Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
16 листопада, 2015   ▪   Ольга Ковалевська   ▪   Версія для друку

«Огромный багаж знаний, совершенно безвоздмездно отданный потомству…»

Чим збагатила Суми колекція Оскара Гансена
Матеріал друкованого видання
№ 44 (416)
від 5 листопада, 2015
«Огромный багаж знаний, совершенно безвоздмездно отданный потомству…»

Революційне лихоліття початку ХХ сторіччя перевернуло долі багатьох людей, які відзначилися у сфері політики чи приватного підприємництва. Не менш дісталося й тим, хто працював на ниві науки, освіти, популяризації знань про край, у якому жив. Часто це були одній й ті самі постаті, яким судилося встигати всюди. Їхнім життєвим кредо незалежно від національності було служити своїй малій батьківщині й опосередковано людям, серед яких вони народилися, були виховані та хотіли померти.

Колись на Сумщині не було людини, яка не знала б або не чула прізвища Гансен. Нині доволі суперечливі факти його біографії доводиться вишукувати по крихтах. Оскар-Герман Германович Гансен народився 18 лютого 1881 року в Петербурзі у родині Германа Гансена. Достовірно відомо, що його мати Олена Віттерлейм походила з петербурзьких шведів. Ким був за походженням батько, невідомо, можливо, поляком. Оскар народився поза шлюбом, відтак мати його всиновила. З часом вона переїхала до Сум і вийшла заміж за інженера шляхів сполучень Якима Сумовського.

Оскар Гансен здобув ґрунтовну освіту: спочатку в приватній гімназії Мая, потім у 5-й петербурзькій гімназії, з 1902 по 1904 рік навчався на економічному відділенні Петербурзького політехнічного інституту, з 1904-го перевівся на юридичний факультет Київського університету Св. Володимира. У 1907-му остаточно переїхав до України, що було пов’язано з переведенням до Києва контори правління Товариства Велико-Бобрицького цукрового заводу, де директором-розпорядником була мати Гансена. Завдяки родинним зв’язкам уже в 1909 році Оскар став директором правління Товариства Бєлгород-Сумської залізниці, у якому плідно співпрацював із відомим сумським підприємцем та акціонером Товариства Павлом Харитоненком. По службі Гансен часто бував у Сумах, Бєлгороді, Великому Бобрику. Не оминав він і Києва, де був дійсним членом Товариства домовласників міста та його передмість, володів кількома будинками й де в одній із квартир на колишній Підвальній (нині Ярославому Валу) збирав і розміщував свою колекцію предметів мистецтва.

Читайте також: Майк Йогансен. Мадрівник, мисливець і філософ

Успішний власний бізнес, рахунки в кількох банках, статки родини дали змогу Оскарові Гансену спрямувати свої кошти на благодійні та меценатські цілі. Так, відомо, що в розпал Першої світової війни 1915 року він у Сумському шпиталі Червоного хреста утримував своїм коштом кілька ліжко-місць для поранених, фінансував польську друкарню в Києві, збирав старовинні речі й частково ще за життя передавав їх музеям, зокрема Львівському міському промисловому музею. Нині мистецтвознавці та музейники констатують, що за своїм обсягом і художньо-мистецькою цінністю колекція Оскара Гансена була однією з найкращих на українських теренах наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Про це свідчить той факт, що нині окремі експонати з його приватної збірки входять до складу Національного музею історії України, Національного художнього музею України, Київського музею російського мистецтва, Державного музею українського народно-декоративного мистецтва, Музею міста Києва, Сумського художнього музею, Одеського музею західного і східного мистецтва та тощо. Про цілісність і склад колекції Оскара Гансена дослідники мають уявлення завдяки двом альбомам світлин, на яких були зображені експонати та кімнати київського будинку власника, у якому вони перебували, а також архівним документам. Колекція мала кілька складових: європейський живопис, твори якого власник збирав не так у Києві, як у Петербурзі, Москві, Львові та Варшаві; європейську графіку, скульптуру, меблі, художнє скло (порцеляна, фаянс, майоліка), яке, зокрема, було представлене не лише виробами російських імператорських заводів, а й унікальною збіркою предметів із тавром фаянсової фабрики в Межигір’ї; українські килими; зброю; уніформу, ордени та медалі, печатки; книжкии тощо. Згодом музейники почали поділяти всю колекцію на «київську» та «сумську» частини, які відповідно зберігалися в музеях Києва та Сум.

Читайте також: Філософія самоперевершення

Ще за життя Оскара Гансена його зібрання почали описувати та досліджувати. Іноді він і сам був автором статей, які доповнювали та деталізували праці мистецтвознавців. Зокрема, власноруч описав, порівняв і проаналізував клейма межигірської фабрики, фаянсових виробів якої в його колекції налічувалося 1 тис. предметів. Пошуки цікавих експонатів для власного зібрання та їх професійна оцінка привели до формування певного кола спілкування Оскара Германовича. Досить скоро він познайомився з директором Київського художньо-промислового та наукового музею Миколою Біляшівським, директором Львівського національного музею Іларіоном Свєнціцьким, мистецтвознавцями Данилом Щербаківським та Федором Ернстом, істориком Михайлом Грушевським, археологом Миколою Макаренком, відомими митцями Василем і Федором Кричевськими, художниками Сергієм Свєтославським і Вільгельмом Котарбинським та ін. Мала місце й цікава співпраця Оскара Гансена з цими людьми. Зокрема, з Василем Кричевським Оскар Германович разом брали участь в експедиції, яка мала на меті збирання унікальних українських килимів, більшість із яких потім зберігалася саме в Сумському художньому музеї. А контакти Гансена з відомим графіком Георгієм Нарбутом закінчилися створенням у 1919 році цікавого екслібрису для книжкової збірки колекціонера, у композиції
якого художник навмисно зобразив нагромадження предметів колекціонування свого друга: книжки, сувої, герби, медальйони, вази тощо.

Читайте також: Не для себе одного

На жаль, доля унікального зібрання, уламками якого нині пишаються українські музеї, була трагічною. Що сталося із самим власником після 1919 року, ніхто з його біографів не знає. Щодо колекції, то спочатку на базі її київської частини в колишній квартирі Гансена на вулиці Підвальній було створено так званий Третій державний музей, головним хранителем якого був Микола Макаренко. Протягом 1920−1921 років він був закритий для відвідувачів, що дало змогу завершити опис його колекції. Націоналізація ж сумської частини зібрання привела до передачі її створеному тоді Сумському художньо-історичному музею. За свідченнями його першого директора Никанора Онацького, у 1920-му після передачі будинку матері Оскара Гансена Олени Сумовської під приміщення музею розпочалася передача колекції у власність цієї установи. Серед унікальних експонатів були колекція західноєвропейського малярства XVIII–ХІХ століть та графіки XVI−XVIII століть, колекція порцеляни російських (Гарднера, Попова, Корнілова, Тєрєхова і Кісєльова) та українських (Миклашевського, Корецької, Баранівської, Городницької, Межигірської) фабрик; колекція так званих панських і народних килимів XVII−XVIII століть, рідкісні тканини, вишиванки сріблом та золотом, слуцькі пояси і навіть невеличка колекція козацьких старожитностей (мортири, слобідські гармати, козацькі пістолі, шаблі). Нині одним з унікальних експонатів Сумського художнього музею слід вважати особисту печатку самого Оскара Гансена, яка опинилася в чудовому оточенні зібраних ним матриць печаток останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського.
Отже, тимчасово загубившись в історичному минулому Сумщини, де краєзнавцям і музейникам ще доведеться відшукати його сліди, Оскар Гансен назавжди увійшов до кола відомих меценатів та колекціонерів, чиї зусилля з вивчення пам’яток старовини ніколи не пропадуть марно і ще послужать на користь виховання молодого покоління людей.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Унікальне поєднання низки природних переваг Полтавщини не конвертується в належний рівень життя населення краю
    30 вересня, Олександр Крамар
  • «Суддівське» засідання Верховної Ради перетворилася на політичне шоу, від якого постраждали передусім ініціатори.
    30 вересня, Андрій Голуб
  • Чи відбудеться зміна поколінь на електоральному полі вчорашніх регіоналів
    30 вересня, Денис Казанський
  • Про особливості проекту головного кошторису країни на наступний рік
    30 вересня, Любомир Шавалюк
  • Революцію роблять романтики, а користаються нею негідники — це про нас. Хоча насправді буває по-різному. Навіть радикально протилежно, якщо романтики від самого початку добре знають, чого насправді хочуть. У нашому випадку з цим не склалося. У нас мрії та їх реалізація — речі чомусь не надто взаємопов’язані, відповідно завжди відбувається експромт, потім зрада чи перемога, ну й насамкінець розчарування.
    30 вересня, Роман Малко
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено