Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
11 жовтня, 2016   ▪   ОНУХ   ▪   Версія для друку

Пан Анджей, Архітектор Уяви

«Я промовлятиму польською мовою, бо хочу сказати те, що думаю, а думаю я завжди польською». (Початок подяки Анджея Вайди за отримання Оскара за весь творчий доробок
Пан Анджей, Архітектор Уяви

Світові ЗМІ повідомляють про смерть Анджея Вайди, згадують його творчість і біографію. AFP називає його «співцем важкої польської історії, якій він зумів надати універсальний вимір». Варшавська Gazeta Wyborcza пише: “Анджей Вайда мав 90 років. Його найвидатніші фільми давали змогу найкраще зрозуміти свідомість польського інтелігента. Головною темою його кіно була Польща».

Газета The New York Times написала: «Анджей Вайда, великий творець польського кіно, звернув увагу на польську дійсність, чутливість і пам’ять, підкреслюючи елементи, які інколи були не зрозумілі іноземним глядачам».

«Польща втратила не тільки одного з найвидатніших творців, а й незалежного митця, що став символом занепаду комуністичного режиму», ― пише іспанська газета El Pais.

Анджей Вайда був одним з найвидатніших режисерів у історії кіно, співтворцем польської кінематографічної школи, лауреатом між іншим Срібної Пальми в Каннах за фільм «Канал» (1957 р.), нагороди FIPRESCI (Міжнародної федерації кінематографічної преси) у Венеції за фільм «Попіл і діамант» (1959 р.), Срібної Мушлі в Сан-Себастьяні за «Весілля» (1973 р.), FIPRESCI в Каннах за «Людину з мармуру» (1978 р.) і Золотої Пальми в Каннах за «Людину з заліза» (1981 р.).

Чотири фільми Анджея Вайди були номіновані на Оскара: «Земля обіцяна» (1976 р.), «Панночки з Вілька» 1980 р.), «Людина з заліза» (1982 р.). і «Катинь» (2008 р.). 2000 р. Вайда отримав Оскара за весь творчий доробок. За кілька тижнів до смерті митця в якості польського претендента на Оскара висунули його останній фільм «Повідоки», історію художника Владислава Стшеминського, митця, що зберіг вірність власному баченню мистецтва й не піддався примусовій системі. Це розповідь про те, як комуністична влада знищила непокірну людину.

Читайте також: Анджей Вайда про маму, тата, Катин і Харків 

Для мене видатний режисер, якого польський історик Януш Тазбір назвав Архітектором Уяви, лишиться в пам’яті просто як Пан Анджей, що з ним я провів кілька незвичайних днів під час його візиту в Україну з нагоди прем’єри фільму «Катинь». У моїй пам’яті глибоко закарбувалася наша спільна подорож до Харкова, де Пан Анджей вирішив бути присутнім на прем’єрі фільму «Катинь». У лісі коло П’ятихаток неподалік від Харкова 1940 р. поховано жертви катинського злочину: 3739 офіцерів Війська Польського, військовополонених із табору в Старобєльську, розстріляних НКВД у Харкові. Серед страчених був і батько Анджея Вайди професійний військовий Якуб Вайда. Та перша в житті пана Анджея поїздка до Харкова була для нього своєрідною дуже особистою прощею до місця, де навіки спочив його батько. Та подія була особлива, дуже приватна і тяжка, проте анітрохи не потьмарила його осяйності та відвертості на людях. У тій прощі я був товаришем Пана Анджея майже цілодобово від виїзду потягом із Києва, протягом двох днів у Харкові й по дорозі назад до Києва. Понад десять годин спільних розмов, дискусій, спогадів і анекдотів. Ми двоє і дружина пана Анджея актриса, режисер, кіно-і театральний сценограф Кристина Захватович. Ті спільні, подаровані Богом години були для мене одним з найглибших інтелектуальних досвідів, які коли-небудь траплялися в моєму житті. Пан Анджей від самого початку відкрився для розмови, для діалогу з не відомим йому чоловіком, але завдяки його постаті я теж розкрився йому. То була чудова, глибока і дуже людська розмова, яка й досі зі мною і, певне, буде зі мною так довго, як і пам’ять про цього виняткового митця і людину.

Читайте також: Літописець опору

Під час зустрічі зі студентами Харківського університету Пан Анджей відверто поділився глибокою правдою про себе як людину. І як творця. Зі щирістю, перед якою не вистоїть ніщо, признався, що найкращі сцени в його фільмах створили його асистенти, а він тільки звернув на них увагу і вибрав; розповів, що його найбільший талант як режисера ― добір гідних співробітників і мобілізація їх для якнайвищого творчого зусилля; сказав, що він живописець, але став режисером, бо не вміє працювати в самотності, тому й заздрить усім художникам, наділеним цим умінням. Під кінець зустрічі розповів, що творить польське кіно польською мовою, бо тільки цією мовою здатний розповісти правду про себе і народ, маленькою часткою якого є він сам. А ще я пам’ятаю, як Пан Анджей, дякуючи президентові Ющенку за вшанування його орденом Ярослава Мудрого, сказав: «Прізвиська монархам дає народ, помічаючи найхарактерніші риси володаря. В Польщі ми мали короля Хороброго (Болеслава), Сміливого (Владислава), Відновителя (Казимира), але ви, українці, мали володаря, якого прозвали Ярославом Мудрим. Це промовляє само за себе, і тому я з великою честю приймаю цю високу відзнаку».

Від нас пішов Анджей Вайда, видатний польський кіно- і театральний режисер, Архітектор Уяви, Друг України, а для мене просто Пан Анджей.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • В останній день роботи Форуму видавців у Львові Тиждень.ua поговорив з відомим британським юристом-міжнародником Філіпом Сендсом – автором нон-фікшну про Львів, у якому, на додачу до магістральної теми історичної пам’яті й забуття, піднімаються й болючі питання щодо українського минулого часів Другої світової війни.
    22 вересня, Олена Кухар
  • Як упорядкувати медійний простір, не зазіхаючи на свободу слова
    22 вересня, Денис Казанський
  • Протягом поточного півріччя, з липня до грудня 2017-го, Естонія головує в Раді Європейського Союзу. З міністром закордонних справ країни під час його візиту до Києва Тиждень обговорив позицію Естонії в питанні розташування миротворців у Східній Україні, очікування від наступного саміту Східного партнерства, а також відносини між Україною та Естонією й Україною та ЄС.
    22 вересня, Анна Корбут
  • Є проблемка. Смішна, якщо розглядати її в контексті міста, у якому вже три роки йде війна. Але якщо подивитися на це питання в масштабах невеликої родини, статок якої нижче середнього, проблема виявляється великою та серйозною.
    22 вересня, Вікторія Малишева
  • На запитання, чи змінилося щось у їхньому житті через оголошене перемир’я, мешканці маленького селища Піски, яке входить до складу горлівського Зайцевого, відповідають гіркою посмішкою. І перепитують: про яке саме з колись оголошених ідеться? Бо щодня вони відчувають різні відтінки цього дивного явища, якого насправді немає...
    21 вересня, Єлизавета Гончарова
  • Через несприйняття Трампом домовленостей Барака Обами з Тегераном світ може стати небезпечнішим
    21 вересня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено