Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
11 лютого, 2011   ▪   Олександр Євтушенко   ▪   Версія для друку

Чужі серед своїх

FM-лабіринт України може вмістити все, однак для класичної музики та креативної української культури в ньому немає місця
Матеріал друкованого видання
№ 6 (171)
від 11 лютого, 2011
Чужі серед своїх
Лук'янченко Ігор
Нещодавно Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» депутатки від ПР Олени Бондаренко, який скасовує 50-відсоткову квоту на трансляцію в радіомережах творів українських авторів чи виконавців. Окрім посилань на Європейську конвенцію про транскордонне мовлення, за якою в радіоефірі левова частка музики має бути європейського походження, пані Бондаренко аргументувала свою ініціативу тим, що українських творів замало, щоб установлювати на них квоти. Насправді ця теза є доволі сумнівною, адже проблема полягає не так у дефіциті українського музичного продукту, вважає Олена Бондаренко, як у специфіці українського радіопростору, який здебільшого ігнорує вітчизняний продукт і живе за своїми дивними правилами. Наприклад, у нашому радіопросторі фактично майже немає станцій, які зосереджували б увагу слухача на найкращих зразках світової музики. Натомість є десятки однаковісіньких за контентом ефемок, що з усіх сил пнуться заволодіти увагою в гонитві за «найгарячішими хітами» з поп-конвеєрів. Найбажанішим є московський конвеєр із відповідним – часто не вищим за плінтус – рівнем якості слів і музики. Не треба ілюзій – це не в наших із вами широтах популярними й запитаними стають ефемки з класичною музикою, це десь-інде успішно функціонують і джазові, і рокові станції, що мають вдячних слухачів та рекламодавців. А поки що в ранзі популярних й активно слухабельних прийнято вважати кілька українських ефемок, які пропагують так званий окультурений шансон і які українськими є тільки за місцем прописки. Найвпливовішими вважають мережеві радіостанції, такі як «Русское радио», що пройшли обкатку на безмежних просторах РФ.

Назагал ми маємо щільно заповнений ефір, що жодним чином не відображає ані нашої ментальності, ані ідентичності, ані природних культурних потреб. До того ж більшість горе-радіостанцій перебувають поза правовим полем, порушуючи всі цивілізовані нормативи. Однак обійти заборони Національної ради з питань радіомовлення і телебачення – справа не надто складна.

Битва форматів

«Головною умовою повноцінного розвитку є беззастережне оволодіння інформаційним простором країни і встановлення чітких правил гри для власників мас-медіа. Вони здебільшого не є громадянами України й розглядають її як територію для просування свого продукту. Тобто ведеться така гра, щоб не пускати на наш ринок українського продукту, а якщо й пускати, то на дискримінаційних умовах. До речі, це й пояснює той факт, чому в нас домінує та сама російська поп-культура. Якщо ми будемо пасивними, а держава не захищатиме свого виробника, це загрожує цілковитим витісненням із ринку всього українського», – каже культурний і громадський діяч, викладач і музикант Кирило Стеценко. 

В Україні нині налічується кілька сотень ефемок, зокрема в Києві – близько сорока. Вони не претендують на роль «рушія культурного прогресу», не орієнтовані на те, щоб відкривати й пропагувати нові яскраві явища в культурі. Це такі собі музичні машинки, які зайняті перетягуванням ковдри рекламного ринку країни. Ковдра ця значно менша за телевізійну, тому перше завдання кожної ефемки – відірвати собі якомога ласіший шматок. Звідси й відповідна репертуарна політика, у центрі якої – його величність Формат. Вважається, що дотримання жорсткого музичного формату збере і цільову аудиторію слухачів, і замовників реклами. 

Усе нібито правильно. Але є тут і інший бік медалі. Керуючись стереотипами, ефемки вражають гнітючою одноманітністю. А найбільший мінус – це тотальний космополітизм. Про те, що станція розташована не в Тамбові, а в Києві, ви можете зрозуміти, лише якщо почуєте новини або рекламу українською. Та й то не завжди. Та й то через вимоги ліцензійної угоди Національної ради з телебачення та радіомовлення. 

Програний ефір

«Наших ефемок, – каже директор фестивалю «Славське-Рок» Сергій Харчук, – я майже не слухаю. У мене в бардачку авто завжди є стос нових українських дисків. Ось це я і слухаю, бо почути те, що мені подобається, на хвилях наших ефемок неможливо. Чому мене, громадянина України, позбавили права слухати українське?»
Свої права Сергій Харчук відстоює тим, що проводить хороші фестивалі й видає CD-збірки з музикою учасників тих імпрез. Таких, як Сергій, дуже багато. І всі вони, замість натиснути кнопку радіоприймача, змушені шукати якісь альтернативні варіанти. А що ж українські музиканти? На моїй пам’яті було кілька великих акцій щодо збору підписів під відкритими листами до президента, уряду, Нацради про ганебний стан справ у телерадіопросторі. Усі підписалися, усі протестували. Багато було зламано списів у ефірних суперечках. Щось змінилося? Майже нічого. Як була українська пісня попелюшкою ефірів, так і залишилася. Є великий міф програмних директорів FM-станцій про брак якісного українського музичного матеріалу. Зворотний бік цього міфу – лицемірна брехня. 

Щомісяця наші аудіокомпанії випускають десятки дисків різножанрової української музики. У каталозі мистецької агенції «Наш формат», що акумулює всі нові видання, півтори тисячі найменувань аудіо- та відеодисків. Невже цього мало?  Україна не змогла вчасно захистити свій інформаційний простір. «Ми не побудували власної медіа-бази ні в державному, ні в приватному секторах, – констатує Роман Кальмук, директор компанії «ФДР-Радіоцентр», яка створює та розповсюджує ефірні продукти. – І це є причиною колосальної диспропорції між вітчизняним і закордонним ефірним продуктом», – каже він. Сім років тому Роман Кальмук був програмним директором радіо «Столиця». Це була єдина станція, орієнтована на якісну українську й західну альтернативну музику. Але одного дня власники в гонитві за «довгим рублем» вирішили змінити формат. Тепер це одна із середньостатистичних поп­сових станцій, яких безліч. Щось подібне трапилося і з «Люкс-FM». Київське «Молоде радіо», яке орієнтується виключно на модерну українську музику, розпочинало два роки тому як ефірна станція, а нині це інтернет-радіо. Одне з перших у країні. «У цивілізованому світі, – каже директор радіостанції Стас Шумлянський, – в інтернет-просторі вже активно працюють радіомовники. У нашій країні це поки що дивина. Але я впевнений, що в нас є майбутнє».

Війна форматів, тотальна комерціалізація медіа-простору на тлі суцільного вихолощення культурної складової – це наслідки відсутності в держави власної інформаційної політики та стратегії культурного розвитку. 
ТОЧКА ЗОРУ

Музиканти і менеджери про можливе скасування 50-відсоткової квоти на трансляцію творів українських авторів чи виконавців

Олег Гнатівдиректор гурту «Перкалаба»:
– Скасування квот – це відверто ворожий крок зі знищення цілого сегмента української культури з боку п’ятої колони. Нам не звикати. І водночас насправді це нічого не змінює. Реально в Україні україномовний FM-простір відсутній. Якщо порівняти нашу ситуацію з польською, стає очевидним факт, що їхні провідні радіостанції, на відміну від українських, є ідеально збалансованими проєвропейськими джерелами інформації без дискримінації музичного продукту.

Станіслав Шумлянський, директор «Молодого радіо»:
– Як можна говорити про якісь наслідки скасування квот, якщо наш слухач чув українську музику у вигляді якихось вкраплень до того й так само не матиме до неї широкого доступу після того. Проблема в іншому. Попри низку спроб створити хоча б одну стовідсотково українську радіостанцію, у нас не з’явилося жодної. Водночас усі навколо згодні з тим, що сучасна українська музика як повноцінне явище є і розвивається. А окремої станції як не було, так і немає. Щодо квот на національний продукт, то в них можуть бути зацікавлені молоді артисти, початківці. Адже їхня відсутність не вплине на популярність давно розкручених «Океану Ельзи» чи «Скрябіна».

Марія Бурмака, співачка:
– В ідіотську ситуацію українські артисти потрапили вже давно. Маю на увазі ганебну практику радіотелевізійників транслювати все українське пізно вночі, наче ми у себе в країні неформат. Більше або менше крутитимуть пісні Бурмаки – мене це не дуже хвилює. Річ в іншому. Щойно ухвалять закон – відкриється скринька Пандори, адже всі ці наїзди на українську мову, історію, літературу та музику мають свою межу. У цьому випадку йдеться про те, що вчора української музики не було в ефірі де-факто, а тепер її не буде ще й де-юре.

Русифікація радіоефіру 

Восени 2010 року на своєму засіданні Нацрада з питань телебачення і радіомовлення переоформила ліцензії ДП «ТРО «Довіра» («Авторадіо») і ТОВ «ТРК «НБМ-Радіо» («Радіо 5 – Ретро FМ»), що обґрунтовувалося змінами в їхній програмній політиці.

Компанії звернулися до Нацради, аби їм було знижено частку української мови зі 100% до «не менше ніж 75%» (ведення програм українською було однією з умов конкурсів, у яких вибороли свої ліцензії компанії). Програмний директор «Авторадіо» зауважив, що організація провела соціологічні опитування аудиторії. «Наша мережа зміщена в бік східних російськомовних регіонів. Аудиторія – дорослі люди, виховані в часи Радянського Союзу... Їхні очікування стосуються появи російськомовних програм і великої кількості музики», – підсумував він. Схожі аргументи були і в шеф-редактора «Ретро FМ», який, посилаючись на регіональні опитування, заявив, що понад 75% слухачів прагнуть збільшення частки російської мови: «Ядро нашої аудиторії –  35–50 років, люди, які виросли в радянські часи, спілкувалися російською мовою».

Раніше українську мову до 75% також зменшили «Європа плюс» і «Наше радіо».


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Тиждень поспілкувався з головою Проектного Офісу Реформ Міністерства оборони про перспективи реформування оборонної сфери в співпраці із західними партнерами.
    28 травня, Богдан Буткевич
  • Позаблокова Фінляндія адаптує свою оборонну стратегію відповідно до вимог часу
    28 травня, Анатолій Шара
  • 14 травня у кварталі Сонячний у Луганську в приміщенні супермаркету «Абсолют», що працював ще кілька днів тому, відкрився великий і сяючий новими кольорами «Спар» із величезною вивіскою «7:00 — 22:00». Якщо брати мірки довоєнні, то хіба це подія? Так, відкриття чергового супермаркету у великому місті — майже буденне явище.
    28 травня, Яна Вікторова
  • Які шанси має Петро Порошенко досидіти в кріслі президента України до кінця терміну й чи зможе повернутися туди вдруге
    28 травня, Роман Малко
  • Святошинський районний суд відмовився прийняти самовідвід присяжних у справі колишніх «беркутівців» Сергія Зінченка та Павла Аброськіна і прийнявся за розгляд по суті.
    28 травня, Станіслав Козлюк
  • Що таке команда Петра Порошенка і які в ній центри впливу
    27 травня, Богдан Буткевич
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено