Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 квітня, 2015   ▪   Ірина Троскот   ▪   Версія для друку

Читати, жити й перемагати

Книжковий ринок в Україні потроху прокидається із зимової сплячки й пропонує читачам дедалі більше новинок.
Матеріал друкованого видання
№ 15 (387)
від 16 квітня, 2015
Читати, жити й перемагати

Одна з них, що ось-ось з’явиться на прилавках книгарень, роман Яцека Денеля «Сатурн. Чорні картини з життя чоловіків родини Ґойя» у блискучому перекладі Андрія Бондаря. Яцек Денель – один із найвідоміших польських письменників молодого покоління, виправданий успіх якому принесла родинна сага «Лала», проте до українського читача він прийшов із власною версією життєвої драми родини відомого іспанського художника Франсіско Ґойї. Пропонований роман – густе письмо для вибагливого читача, дуже «чоловіча» книжка, створена грубою мовою, що нерідко межує з вульгарністю, проте вміло передає авторське бачення зворотної сторони життя митця.

Читайте також: Книжкові новинки: від крокусів до літератури в 3D

Форма оповіді в «Сатурні» – внутрішній монолог самого художника, його сина Хав’єра й онука Маріано, їхні погляди на певні ситуації. В основі сюжету не тільки життєві перипетії, сімейні та безліч позасімейних стосунків, розваги й творчість, багатство й поділ майна, людські вади й хвороби, божевілля і, врешті, смерть чоловіків родини Ґойя, а й відома дискусія мистецтвознавців щодо авторства фресок, відомих як «Чорні картини» (серед них і винесена в назву робота «Сатурн», або ж «Сатурн, що пожирає власного сина») з «Будинку глухого», що належав по черзі всім трьом чоловікам. Яцек Денель вивів едіпів конфлікт і віддав авторство фресок синові Франсіско Ґойї – Хав’єру, теж художникові, якому найбільше дісталося через руйнівну владу батька. Попри те що роман сповнений більше ненависті, аніж любові між усіма героями, попри гнітюче враження, що залишається післясмаком, написано його дуже сильно й захопливо. І взагалі, хто сказав, що література має тільки веселити й забавляти?

залишається сподіватися, що не тільки десь на Донбасі воює український Ремарк, а й київським метро чи харківським трамваєм їздить український Шабах

Ще одна новинка – збірка оповідань чеського письменника Петра Шабаха «Гівно горить» – цілковита протилежність попередній книжці за типом оповіді, настроєм і темами. В основі – чоловіче й жіноче бачення світу, відтворене в кумедних ситуаціях, які кожен із нас може спостерегти чи не щодня, однак записати їх легко й дотепно, принаймні досі, найкраще вдавалося чехам. Для поціновувачів тонкого гумору, які люблять Гашека і Грабала, книжка «Гівно горить» – справж­ній весняний подарунок. Дівчатка й хлопчики, дорослі чоловіки й жінки, а також класичні чеські діди в пивничках (пригадуєте Грабалових «Вар’ятів»?) створюють легкий настрій і є чудовим антидепресантом від нинішньої стрічки новин. Цікаво, що, скажімо, в соцмережах можна знайти чимало схожих кумедних історій, за якими – спостережливість і жваве та влучне письмо. Проте не пригадую, щоб у вітчизняній літературі такі блоги колись переростали в книжку. І дарма. Тому залишається сподіватися, що не тільки десь на Донбасі воює український Ремарк, а й київським метро чи харківським трамваєм їздить український Шабах. Тим паче що й нашій літературі не чужа традиція гумористичного письма, та й зацікавлених читачів вистачає.

Читайте також: Книжки для тих, кому болить

Доказом цього є дві нові книжки від сумчанина Владислава Івченка: пригодницько-детективні романи «Найкращий сищик імперії на Великій війні» й «Найкращий сищик та падіння імперії», що є продовженням відомого тогорічного «Найкращого сищика на службі приватного капіталу». Книжки з дотепними історіями й кумедними ситуаціями, в які потрапляє відставний офіцер царської охранки Іван Карпович Підіпригора, вже впевнено можна називати успішним видавничим проектом, а Владислава Івченка – цілком заслужено знаним автором доброт­ної масової літератури, якої ще зовсім недавно так бракувало вітчизняному читачеві. І каскад успішних презентацій містами й містечками України вкотре це підтвердив. До того ж, попри швидкий темп написання, винахідливий у творенні сюжетних перипетій Івченко не тільки не знизив рівня письма (навіть навпаки), а й наважився на своєрідний експеримент: місцями до доволі традиційного стилю оповіді додав нотки фентезі та легкої еротики. Власне, письменницькою сміливістю можна вважати й те, що в час реальної дуже болючої війни він також відправляє свого героя на фронт (щоправда, Першої світової) і робить це, звісно, без ридань та зітхань, таким собі гашеківським способом. Бо те, з чого можна посміятися, перестає бути надто страшним. Сміх лікує, а дотепні книжкові пригоди спонукають жити й перемагати. Чого нам усім і бажаю.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про напівзабуту історію масового знищення євреїв у Румунії та на підконт­рольних їй територіях у роки Другої світової війни, а також про європейську історичну пам’ять і причини того, чому частині сучасних румунських та молдовських політиків бракує сміливості визнати роль і місце своїх націй у Голокості, Тижню розповів швейцарський дипломат та історик Сімон Ґайссбюлер.
    22 січня, Ганна Трегуб
  • Як статус культурної столиці Європи змінює міську громаду: досвід Вроцлава
    22 січня, Анна Корбут
  • Як показує практика, хворіти в «ДНР» небезпечно для життя не лише з огляду на самі захворювання, а й зважаючи на рівень медицини, яка ще лишилася тут, в окупації.
    22 січня, Станіслав Васін
  • Під час інавгурації 45-го американського президента складно було знайти моменти, які б хоча б злегка не контрастували із його попередниками.
    21 січня, Ольга Ворожбит
  • Найбільше значення в житті Олександри Екстер мали два міста: Київ і Париж. Але саме в Києві вона прожила найдовше
    21 січня, Тетяна Філевська
  • Уже який день я збираю подібно до славно­звісного Шурика з відомої комедії слова та мовні звороти воєнного часу: «Ремонт хороший, бо до війни зробили», «Знайди мені хоч когось у «республіці», кого задовольняли б ціни та зарплати», «Люди повертаються», «Де були? Виїжджали?».
    21 січня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено