Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
9 вересня, 2016   ▪   Олександр Стукало   ▪   Версія для друку

Усе минає: три книжки про час

Цього разу до огляду потрапили книжки, так чи так пов’язані з темою розвитку та змін. Усі три не художні.
Усе минає: три книжки про час

Одна — про політику, друга — про природу, а третя — про Всесвіт. Отак, від вужчого до ширшого, поступово змінюються кут зору і фокус. Здається, ці видання найдоречніше так і читати: спершу — про людей та їхню діяльність у економічній царині, потім — про природу та її зовсім не оптимістичні новини, а насамкінець, піднявшись над Землею і достатньою мірою абстрагувавшись, — уже про сам час. Так і зробимо.

Д. Аджемоглу, Дж. Робінсон. Чому нації занепадають. Походження влади, багатства і бідності. — К.: Наш формат, 2016

Останнім часом у нас побільшало книжок на загальноекономічну тематику, автори яких намагаються популярно, зрозуміло й відносно просто пояснити читачам якісь базові речі про зростання, розвиток, інновації чи, приміром, економічний занепад: як на прикладі однієї чи кількох вибраних країн, так і розширивши аналіз до світових масштабів. 2014-го в українському перекладі з’явилася «Як багаті країни забагатіли... і чому бідні країни лишаються бідними» норвезького економіста Еріка Райнерта. 2016-го, через чотири роки після видання мовою оригіналу, ми отримали змогу прочитати ще одну працю на схожу тему. Турецько-американський економіст Дарон Аджемоглу (Массачусетський технологічний інститут) і британський політолог із Гарварда Джеймс Робінсон у 15 розділах намагаються відповісти на поставлене запитання й описати всі чинники, що можуть вплинути на економічний розвиток та його характер.

Послідовно наводячи приклади про клімат, географію, культуру, економіку, політику й релігію, залучаючи до аналізу нові й нові країни (як синхронно, так і діахронно, від найдавніших цивілізацій) автори доходять висновку: ніщо із зазначеного не торує шляху до занепаду. Вийшовши на вищий рівень узагальнень, автори починають міркувати про категорії економічної включеності, економічного зростання та ініціативності інституцій і держав (те саме роблять уже згаданий Райнерт і, скажімо, нобелівський лауреат Майкл Спенс у своїй книжці «Наступне зближення» («The Next Convergence»), називаючи основні умови зростання країн у економічному сенсі. Про цю книжку існує окремий сайт, де обидва автори 2010 року написали по кілька статей на дотичні теми й де є можливість обговорювати прочитане на форумі.

Читайте також: Три подорожі

Елізабет Колберт. Шосте вимирання. Неприродна історія. — К.: Наш формат, 2016

Американська журналістка й професор Вільямс-коледжу Елізабет Колберт пише до журналу The New Yorker на теми довкілля: цим вона найбільш знана в себе на батьківщині. Найвідоміша її книжка там (українською поки що не перекладена) — «Польові нотатки з місця катастрофи» («Field Notes from a Catastrophe»), присвячена темі взаємовпливів людини та природи й кліматичним змінам як їх наслідкові. Торік Елізабет отримала Пулітцерівську премію за «Шосте вимирання», а 2016-го український читач уже може купити його в перекладі.

Ця книжка, як заявлено в анотації, ніби одна велика науково-популярна журнальна стаття, розрахована на більш-менш масового читача й присвячена темі наближення шостого в історії людства великого вимирання видів. Вимирання, спричиненого і стимульованого людиною. Авторка починає з підкріпленого статистикою факту зникнення жаб, далі заглиблюється в минувшину й веде до мамонтів, потім звертає увагу на пінгвінів, відтак на море, ліси, острови й загалом на всі середовища та ситуації, де можна побачити ознаки близького зникнення видів. Помітно їх, як розуміє читач, усюди, бо результати людської діяльності надзвичайно масштабні й торкаються чи не кожної із царин природи. Мандруючи разом із авторкою, дізнаєшся багато цікавого не лише про статистику вимирання, а й про розвиток світової природи загалом. Надзвичайно корисна й пізнавальна лектура.

Читайте також: Три фестивальні новинки

Стівен Гокінґ, Леонард Млодінов. Найкоротша історія часу. – К. С. Д., 2016

Через 17 років після написання «Короткої історії часу» (1988, український колективний переклад відбувався на сайті r2u.org.ua, книжка вийшла торік у видавництві «К. І. С.» і поширюється в мережі безкоштовно з дозволу правовласників), де Стівен Гокінґ доступно пояснює читачам про Великий вибух, чорні діри й світлові конуси, 2005-го з’являється змінена, доповнена й оновлена її версія, котру Гокінґ створив разом із американським фізиком Леонардом Млодіновим.

У новій версії автори, користуючись новими знаннями в царині астрономії та фізики частинок, намагаються ще раз відповісти, звідки взявся й куди прямує Всесвіт.

Темна матерія, теорія струн (галузь, де за останні 20 років було досліджено дуже багато нового), можливість існування машини часу — все для адептів фізики й просто аматорів, яким часом хочеться більше дізнатися про довколишній світ і його закони.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
  • Чому реалізація невеликих регіональних проектів із європейськими країнами може бути ефективнішою, ніж стратегічне «тупцювання на місці»
    17 листопада, Юрій Лапаєв
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.