Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
14 грудня, 2014   ▪   Франкі Бландо   ▪   координатор програми Одеського кінофе­стивалю   ▪   Версія для друку

Український кінотеатр у Європі

Хоч емоції і вщухли, активне прагнення відбудувати «Жовтень», схоже, нікуди не зникло. Влада – і це добрий знак – узяла до уваги громадянську позицію (ту саму, що поховала режим Януковича) й зобов’язалася зберегти найдавніший київський кінотеатр. Звичайно, порівняно з бідами війни на Донбасі попіл згорілої кінозали видається сміховинним. Але громадянське суспільство й цього разу вийшло на передній край.
Матеріал друкованого видання
№ 50 (370)
від 11 грудня, 2014
Український кінотеатр у Європі
Фотогалерея: Пожежа в кінотеатрі "Жовтень" (зображень: 20)

«Жовтень» не такий кінотеатр, як решта. Становлячи елемент культурного ландшафту столиці, він зберігає свій автентичний образ осторонь її галасливого центру. Складаючи програми показу, відкриті для авторських фільмів, а отже, не зосереджуючись тільки на дорогих голлівудських та російських стрічках, демонструючи інколи картини навіть у первісному варіанті, команда Людмили Горделадзе прагнула утверджувати розмаїття культур та художніх виявів. Підтримувати й розвивати цю ідею важко, бо в Києві, де мешкає близько 3 млн осіб, замало приміщень для показу творів мистецтва. Квитки в тому кінотеатрі були дешевші, ніж в інших. Туди ходили з любові до «десятої музи», а інколи у справах захисту культурного осередку та задля унікальних зустрічей на Подолі – в частині міста, яка символізує зв’язок минулих століть і модерного часу.
Усі великі міста світу мають свої пам’ятки й будівлі, стіни яких чули багато цікавого. «Жовтень» по-своєму сприяв формуванню ідентичності Києва. Пожежа, яка частково знищила його, – це кривда, заподіяна історії. Було б неймовірно сумно дивитись, як зникає кінотеатр. Натомість його відбудова означала б перемогу над зневірою і (в разі з’ясування, що причиною пожежі стала злочинна дія проти гомосексуальної громади) над мракобіссям. А заодно й над спекуляціями з нерухомістю, що повсякчас загрожують спотворити місто.

Відбудова кінотеатру – завдання для всієї української мистецької громади. Невже вона, і то саме цієї тривожної пори, коли міцніє солідарність, не становить важливої ідеї, яка мобілізувала б добру волю людей в Україні та за її межами? Великі ЗМІ полюбляють рішучі дії, могутні пориви, колективні емоції. Невже нова Україна не утвердить себе ще й енергією, спрямованою на порятунок у самісінькому її серці кінотеатру, належного до історичної спадщини?

Тут можна скористатися простим методом: запропонувати жертводавцям купити за наперед визначену ціну (€1 тис.? €2 тис.? €3 тис.?) крісло глядача в новому «Жовтні» та обіцянку побачити на придбаній речі своє прізвище. Це водночас і символічний, і гідний поваги вчинок, а передусім формула, вже з успіхом випробувана і в США (sponsor a seat), і в Африці. Представлена абсолютно прозорим способом на якомусь багатомовному сайті, ця акція стала б закликом і до окремих людей та груп, і до компаній та фондів. Українським і європейським доброчинцям запропонували б давати свій внесок і називати прізвище та адресу. Після вечора в Києві, що започаткує цей рух, естафету перейняли б інші важливі заходи Європи. Можна подумати, зокрема, про Каннський кінофестиваль, де в останні роки блискуче виступали Сергій Лозниця, Марина Врода та Мирослав Слабош­пицький і де Україна традиційно має свій павільйон. Акція заклику до щедрості численної міжнародної кіноспільноти, поза сумнівом, була б там дуже доречна…

Але значення відбудови «Жовтня» сягає далеко поза межі самої реконструкції, адже йдеться саме про послання до світу з нагоди доброчинної акції. Внаслідок браку політичної волі Україна вже багато років помітна своєю яскравою відсутністю в широких мережах фонду Eurimages та програми Europa Cinémas (кінотеатри «Жовтень» і «Київ» колись брали участь у роботі останньої), які задля сприяння кіновиробництву в країнах Європи та демонстрації європейських фільмів забезпечують доступ до численних можливостей. Тут ідеться про засвоєння добрих методів праці, знайомства, поширення впливу, а передусім про конкретну фінансову підтримку модернізації кінозал та переходу на цифровий формат. «Жовтень» XXI століття й інші українські кінотеатри повинні природно вписуватись у цю динаміку, беручись до створення амбіційної програми показу різноманітних фільмів та до виховання юної публіки, впроваджуючи титрування замість перекладу й т. ін. Ось які теми мають бути вкрай актуальними для Міністерства культури та Державного агентства з питань кіно. Саме завдяки цим заходам «Жовтень» утвердиться зав­тра в Європі як справжній український кінотеатр.

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Святошинський районний суд продовжує розглядати провадження щодо п’яти колишніх працівників «Беркуту». На черзі – велика балістична експертиза.
    27 вересня, Станіслав Козлюк
  • Перші в історії праймеріз партії Республікаців з великою долею імовріності визначать майбутнє Франції на найближчі п’ять років.
    27 вересня, Алла Лазарева
  • 26-го вересня ввечері відбувся перший раунд теледебатів між кандидатами у президенти США Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом. Перемогу у них медіа однозначно віддали кандидатці від демократичної партії, однак кандидат від республіканців теж знайшов слабкі сторони своєї суперниці.
    27 вересня,
  • Полтавська область справедливо вважається одним із локомотивів української економіки. Якщо вже й сперечатися про те, хто «годує країну», то Полтавщина серед регіонів завжди буде в перших рядах.
    27 вересня, Денис Казанський
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено