Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
24 березня, 2015   ▪   Ірина Троскот   ▪   Версія для друку

Книжкові новинки: від крокусів до літератури в 3D

Видавнича галузь в Україні 2015-го, як і щороку, прокинулася після зимових святкувань разом із першими крокусами й підсніжниками, тобто буквально днями, запропонувавши спраглому читачеві кілька якісних перекладних (та ще й якісно перекладених) книжок.
Матеріал друкованого видання
№ 11 (383)
від 19 березня, 2015
Книжкові новинки: від крокусів до літератури в 3D

Найгучніша з новинок початку весни – своєрідний посібник «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» французької авторки Франсуази Барб-Ґалль, видання, що може бути цікаве «натхненним батькам і педагогам», як свідчить анотація, тоб­­то таким, які прагнуть перед собою та малюками грамотно ставити питання розуміння живопису й критеріїв, за якими певний твір стає надбанням людства. Книжку «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» пропоновано для спільної роботи дорослих із дівчатками й хлопчиками, що сприятиме розвитку інтелектуальної комунікації в родині. Франсуаза Барб-Ґалль обрала зручний і правильний для таких цілей формат коротких запитань та відповідей на загальні теми, що стосуються живопису, використавши приклади обговорення окремих полотен, що давно стали класикою і нині експонуються в найвідоміших музеях світу. В наших реаліях для вічно заклопотаних батьків це видання стає ще й своєрідним викликом і тактовною пропозицією спільної з дитиною освіти, адже бесіди про живопис починаються й завершуються відвідуванням музею, поміж якими – пошук інформації, осмислення, обговорення тощо. Схоже, сучасні українські тата й мами виклик прийняли, бо пропонований посібник уже кілька тижнів перебуває в топах продажів поодиноких вітчизняних книгарень.

Читайте також: Книжки для тих, кому болить

Інша перекладна новинка, що претендує на захопливе прочитання, – багаторічний бестселер чеської письменниці Ірени Доускової «Гордий Будьщо». Написано книжку було ще 1998 року, проте вона досі залишається актуальною навіть на батьківщині: скажімо, чеські театри й нині збирають повні зали глядачів на вистави за її мотивами, а авторка за роки, що минули відтоді, вже написала два томи продовження. Після багатьох перевидань і перекладів кількома європейськими мовами «Гордий Будьщо» дійшов до українського читача аж нині, як завжди, із запізненням, хоча основна тема оповіді нам дуже близька: радянська окупація, що в Чехії, як відомо, обмежилася 1968–1989 роками. У центрі оповіді Ірени Доускової – життя й клопоти восьмирічної школярки Геленки Соучкової. Обрана авторкою форма оповіді – від імені дівчинки, яка не розуміє або тільки починає розуміти складний і здебільшого безглуздий світ змін довкола, – додає книжці не тільки легкості прочитання (вона таки «ковтається» за вечір і залишає приємний післясмак), а й чимало можливостей у зображенні «втрачених» 1970-х. Скажімо, сам «Гордий Будьщо», про якого Геленка чує вірш по радіо, в її уяві вимальовується відважним індіанцем або партизаном, згадка про котрого підбадьорює дівчинку в прикрих ситуаціях. Однак наприкінці книжки це наймення виявляється лишень першим рядком із типового соцреалістичного вірша «Гордий будь, що встояв». Власне, її розчарування – тонка метафора чеської «нормалізації», найадекватніше іронічне бачення її очима дитини, чиї батьки, актори театру, як інакомислячі втрачають друзів, роботу і врешті змушені переїхати з невеликого містечка до омріяної Геленкою Праги.

Читайте також: Проблема не-читання як проблема що-читання

Ще одна перекладна новинка – сучасний американський роман Дженіфер Еган «Візит загону горлорізів». Український читач не тільки давно забув, який вигляд має найновіша література США, а й останнім часом не балуваний книжками, які не порушують тем ідентичності, складного історичного минулого тощо. Тому «Візит…» – справжній подарунок для тих, хто скучив за якісною психологічною прозою без травматичних історичних доважків, але зі складною структурою та об’ємним зображенням дійсності, вважайте, 3 D в літературі. Дженіфер Еган, до слова, лауреатка Пулітцерівської премії саме за пропонований твір, спробувала відмовитися від ліній­­ного письма, розкидавши своїх персонажів по різних розділах (котрі можна розглядати також як окремі оповідання) в різні часи їхнього життя, то додаючи оповіді темпу, то сповільнюючись, аби сфокусуватися на окремих життєвих ситуаціях, ба навіть фразах, виводячи в кожному розділі в центр сюжету то одного, то іншого, то до, то після. Калейдоскоп доль і поодиноких епізодів минулого, теперішнього й майбутнього дає в кінцевому підсумку відчуття не тільки багатоплановості, а й плинності всього. Тому, мабуть, найголовніший персонаж роману таки час. «Через двадцять років ти вже не маєш привабливого вигляду, особливо якщо тобі видалили половину нутрощів. Час – горлоріз, правда?» – каже Боско, який в іншому розділі був рок-зіркою, а в цьому – огрядний чолов’яга, що перехворів на рак і доживає останні похмільні дні, проте ще прагне зробити останнє в своєму житті шоу: винести на сцену власну смерть під час великого турне. Усі персонажі так чи інак мають стосунок до важкої музики й сучасних технологій, багато з них починали в 1970-х як учасники спільного музичного гурту, а згодом розбрелися світом – кожен зі своїм успіхом чи провалом, із власним проживанням часу і ставленням до нього.
Наступні книжкові новин­­ки, які видавці не змовляючись готують до весняного «Книжкового арсеналу», припадуть десь на пору цвітіння тюльпанів, і найбільше читацьке сподівання – отримати не тільки перекладну, а й українську якісну прозу, хоч би й лінійну.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чим живе столична сцена
    26 лютого, Дарія Трусова
  • Альтернативи вугіллю з ОРДіЛО немає. Щось нагадує, чи не так? Безальтернативний Мінськ нарешті наблизився до свого логічного завершення — безальтернативної торгівлі.
    26 лютого, Станіслав Васін
  • Сьогодні день із розряду емоційно виснажливих або просто важких. Давали аванс. Я зазирнула у відділення місцевого банку в другій половині дня, сподіваючись, що черг уже не буде. Решта 30 осіб, які стояли в черзі, напевне, думали так само. Людей було забагато, єдине щастя — не на вулиці.
    25 лютого, Вікторія Малишева
  • Хрущов привів разом із собою до влади український клан, який згодом усунув свого патрона від управління СРСР
    25 лютого, Валерій Примост
  • Як майбутній візит Дональда Трампа до Лондона вплине на відносини між США та Великою Британією
    24 лютого, Майкл Бініон
  • Просвітницькі мотиви та амбіції першопрохідця не допомогли режисеру Джорджу Менделюку створити якісний продукт. Західна аудиторія від Сан-Франциско до Сіднея – головний адресат «епічної саги» - розчарована і нервово іронізує.
    24 лютого, Олена Кухар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено