Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
22 січня, 2015   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Перкалаба: tribute to 2000-ні

Минулого тижня гуцул-формація «Перкалаба» презентувала альбом триб’ютів на свої пісні, в якому взяли участь багато артистів що ментально, як і самі «винуватці торжества», родом з 2000-них років.
Перкалаба: tribute to 2000-ні

Понад те, фактично, цей концерт був презентацією нового складу гурту – без багаторічного вокаліста Андрія Федотова та басиста Яреми Стецика, одних з фундаторів команди, які пішли з гурту ще 2013 року. Здається, що класична «Перкалаба», до якої ми звикли, залишилися в тих безтурботних роках, коли долар був по 5 гривень, можливість президентства Януковича могла викликати тільки іронічну посмішку, й здавалося, що до перемоги української музики над російською попсою – лічені місяці.

Тиждень спеціально взяв паузу, щоб осмислити побачене в минулу середу. Адже сам триб’ют-реліз та нову програму гурту варто розглядати окремо. Якщо говорити про збірну солянку переспівів, на яку гурт з понад 15-річною історією вже заробив, то вона вийшла цікавою, хоча й не дуже одностайною. Треба віддати Олегу «Моху» Гнатіву, продюсеру та ідейному натхненнику формації, належне – він зміг залучити до свого проекту дуже відомі імена як Євген Гузь з GogolBordello, «ДахуБраху», модних «Dakh Daughters», Антона Слепакова, Мирослава Кувалдіна, Юрія Андруховича, загалом, майже 30 українських та іноземних артистів. Щоправда, наживо в Києві виступили лише ті, хто мешкає у столиці, адже привезти заради однієї пісні стільки музикантів, мабуть, навіть «Океану Ельзи» було б сутужно чисто з фінансової точки зору.

Пісні, як то і годиться для триб’ютів, дуже різні за стилістикою та, чого гріха таїти, якістю. Якщо згадані вже «ДахаБраха» з просто шедевральною версією пісні «Любові поклик Ау-Уа», яка, хай простять мене панове з «Перкалаби», може, навіть краще за оригінал чи «мозкодробильний» у своїй альтернативності Антон Слепаков в творчому електронному дуеті «Sk.ein» з білорусом Сергієм Кравченко з Port Mone  справді вразили, то ось версії, наприклад, хай поважного, але трохи нафталінового «Вія» чи «Qarpa» без самої Ірени Карпи та половини гурту, викликали подив. Однак, всі ці команди – друзі по життю, тому, мабуть, питання якості не стояло на повістці.

Читайте також: Українські зірки на світових оперних сценах

В будь-якому разі, подібні альбоми завжди є дуже цікавими, бо являють собою не тільки мандрівку по творчості команди, чиї пісні переспівують, а й певним зрізом ситуації по цілому поколінню музикантів. В даному випадку – по поколінню родом з 2000-них. Це покоління, яке, на превеликий жаль, не змогло породити третю велику хвилю української музики, як це вдалося першопрохідцям кінця 1980-х з покоління «Червоної Рути» та кінця 1990-х на чолі з «Океаном Ельзи». Однак вплив «Перкалаби» на українську музику складно переоцінити – саме вона свого часу разом з «ДахаБраха» були одними з головних проштовхувачів нового, world music-покоління, яке потім, під кінець 2000-них, породило цілу плеяду яскравих виконавців цього стилю.

І пару слів з приводу оновленої «Перкалаби». Дебют вийшов, що називається, трохи зіжмаканим, бо під кінець виступу команди в залі, який спочатку був вщент забитий (десь під півтори тисячу людей), залишилася від сили третина глядачів. Безумовно, причина була й в прозаїчному часовому питанні – концерт відбувався в середу, розпочався замість 20.00 десь о 21.00. Коли, власне, «Перкалаба» вийшла на сцену після виступів гостей, було вже по одинадцятій, тому досить багато людей, яким потрібно було завтра на роботу, вимушені були піти раніше.

Але питання й в тому, що новий склад команди, як і програма, поки що не досягли тієї атмосферності та драйву, у порівнянні з еталонним старим аналогом. При цьому, якість гри команди та матеріалу абсолютно не погіршилися. Мабуть, питання як завжди в тому, що зміну саме вокаліста публіка завжди переносить найважче. Тепер через цю колізію прийдеться пройти і «Перкалабі».

Є й ще одна важлива річ. Справа в тому, що ця команда з величезною духовою секцією та тяжінням до ска-ритміки, є природним породженням відповідного тренду початку 2000-них. Але зараз, в умовах панування електроніки, гурту прийдеться пошукати, враховуючи зміни складу, чим здивувати глядача, окрім традиційної «бездахової» енергетики та запальних «гоцалок». Особливо – слухача молодого, який вже призвичаївся до існування  якісної української музики, і для якого суто приналежність до українськості перестала бути єдиним мірилом «слухати/не слухати».    

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Нереформована протягом 25 років регуляторна система не просто тягне Україну на дно рейтингу Світового банку «Doingbusiness» (80 місце серед 190 країн), а суттєво ускладнює роботу як національного бізнесу, так і потенційних інвесторів. Тому дерегуляція, а точніше побудова кращої регуляції, у фокусі особливої уваги – на засіданні Уряду скасували 367 постанов та нормативних актів, які обмежують діяльність бізнесу, а перший заступник Міністра економіки Максим Нефьодов анонсував законопроект для кардинального стрибка в рейтингу DoingBusiness на 40+ місць.
    8 грудня, Світлана Майструк
  • Про пріоритетні культпроекти, осучаснення бібліотек та осередків, а також про створення інституцій, які провадили б у майбутньому культурне відродження нині окупованих Донбасу й Криму, в інтерв’ю Тижню розповів міністр культури Євген Нищук.
    8 грудня, Ганна Трегуб
  • Російська пропагандистська машина недарма вбиває в голову своїм громадянам, ніби на Донбасі за Україну воюють найманці якщо не із Сомалі, то з Арабського світу; про участь військ країн НАТО, особливо поляків, вона вже навіть не згадує.
    8 грудня, Анатолій Шара
  • Реформа державного управління ще не набрала обертів, проте навколо неї, традиційно для українського політикуму, вже почали розгорятися скандали.
    8 грудня, Станіслав Козлюк
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено