Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 грудня, 2014   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Євген Галич: «Українська хвиля знесе весь той непотріб, який заповнює теле- та радіоефіри»

Історія успіху рок-гурту O.TOR­­VALD із Полтави до переповнених залів найбільших київських клубів і щільних гастрольних графіків нагадує американський фільм про американську ж мрію, де все досягається роботою та бажанням вибитися в люди. Наразі ця команда є однією з найпопулярніших з-поміж нової хвилі української музики й, мабуть, найбільш концертуючою в країні. Тиждень поспілкував­ся з фронтменом колективу Євгеном Галичем про успіх гурту та український музичний простір
Матеріал друкованого видання
№ 51 (371)
від 18 грудня, 2014
Євген Галич: «Українська хвиля знесе весь той непотріб, який заповнює теле- та радіоефіри»

У. Т.: Ваш шлях до успіху припав якраз на роки, найменш сприятливі для цього й у фінансовому сенсі (криза 2008-го), й у культурно-політичному (ера Януковича)...

– Ми просто завжди жили за принципом Фореста Ґампа: «Мені сказали, що головне – це відбивати м’яч». Головне – не зупинятися та рубатися за кожну наступну сходинку в житті. Ми завжди рано встаємо, їдемо на репетицію, потім записуємося на студії, потім інтерв’ю, зустрічі тощо. І так роками, без перепочинку.  

У. Т.: Твій гурт, мабуть, один із найпопулярніших у когорті молодих. Як оцінюєш ситуацію з українською музикою?

– Як не крути, але найбільше завжди залежить від слухача, тобто споживача музики. Питання виключно в критичній масі тих, хто бажає чогось свого та нового. Мені здається, що український музичний простір нагадує пляшку з шампанським, де саме вино, яке вже немає сили втримати, починає виштовхувати корок, тобто самих музикантів, назовні. Ми всі просто очікуємо останнього поштовху, щоб пляшка нарешті вибухнула. Я бачу й чую навколо себе так багато справді крутої української музики, що ця хвиля без будь-яких варіантів знесе весь той непотріб, який заповнює теле- та радіоефіри. Головне для всіх музикантів – не опускати руки й не сидіти в очікуванні того моменту, а наполегливо працювати над вибудовуванням своєї аудиторії щодня.

Читайте також: Сергій «Колос» Мартинюк: «Переважна більшість українців ведеться на зомбування пластмасовою попсою»

У. Т.: Набридло про це говорити, але ж музичні й програмні директори на ТБ та радіо ті самі, що й учора. Ті самі, що десятиліттями ставлять російсько-українську попсу чи шансон, бо під це дають рекламу, і вони не зацікавлені в новій українській музиці.

– Справді, про все це й говорити вже не хочеться. Єдине, може, так і негарно казати, але бажаю всім названим тобою інфантильним «зароблювачам бабла» зла. Прикро, що в нас майже немає музичної журналістики. І навіть на ті чесні видання, які є, починають тиснути, бо вони кажуть правду, а її  про себе ніхто ні в яких сферах не любить слухати. Ми, O.TORVALD, давно існуємо в паралельній реальності, де твої пісні, які подобаються людям, поширюються сарафанним радіо через соціальні мережі. Хоча не можу сказати, що останнім часом є певні зрушення на кра­­ще. Утім, на деяких радіостанціях з’явилися-таки адекватні директори, і якщо так триватиме, то вони переможуть і ворота для української музики відчиняться по-справжньому.

У. Т.: А чи готові українські слухачі платити за музичний контент? Адже згідно з усіма рейтингами наша країна чи не перша за рівнем піратства.

– У цьому сенсі я теж оптиміст. Рано чи пізно, швидше рано, люди стануть платити за музику. Власне, вони вже це роб­лять, зокрема молода аудиторія. Знову наведу приклад свого гурту: на наших концертах ми продаємо свої диски, і на них налітають, як діти на пиріжки. Просто тому, що починає доходити: відчуваєш респект до музиканта – купи його музику. Не вважайте за рекламу, але знову-таки ми зараз на першому місці за рівнем продажу в українському сегменті iTunes, і люди згодні платити. Впевнений, що так само з часом буде з усіма гуртами та слухачами. То питання незворотної еволюції, а молодь, якій від 18 до 25, вже вихована в цій культурі.

У. Т.: У вас не раз змінювався склад команди. Є такий стереотип, що учасники справді великих гуртів знайомі одне з одним із дитинства й ніколи не розстаються. А ви ж не такі…

– Ага, а ще, кажуть, аби стати рок-зіркою, яку полюблять на все життя, треба здохнути не пізніше ніж у 27 років. Усе це маячня насправді. Реально незамінних людей немає, хіба що фронтмена дуже важко знайти навзамін, хоча й такі випадки історія музики знає. Треба підбирати в усіх справах тих, із ким тобі комфортно, не боятися змін, бо бояться тільки сцикуни.

У. Т.: Так виходить, що в Україні популярними стають переважно люди з периферії, майже немає столичних облич на вершині успіху. Чому так?
– Чимало киян думають, що коли в них є столична прописка, то їм у житті вже нічого особливо робити не треба. До речі, така сама ситуація, за моїми спостереженнями, в усіх сферах життя. Люди вважають, що коли в них є квартира в Києві, то вже можна нічим не заморочуватися. Не буду оригінальним, але найважливіше в житті – працювати над собою і постійно рухатися вперед.

Читайте також: «Брати Гадюкіни»: «Хочеться, щоб музично-енергетичні вибухи прийшли на зміну тротиловим»

У. Т.: Ви одна з найактивніше концертуючих команд у країні. Чи різниться, за твоїми враженнями, публіка в різних містах і якщо так, то чим?

– За моїми враженнями, найшаленіша публіка в Дніпропетровську. Там із першої секунди починають рубатися й не виключаються до останніх нот, співають разом із гуртом, купа подарунків. Також дуже вибухова аудиторія у Львові. Найважче особисто мені грати в рідній Полтаві, де багато людей ідуть на концерт, ніби роблячи тобі послугу, мовляв, ми тут, чим нас здивуєш? Чи ось, наприклад, Ужгород – таке собі сидяче місто, де народ шаленіє, але тихо. Одеса взагалі не ходить у зимовий час, ніби зберігаючи все до літа. Ну й про Київ – його дуже важко «розкачати», бо народ вважає, що все бачив. Але при цьому наймасовіші концерти саме в столиці, бо тут більше слухаючої й думаючої аудиторії.

У. Т.: Зараз через усім відомі політичні події для українських музикантів закрився російський ринок, де прийнято було зароб­ляти. У твого гурту вже є досвід гастролей на Заході, зокрема в Польщі. Чи варто українським музикантами потикатися туди?

– Особисто я готовий грати будь-де, де мене будуть раді почути. Музикант узагалі має виступати якомога більше – від Америки до Далекого Сходу. Зрозуміло, зараз про Росію важко говорити, хоча сподіваюся, що й там народ прокинеться з часом. До речі, саме музиканти можуть цей процес пришвидшити, бо люди більше схильні повірити улюбленому виконавцю зі сцени, ніж будь-кому іншому. В цьому сенсі та сама Польща нічим не відрізняється. Хочете поїхати в країну? Дізнайтеся популярні сайти та портали, розміщуйте там свої пісні, рекламуйте, дізнавайтеся контакти закладів – і вперед, їдьте грати. Насправді все дуже просто. Так, звісно, коли там дізнаються, що ти з України, то можуть чекати якоїсь етніки від тебе.

Читайте також: Орфей спускається до пекла

У. Т.: В останньому альбомі гурту досить багато соціального. На твій погляд, де пролягає межа для музиканта між громадянською позицією та політиканством?

– Справді, наш новий альбом дуже соціальний, у ньому співається про все те, що нас оточує. Вважаю, що музикант не має спекулювати на політиці. А межа? От як тільки ти починаєш називати свої концерти якось на кшталт «Перемир’я», «Революція», «Війна» тощо, ко­ли перетворюєшся на музичного спекулянта. Музикант у жодному разі не має нав’язувати власні погляди аудиторії, користуючись своїм статусом лідера суспільної думки, хіба що повинен звертати увагу й казати, що думає сам, бажано у формі пісень. Не варто нікого вчити жити – це дивно й не притаманно людині, яка займається музикою, а не політикою чи громадською діяльністю. Варто завжди пам’ятати про відповідальність за свої слова і вчинки, яка стає втричі більшою від того, що ти популярний. Тому для мене особисто дуже важливо говорити людям тільки ті речі, у яких на 100% упевнений і за які потім ніхто не дорікатиме, що когось обманув. Саме тому, коли я кажу, що в країні має бути одна державна мова – українська, то відповідаю за власні слова. І так намагаюся чинити з усім.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Коли в Україні нарешті з’явився інтерес до консервативної ідеології, стало зрозуміло, як мало ми знаємо про особистість і спадщину засновника українського консерватизму
    1 жовтня, Тетяна Осташко
  • Чого прагнуть лідери, що заявляють про себе як про демократичну опозицію до нинішньої влади, і чи здатні вони досягти свого найближчим часом
    1 жовтня, Андрій Голуб
  • Координатор експертної групи розвитку культурних і творчих індустрій Єврокомісії розповів Тижню про культуру крізь призму процесу творення нової вітчизняної політики, яка регулює цю царину, економічну збитковість ставлення до неї за залишковим принципом та нові форми інституцій, що стимулюють її розвиток.
    1 жовтня, Ганна Трегуб
  • Здається, немає вже новини, яка здивувала б простого мешканця Луганська. Хоча часто про події в «республіці» дізнаєшся від тих, хто живе на «великій» землі. Іноді друзі з української сторони пишуть есемеску: «А чи правда, що…» Вони щось прочитали в інтернеті й хочуть підтвердження. І лише з таких ось «новин» дізнаєшся про кадрові зміни у верхівці місцевої «влади».
    1 жовтня, Вікторія Малишева
  • Як різні мусульманські громади сприйняли війну на Донбасі
    1 жовтня, Михайло Якубович
  • З початком жовтня в Україні мало стартувати тестування на керівні посади в Державне бюро розслідувань. Втім, цього не відбулося.
    1 жовтня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено