Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
22 березня, 2014   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Музичні анархістки

Гурт Dakh Daughters про творчість без меж, сутність українського мелосу та життя з натхненням
Матеріал друкованого видання
№ 11 (331)
від 13 березня, 2014
Музичні анархістки

Саме цю музичну формацію критики, медіа та глядачі, не зговорюючись, назвали відкриттям 2013-го. Понад те, найцікавішим явищем усієї української музики останніх років. Ще одне породження театру «Дах» під логічною назвою Dakh Daughters – сім акторок, які взя­­ли до рук купу музичних інструментів і видають на-гора пеке­­ль­­ну суміш із кабаре-стилю, року, фольку, джазу, скетчу, оперети й багато чого іншого. Зустрічаємося з дівчатами в приміщенні театру «Дах», куди вони зібралися на репетицію. Щоправда, не в повному складі – кожна з учасниць має чимале навантаження й поза межами гурту, тож дві «доньки Даху» не встигли на інтерв’ю. Що не завадило прекрасно поспілкуватися з реш­тою – їхні взаємозамінність та універсальність вражають.

У. Т.: Яким чином ви прийшли до стилістики кабаре? Це було від самого початку існування вашої команди чи хтось підказав?

Руслана Хазіпова (Р. Х.): То не ми прийшли до неї, а вона до нас, як, зрештою, завжди в нас буває. Ми просто почали щось робити, а потім з’явився Влад (Троїцький. – Ред.) і допоміг ідентифікувати творчі вияви колективу із сімох жінок саме так.

Тетяна Гаврилюк (Т. Г.): Чималий кавалок таких своїх настроїв принесли із собою Анна Нікітіна (учасниця гурту, яка не бу­ла присутня на інтерв’ю. – Ред.). Пам’ятаю, якось після вистави «Школа нетеатрального мистецтва», у якій ми брали участь, ця чудова людина-птаха, що всім створює кабарешний настрій, каже: «Дівчата, послухала нас збоку, ми такі класні й можемо значно більше за те, що робимо зараз як акторки в театрі». А тут якраз приспіли гастролі до Парижа з виставою «Вій», де ми виступали у справжньому французькому кабаре. Ось так ходили, думали, і поступово все викристалізувалося. Далі дуже швидко написали купу композицій – і пішло-поїхало.

Читайте також: ILLARIA: “Українське може бути тільки україномовним”

Наталка Галаневич (Н. Г.): Але врешті-решт нам допоміг зно­­ву-таки Влад, запропонувавши концептуальну назву «фрік-кабаре». Вона є чітким, але водночас дуже широким поняттям, куди можна вставити будь-що, бо ж кабаре – виставляння напоказ того, що за лаштунками, дуже відверта річ.  

У. Т.: У тому, що ви робите, більше музики чи театру?

Т. Г.: Музика й театр – це справді наші стовпи, на них усе тримається. Така собі еклектика. Але вважаю, що нам трошечки ще не вистачає цирку. Чесно – якихось акробатів, трюків. Ми музичне анархічне формування, така собі музична жіноча січ у найкращому сенсі цього слова, де головним принципом є взаємна любов та довіра. У нас дві головні риси: природність та позиція за принципом «тут і зараз».

Н. Г.: А я хотіла б додати ще більше літератури у згаданій цирковій манері. Але в нас усе виходить саме собою, іде як іде. Не хочеться чогось спеціально планувати чи видумувати.

У. Т.: Чи мрієте стати зірками?

Ніна Гаранецька (якраз приєднується до розмови) (Нін. Г.): Хочеться якісно впливати на світосприйняття людей. І що більша твоя особиста вага, то більше в тебе таких можливостей. У такому сенсі справді хочеться стати зіркою. А так краще дивитися на зірок, ніж бути ними.

Читайте також: Фольк-експеримент братів Коенів

Н. З.: Про гроші ніколи не мріяли. У нашому суспільстві надто девальвоване поняття багатства, адже вважається, що коли ти багатий, то неодмінно козел. І чесною працею нічого подібного нереально домогтися.

У. Т.: На наскільки широку аудиторію, як ви вважаєте, розрахована ваша музика? Адже наша публіка у своїй масі має вельми невигадливий смак, тоді як ваша творчість є достатньо складною для сприйняття непідготовленою людиною.

Р. Х.: Ми спеціально у своїй творчості не обмежуємо себе жодними стилістичними рамками. Для когось одна пісня буде одкровенням, для когось – інша. Взагалі наша мета – входити в резонанс із будь-якою аудиторією. Всі люди однакові, нікого не треба ображати чи недооцінювати. Як­­що виступатимемо перед, наприклад, шахтарями в маленькому донбаському містечку, то співатимемо їм те саме, що й у Києві.

Н. Г.: Для нас не становить проблеми заспівати якийсь шансон, якщо він багато кому подобається. От візьмемо якусь «Рюмку водки на столе» (пісня Ґріґорія Лєпса. – Ред.) і зробимо з неї «Склянку віскі на столі».

Т. Г.: Ми не хочемо зациклюватися лише на вузькій інтелектуальній аудиторії. Зустріч із будь-яким слухачем – це прекрасно. Творчість без меж – ось що голов­­не. Ми любимо будь-якого слухача незалежно від того, працює він в офісі чи на заводі, яка в нього освіта чи з якої країни при­їхав, чи розуміє українську тощо. У нас уже є досвід виступу перед, здавалося б, абсолютно не пристосованою до нашого формату публікою – на корпоративній вечірці заводу «Квазар», 80% якої становили звичайні робітники. І все їм дуже сподобалося, вони так само танцювали, між нами виник такий самий резонанс, як на фешн-шоу в Москві, де ми виступали напередодні.

У. Т.: До речі, про корпоративи. Чи багато у вас їх було цієї зими, враховуючи революційні події? Які взагалі концертні плани? Адже всі артисти зараз скаржаться на різке падіння всіх концертних графіків.

Р. Х.: За час революції жодного корпоративу в нас не було. Річ у тім, що організаторами тих, які мали відбутися, були достатньо патріотичні люди, тому, звичайно, скасували їх, коли відбувалися всі ці події. Наші останні виступи були на Майдані – не тільки на сцені, а й на барикадах, серед людей.
Т. Г.: Якби ми хотіли просто підзаробити грошенят, то спокійно могли виступати по інший бік барикад. Але це була б зрада самих себе.

У. Т.: З огляду на ваш формат, те, що ви використовуєте таку кількість мов, чи можна вас вважати саме українським гуртом?

Р. Х.: Звичайно, ми передовсім український гурт. Хоча й не без того, що належимо всьому світові. У нас дуже велике українське коріння, яке поєднало всіх. Ось я, наприклад, ідентифікую себе як татарка, але мама в мене українка, я тут народилася, це моя країна. Ми відкриті до всього іншого й інакшого.

Т. Г.: Ми справді належимо світові, бо в нас повне змішання мов, культур. Але водночас ми як Україна в мініатюрі, бо кожна з нас із різних куточків нашої зем­­лі, уособлюємо те різноманіття, яке притаманне нашій країні. Наталка – із Запорізької області, «Zо» – киянка, Руся – з Кривого Рогу, Анна Нікітіна – з Прилук, ще три киянки. Тож ми складаємося в одну таку велику Україну й із величезним задоволенням використовуємо у своїй творчості досі живий, на відміну, до речі, від багатьох європейських країн, народний мелос. Також використовуємо народні елементи в костюмах – ті самі чуні, любимо народну поезію та українських поетів від Шевченка до Андруховича.

У. Т.: А що таке цей український мелос? Що саме, на вашу думку, є характерними ознаками української музичної традиції?

Р. Х.: Загалом українське – це синонім слова «щире». Щира мо­­ва, щира музика, щира душа.

Н. З.: Для мене обличчя української музики – це українська жартівлива пісня.

Н. Г.: Саме так, як кажуть, щоб не плакати, я сміялася. Основною частиною нашого мелосу є народний автентичний спів, який допомагав у найскладніші момен­­ти життя нашого народу виживати, – він дуже потужний. У на­­шій команді ним володіють Соломія Мельник та Ніна Гаранецька. Це й не дивно, враховуючи, що Ніна бере участь у першому сині «Даха» – гурті «ДахаБраха», з яким у нас багато спільного, хоча ми й різні. Якщо ж казати про приклад високої української музики, то для мене це Валентин Сильвестров, у якому українсь­кість дуже відчувається.

У. Т.: Враховуючи недолугість української музичної індустрії, яким чином ви плануєте доносити свою творчість до людей і, зреш­­тою, просто заробляти своєю музикою?

Р. Х.: Інтернет нам у поміч, до того ж ідеться не про рекламу. Активно концертуватимемо – план розписано вже до вересня: Україна, Польща, Москва, Пітер, Амстердам, сольні концерти, фестивалі тощо. Що стосується грошей, то вони завжди приходять тоді й у такій кількості, як треба. Тож не маємо якоїсь конкретної чітко вибудуваної стратегії – просто є купа людей, яким подобається те, що ми робимо, і вони найкращі наші піарники.

Т. Г.: Але ми не проти, щоб з’явилися пропозиції від великих продюсерів. Хоча знову ж таки не збираємося шукати їх. Зрештою, нам тільки рік, і ми й так просуваємося вперед впевненими кроками.  

У. Т.: Чи існує якась соціальна відповідальність митця перед людьми? Чи все ж правильним є підхід «я творю і нічого нікому не винен»?

Н. З.: В Україні вона точно є. Може, десь, де в суспільстві все гаразд, якось по-іншому, але не в нас. Як казав Вацлав Гавел, що більший у тебе вплив на людей, то більша відповідальність і відповідно вищим має бути моральний рівень.

Р. Х.: Не розумію, як творчість може бути у відриві від того, що відбувається в реальному житті навколо тебе. Усі 10 років свого існування в «Даху» ми завжди робили щось актуальне не з погляду розважання, а зі свого погляду на події. Звикли створювати власну повістку дня і робити її актуальною для людей.

Т. Г.: Творець не може дозволити собі жодну цензуру, ані внутрішню, ані зовнішню. Саме тому ми з дівчатами так різко відреагували на закони від 16 січня, бо вони ж забороняли буквально все, особливо свободу творчості. А художник – це синонім слова «вільний». Вільний у виборі того, що казати людям. Ось тільки за свободу він має бути відповідальним. Виходити на сцену антимайдану тільки за гроші – це повний відстій. Інша справа, якщо ти справді несамовитий і віриш у це.

Нін. Г.: Музикант, як і кожна нормальна людина, просто зо­бо­в’я­заний мати активну громадянську позицію. А ті, хто думає, що пересидить, а таких чимало, просто в конфлікті із самими собою.

Н. Г.: Як там казав Кант: «Зоряне небо наді мною та моральний закон у мені». Ось те, що має передовсім бути в кожному митці.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено