Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
28 листопада, 2015   ▪   Катерина Барабаш   ▪   Версія для друку

Айсберг у пустелі

Міжнародний кінофестиваль «Лістапад» у Мінську як острів свободи
Матеріал друкованого видання
№ 47 (419)
від 25 листопада, 2015
Айсберг у пустелі

Приїжджайте в місто-герой Мінськ 7 листопада — і навіть ті, в кому живе незмірна ностальгія по радянському ладу, залишаться задоволені. Ви побачите розвішані понад вулицями величезні транспаранти, які сповіщають, що сьогодні річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції, а державні прапори, котрі майорять повсюди, і громадяни, які вітають одне одного зі святом, тільки посилять вашу впевненість: тут
зупинився час.

У Мінську дуже чисто й дуже тихо. Цілі команди двірників метуть широкі, в дусі розвинутого соціалізму, проспекти, хоча в цьому, здається, навіть немає необхідності: місцеві жителі вміють поціляти в урни. Щоправда, 2 млн отих жителів тут навіть не видно: на вулицях їм робити геть нічого. У країні, де за відчуттям 1975-й, головною торговельною точкою є ГУМ із білоруським одягом (не вельми якісним, але вельми дорогим), а головним розважальним закладом — McDonald’s, який стирчить серед тутешнього радянського безруху, неначе айсберг у пустелі.

У Мінську найвищий зі збережених Лєніних на всій колишній території СРСР. А загалом у місті 16 пам’ятників вождю. І за всі роки знесли один-однісінький, та й то тільки цього року й не з ідеологічних міркувань, а просто щоб не заважав будівництву. Найвищий Ільіч на проспекті Незалежності (єдина із центральних вулиць, що зазнала перейменування, решта так і залишаються Комсомольськими, Калініна, Рози Люксембурґ, Дзєржинского, Кірова, Клари Цеткін тощо). А найнесподіваніший Лєнін за кількасот метрів від найвищого, під землею, на вході в метро немовби з боязкою цікавістю висовує обличчя просто зі стіни. Станція метро, певна річ, називається «Площа Лєніна».

Читайте також: Хмельницький та будні майя. Чим запам’ятався 45-й кінофестиваль «Молодість»

У Мінську шикарні велосипедні доріжки, але ними ніхто не їздить. Нікому чи що? Утім, молодь тут узагалі не збирається до гурту, хіба що студенти безпосередньо біля інститутів та університету. Тут не чути гримотіння дискотек о пізній годині, а з нічних клубів не вивалюються напідпитку веселуни, обіймаючись із дівчатами, бо практично немає цих клубів. Зате багато московських пенсіонерів, які купили в Мінську квартири і здають свої у столиці РФ: для дідка чи бабці, що озвіріли від московських натовпів, бруду, реагентів, Мінськ із його добропорядною радянською статечністю відмінне місце.

Услід за пенсіонерами потягнулися на береги Свіслочі й російські кіношники: кожен другий фільм про радянське життя знімається тут. Головна магістраль — проспект Незалежності — своєю незайманою сталінською архітектурою та цілковитою відсутністю прикрих скляних вкраплень чудово вкладається в уявлення про будь-яку з радянських вулиць. А оренда павільйонів та обладнання для зйомок на «Беларусьфільме» дуже дешева, тож Мінськ цілком можна вважати своєрідною філією російської кіноіндустрії. Принаймні тієї її частини, що професійно цікавиться радянською дійсністю.

на фільми «Лістапада» ходять юрбами. І на обговорення залишаються аж за північ. За стінами кінотеатру благодать імені бацьки Лукашенки, а в залі гарячі баталії

Нещодавно на своїй інавгурації Лукашенка заявив, щоб ніяких реформ від нього ніхто не чекав — не дочекаються, мовляв, адже білорусам і так добре. Цей сторож у заповіднику радянського режиму знає, що каже: психологія людей на теренах колишнього СРСР надто виснажена 70-літньою посухою в мізках, щоб усерйоз братися за зміни. До того ж білоруси взагалі вважаються народом консервативним.
Яким дивом вдається міжнародному фестивалю «Лістапад» виживати в цьому заповіднику, хто­зна. Сам дух кінофоруму настільки суперечить сонній стилістиці Мінська, що його довголіття (22 роки)
здається чиєюсь недоробкою.

«Лістапад» — дійство розмашисте, колоритне. Зайве й казати вже про те, що небувало масштабне: цього року показали близько 200 фільмів. Фест хоч і не класу «А» (у тому сенсі, що прем’єрність фільму не є обов’язковою умовою участі в конкурсі), але помиляється той, хто думає, ніби зібрати програму з «непрем’єрних» стрічок легко. Добути для показу на кінофорумі затребуваний у світі фільм — неаби­яке завдання. Тут і проблеми з правами, і примхи зірок, і — що, може, і є найголовнішим — обов’язковий бездоганний смак відбірників.

Цього року «Лістапад» зібрав фантастичну програму. Відкриття воістину королівське, легендарна Фанні Ардан із новим режисерським експериментом. Можливо, друга режисерська спроба музи самого Франсуа Трюффо «Нав’язливі ритми» й не шедевр, але бувають випадки, коли особистість автора важливіша за його твори. Ардан саме той випадок. У свої 66 років Фанні не просто ставна й приваблива — вона має в собі рідкісну породу зникаючої краси, натури, яка відходить, залишаючись іще крихітними яскравими плямами на блідому тілі індустрії. Ну і, звичайно, відблиск Трюффо — він чимало коштує.

У головному ігровому конкурсі переміг болгарсь­ко-грецький «Урок» — фільм із відмінним сценарієм та чудовою акторською роботою — про болото, у яке засмоктують шкільну вчительку фінансові негаразди. Болгарія останнім часом, попри економічні жахи, маленькими кроками, але вперто рухається до відродження кіноіндустрії. Грошей немає, але є уми й таланти. Досягти успіхів на цьому шляху вже вдалося Румунії, якій навіть у нічних жахіттях ніхто не міг пророкувати народження нової хвилі кінематографа та світової екранної слави. Отож-бо, можливо, усе ще попереду.

Хоча головою журі був російський кіномитець Вадім Абдрашитов, його співвітчизник Васілій Сіґарєв, узявши участь у конкурсі з картиною «Країна Оз», поїхав додому без нагород, утішився хіба що дипломом за роботу звукорежисера.

Трохи дивно, що в програмі «Лістапада» цьо­­го року виявився лише один український фільм — «Жива ватра» львівського режисера Остапа Костюка. Ця документальна стрічка про карпатських пастухів поїхала на Батьківщину з нагородою, заявленою як «приз за вираження надії на збереження національної культури в умовах глобалізації». Відзнака, звісно, трішки химерна, але коли враховувати величезну кількість і солідний рівень фільмів, то навіть дуже приємно. А кінотвір дуже колоритний у сенсі не зовнішніх лубкових красот, а тієї прихованої туги, що сперечається з назвою номінації. Усе та сама краса, що вислизає, зникома натура…

Читайте також: Новий акцент старого «Лева»

І що особливо підкуповує на фестивалі, то це титанічні зусилля команди, спрямовані на підтримку білоруського кіно. Тут воно йде окремим конкурсом, із окремими нагородами. І нехай кіномистецтво країни не завжди однаково вдале, нехай воно тільки-но намагається затримати на собі увагу, залучити гроші й інтерес, але скажіть, хіба ще років зо два тому хтось говорив серйозно про білоруський кінематограф? А він сміливий, цей кінематограф, відчайдушний. Грошей у нього немає, але в бій рветься. Бракує коштів — зніматимемо підручними засобами, на мобільний телефон, без музики, аскетично. Переможець національного конкурсу — повнометражний фільм 21-річного Мікіти Лаврецького «Білоруський психопат» — так і створений: за допомогою однієї цифрової камери та двох диктофонів. Бюджет стрічки, у якій режисер сам і фігурує в кадрі, розбавивши біднувату естетику картинки власною дотепністю, — 400 тис. білоруських рублів, що дорівнює вартості обідів для знімальної групи. Приблизно $30. Як мовлять, голота на вигадки хитра. Тутешня молодь зрозуміла: коли немає грошей на видовищне кіно, повинні бути мізки, щоб навчитися писати якісні сценарії. Буде сценарій — буде фільм. Назвуть його артхаусом, а в артхаусі, як відомо, картинка може не мати аніякісінького значення, артхаус — він для розумних.

І, що тішить, це спрацьовує! На рідне білоруське кіно мінчани валом валять: усім кортить бути присутніми під час відродження, у яке вірять беззастережно.

Узагалі на фільми «Лістапада» ходять юрбами. І на обговорення залишаються аж за північ. За стінами кінотеатру благодать імені бацьки Лукашенки, а в залі гарячі баталії. Та й не дивно: кіно тут показують сміливе, часом на межі фолу. «Любов» Ґаспара Ное, заборонену в сусідній Росії, бо Мінкульт убачив у ній порнографію (авжеж-бо, он парубок у фільмі спить із двома дівчатами відразу, то що це, хіба не чистісіньке порно?), тутешня публіка прийняла спокійно й по-діловому, по-європейськи. Після британської документальної стрічки «Називайте мене Маріанною» про невдаху трансвестита теж довго не розходилися: цікавились у режисера проблемами в цій сфері.

Читайте також: Канни: французи починають і виграють

Дуже й дуже багато хто на просторах колишнього СРСР досі щиро вважає, що радянський режим був часом розквіту культури: мовляв, необхідність уживання езопової мови тренувала образне мислення, навчала говорити про просте складно, а про складне — просто. Ця капосна думка під час «Лістапада», що розпочався наступного дня після інавгурації Лукашенки, навідувалася до голови часто, від неї важко відмахнутися. Але ні, не треба, мабуть, кінематографу ось такого «через терни до зірок», не треба підвищеної запитаності езопової мови — нехай кожен говорить тією, яка йому до вподоби. Це називається «свобода», і вона є найкращою запорукою успіху в мистецтві.


Матеріали за темою:

Теги
--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено