах, на довгих списках загиблих героїв. Щоб пам’ятати й більше не бути заскоченими.
    23 вересня, Ганна Чабарай
  • Щоб робити світ кращим, інколи не треба мати багато грошей чи влади. Достатньо подарувати своєму місту, наприклад, великого лелеку, який приносить у родину омріяного малюка.
    23 вересня, Єлизавета Гончарова
  • Один із чільних сучасних письменників Чехії Їржі Гаїчек в інтерв’ю Тижню розповів про село як осередок збереження чеської мови й культури в часи бездержавності, здоровий патріотизм на противагу глобалізації та реалізм у літературі.
    23 вересня, Ганна Трегуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено