Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
6 грудня, 2014   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Сергій «Колос» Мартинюк: «Переважна більшість українців ведеться на зомбування пластмасовою попсою»

Гурт «Фіолет» з Луцька є одним з головних відкриттів в українській музиці за останні п’ять років. Їх мелодійний рок, який самі хлопці, щоправда, жартома називають «гітарним попом», не дивлячись на відсутність продюсера, має чималу аудиторію
Сергій «Колос» Мартинюк: «Переважна більшість українців ведеться на зомбування пластмасовою попсою»

До того ж, команда є однією з найбільш концертуючих по країні – такі собі трудоголіки-романтики. А фронтмен гурту, Сергій «Колос» Мартинюк, є, за сумісництвом, також одним з організаторів та ідейних натхненників відомого музично-патріотичного фестивалю «Бандерштат», який щорічно проходить у Луцьку. Тиждень поспілкувався з ним з нагоди 5-річчя команди та концерту на честь цієї дати в Києві, який відбудеться 7 грудня в клубі SENTRUM.

У.Т.: У вас доволі романтична творчість. Чи вважаєте себе рок-музикантами?

- Особисто себе таким не вважаю. Ми граємо гітарну поп-музику – десь тематично соціальну, десь патріотичну, десь лірично-почуттєву. Взагалі, на даний момент розвитку нашої культури як такої, переважна більшість того, що вважається роком, для мене вписується в комерційні поп-стандарти. Та ж легендарна Metallica стала абсолютно органічним елементом світової поп-культури масового вжитку. Штампи в наші дні – хибний варіант сприйняття світу.

У.Т.: За свою музичну кар’єру ти побув з усіх боків барикад – спочатку виступав як організатор концертів, потім розпочав власну музичну кар’єру, а зараз, фактично, поєднуєш її з самопродюсуванням. І от, твоєму дітищу виповнилося п’ять років. За ці роки твій гурт пройшов шлях від нікому невідомого новачка з Луцьку до команди, що збирає зали по всій країні. Як вам це вдалося?

- Знаєш, іноді здавалося, що ми не протягнемо і декількох років. На моїх очах зникло надто багато талановитих молодих команд, які навіть не діставалися до рівня першого професійного запису. Іноді охоплювали сумніви й опускалися руки, особливо коли в якісь періоди ми починали підбивати певні підсумки й усвідомлювати, що з запланованого умовно за рік вдалося досягти відсотків 30 щонайбільше. Що резонанс від музики не такий, який очікували і платять за неї не так охоче, як би нам того хотілося. Але все ж у нас, на щастя, в якийсь момент хобі переросло у справу життя. Це стало можливим виключно тому, що ми кожен день працюємо на загальний результат: команда не живе від інформаційного приводу до приводу – альбому, виступу, кліпу. Кожен день останні п’ять років ми ведемо копітку роботу, зокрема, в соціальних мережах, по поширенню власної музики. Тепер в нас є своя власна потужна група підтримки в мережі, яка дуже допомагає в розповсюдженні «фіолетового» контенту. Тож, всього досягли, що називається, своїми силами. Більш за все радію не кліпам, альбомам й навіть не концертам. А тому, що всі ми в гурті залишаємося друзями, сім’єю, - в нас не було жодної вагомої сварки за п‘ять років. Повірте, це багато чого варте, адже, фактично, більшість мого теперішнього життя проходить з «Фіолетом» та його учасниками. Не примелькалися, не приїлися одне одному – навпаки, відкриваємо все нові і нові сторони людського в собі.

Читайте також: Ігор Закус: «Під впливом етніки може народитися український джаз»

У.Т.: В кого більше шансів досягти успіху – в голодних до слави та успіху хлопців з периферії як ви чи в столичних лінивих снобів, які, проте, апріорі мають більше зв’язків та можливостей?

- Якщо команда з провінції й розвивається, неодмінно наступає момент, коли вона переростає своє місто. Луцьк – дуже приємне і цілком культурно розвинене місто, зі своєю своєрідною музичною культурою та атмосферою. Взагалі на Заході країни кипить своє самобутнє фестивальне та музичне життя. Однак, всі провідні інтелектуальні та медіа-ресурси як не крути, але зосереджені в столиці; регіональних музичних ринків в Україні не існує. Якщо казати про Захід, то в нас відсутня і адекватна клубна інфраструктура. Виняток - Львів, де є кілька притомних концертних майданчиків. Знову таки, в моєму рідному Луцьку є всього два клуби, де можна грати живу музику, причому вміщають вони щонайбільше 100 людей. Тому не дивно, що дуже часто музиканти оминають Луцьк у гастрольних графіках. До слова, свій останній великий концерт вдома ми відіграли в театрі ляльок, бо просто не було іншого нормального за розмірами залу – жива ритмічна музика і більшість сидячих місць в залі – в якійсь мірі нонсенс. Є ще нічні клуби, звичайно, але формат явно не той. Останні два роки ми багато міркуємо про можливість переїзду до Києва, але поки це тільки розмови. У деяких з наших музикантів вже є сім’ї, діти, коріння, яке, що називається, пішло в землю. Загалом, якогось універсального рецепту успіху немає й бути не може – не буду оригінальним, але все залежить від твоєї особистої працелюбності та бажання досягти чогось. Від віри в свою справу, з якою ти маєш прокидатися і засинати. В будь-якому випадку, завжди приємно бачити креативних «провінціалів», які за відносно короткий час самотужки просували себе з певним успіхом, не згірше столичних колег. Тож, прописка для музиканта значення має відносне, хоча, зрозуміло, столиця дає більше потенційних можливостей, ніж приміром Луцьк, Одеса чи Дніпропетровськ.

У.Т.: Як вважаєш, чому, не дивлячись на чималу кількість якісної української нової музики, центральні телеканали та радіостанції продовжують ставити в ефірах пластмасову попсу? Може, після того як зараз російське стало не в моді, українці відвоюють свій власний інформаційний простір?

- Почну з того, що за останні п’ять-сім років сталися кардинальні зміни в плані шляхів донесення музичного продукту до слухача. Передусім в головах артистів. Тепер молоді музиканти активно займаються розкруткою власноруч, альтернативна сцена часто існує абсолютно в паралельних світах з усталеним виміром вітчизняного шоу-бізу, все менше перетинаючись з топовими телеканалами, радіостанціями, глянцем тощо. O.Torvald, Vivienne Mort, Onuka, Hardkiss, Bahroma спокійно збирають повні клубні зали у великих містах, і при цьому, деяким з ним не обов’язково бути присутніми в ефірах всеукраїнських фм. Якщо років п’ять-сім тому потрапити на телеканал М1 було найвищою планкою, то тепер це цікавить музикантів меншою мірою. Так, нова хвиля - це не завжди стадіонний формат як в «Океану Ельзи», але не все відразу. Хвиля ця питомо альтернативна і цілком успішно завойовує аудиторію актуальними засобами міжлюдської комунікації. Однак пластмасова попса продовжує купляти собі ефіри та ротації і переважна більшість українців не задумуючись ведуться на це медійне зомбування. Ще одна нагальна проблема музичної сфери в Україні – відсутність в нашому шоу-бізі прогресивно мислячих продюсерів як на ринку творчому так і на телеканалах, зокрема, де продюсери розважальних блоків, м’яко кажучи, не займаються просуванням української музики. У нас їх взагалі обмаль; адекватних і «струйових» можна на пальцях однієї руки перелічити, зокрема, не можу не згадати Олексія Согомонова, який зібрав навколо себе такий собі творчий клан з музикантів «Бумбоксу», Pianoбоя та O.Torvald. Це успішно, модно і затребувано.

Читайте також: У пошуках мелосу

У.Т.: Може, саме тому зараз все більше команд намагаються пробиватися на західні ринки, зокрема, в Польщу? Як з цим у «Фіолету»? Тим більше, досвід вдалих виступів та популярності у Білорусі у вас вже є.

- На мій погляд, саме європейців, а не представників нашої діаспори, цікавить по-справжньому тільки етно-музика з України. Пересічному британцю, німцю чи навіть поляку навряд чи будуть вкрай цікаві вже згадані ОЕ, Бумбокс, ТНМК, в творчості яких одна із ключових ставок робиться на текстову складову. Як показує практика, на концерти наших «динозаврів» там, в основному, приходять діаспоряни. Помітного успіху добиваються ті, хто розумно використовує українську етніку в своїй музиці – «Перкалаба», «Гайдамаки» в їх кращі часи, «ДахаБраха» тощо. Тому, такі команди як «Фіолет», чесно кажучи, можуть бути цікавими тільки українцям по той бік кордону. Перекладати ж пісні не бачу сенсу лише задля виходу на нові ринки. До цього потрібно дозріти – бо то вже робота виключно на продаж. Наш «білоруський» приклад піснетворення пов'язаний з моїм досвідом громадської діяльності, коли мені часто доводилося перетинатися з  білоруськими опозиціонерами, з багатьма з ними товаришувати і підтримувати хороші зв’язки. Це і знайшло відображення в деяких наших піснях  білоруською мовою.

Читайте також: "Брати Гадюкіни" про музичні вибухи

У.Т.: З приводу «Бандерштату», де ти є одним з натхненників. Здається, через ваш фест пройшла майже вся молодь, яка потім склала революційний авангард Майдану. Які творчі плани?

- З гордістю можу сказати, що фестиваль виконав ту місію, яку ставив собі за мету, коли ми його розпочинали в другій половині 2000-них. Тоді ми чітко розуміли, що не хочемо створити ще один просто розважальний майданчик. Це була спроба, й на мій погляд, вдала, побудувати платформу для практичного, патріотично-інтелектуального виховання молоді. Тепер, коли на Західній Україні патріотизм вже став в деякій мірі частиною повсякденного побуту, є думка більше уваги приділити Сходу й Півдню; представників цих регіонів на фесті завжди було достатньо - з того ж Дніпропетровська, Одеси, Маріуполя, Донецька… Гордий з того, що ми в якійсь мірі доклалися до формування того характеру, який українці тепер показують всьому світу. Фестиваль однозначно продовжить своє життя, не виключено, що він мігрує з Луцька на Київщину, щоб більше уваги, як я вже зазначав, приділити регіонам, що лежать в напрямку сходу і тим самим дещо оновити цільову аудиторію заходу. Наразі ми починаємо розпрацьовувати ці варіанти – про всі новини з життя «Бандерштату» ми повідомлятимемо справно наших відвідувачів на своїх офіційних ресурсах. 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Коли в Україні нарешті з’явився інтерес до консервативної ідеології, стало зрозуміло, як мало ми знаємо про особистість і спадщину засновника українського консерватизму
    1 жовтня, Тетяна Осташко
  • Чого прагнуть лідери, що заявляють про себе як про демократичну опозицію до нинішньої влади, і чи здатні вони досягти свого найближчим часом
    1 жовтня, Андрій Голуб
  • Координатор експертної групи розвитку культурних і творчих індустрій Єврокомісії розповів Тижню про культуру крізь призму процесу творення нової вітчизняної політики, яка регулює цю царину, економічну збитковість ставлення до неї за залишковим принципом та нові форми інституцій, що стимулюють її розвиток.
    1 жовтня, Ганна Трегуб
  • Здається, немає вже новини, яка здивувала б простого мешканця Луганська. Хоча часто про події в «республіці» дізнаєшся від тих, хто живе на «великій» землі. Іноді друзі з української сторони пишуть есемеску: «А чи правда, що…» Вони щось прочитали в інтернеті й хочуть підтвердження. І лише з таких ось «новин» дізнаєшся про кадрові зміни у верхівці місцевої «влади».
    1 жовтня, Вікторія Малишева
  • Як різні мусульманські громади сприйняли війну на Донбасі
    1 жовтня, Михайло Якубович
  • З початком жовтня в Україні мало стартувати тестування на керівні посади в Державне бюро розслідувань. Втім, цього не відбулося.
    1 жовтня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено