Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 вересня, 2008

На дзеркало не ображаються

Львівський Форум книговидавців довів істинність тези Козьми Пруткова: "Нікому ще не вдалося охопити неохопне"
Матеріал друкованого видання
№ 38 (47)
від 19 вересня, 2008

 

Кожна книжкова виставка в світі має чітко окреслену мету. Франкфурт-на-Майні – незмінне місце зустрічі видавців, перекладачів, агентів, котрі домовляються про подальшу співпрацю на рік. Весняний Лондон виконує роль головного ярмарку авторських прав, а паризький Salon du Livre слугує інструментом PR для тих країн, де цінують власну культуру й готові платити за її популяризацію.
 
Вітчизняний Форум від початку був вимушений перейняти на себе ці функції, додавши ще й суто «базарну» складову, – у вересні до Львова приїздять, зокрема, й накупитися літератури за видавничими цінами. За 15 років його існування змінилися умови ринкової гри, виросла до середньоєвропейських показників кількість учасників, значно розширився асортимент мистецьких подій. Та чим більше акцій і проектів отримують тут прописку, чим більше приїздить закордонних гостей, тим очевиднішим стає питомо українська «процесуальна» проблема. Ми не лише мало книжок друкуємо, наші автори ніяк не призвичаяться до світової практики – писати регулярно.
 
Щоби не гепнутися з Олімпу, навіть мегазірки складають розклад на рік і головне – його притримуються. Наклади нових видань спеціально «підганяють» під літературні премії, як, наприклад, у Франції, де висока відзнака автоматично привертає увагу публіки, чи просто під новий бізнес сезон. Або стратегія навпаки: Бернард Вербер, зокрема, намагається кожен наступний текст оприлюднювати близько 1 жовтня, коли підсумки престижних французьких конкурсів уже підбито. Ніби критикам на зло – без вас проживу.
 
Та якщо для автора «Танатонавтів» й «Імперії ангелів» – це свідомий демарш, то його українські колеги нікого шокувати наміру не мали. Просто не склалися планети, рік високосний, голова болить тощо. З першої тридцятки вітчизняних хедлайнерів по-чесному обізвалася хіба Марія Матіос – драматичною історією «Москалиця». Юрій Андрухович відбувся перекладом «Гамлета», Юрій Винничук – новою антикварною антологією «Сороміцькі оповідки». Інші гусари скромно промовчали, даючи можливість висловитися своїм менш відомим товаришам. Як слушно зауважив колись поет, а нині політолог Володимир Цибулько, «українські літератори не борються за свою територію, хоча намагаються боротися за душу людини».
 
Звісно, все це не вади самого Форуму – він лише сумлінно відображає наболіле. Й саме завдяки цій старанності відбиток 2008 року вийшов чітким, як романи адептів соціалістичного реалізму. Найбільше ж «постраждали» іноземні автори (за винятком росіян, зрозуміло), котрі приїхали до галицької столиці й, сумно посміхаючись, відпрацювали презентації. Щоправда, не власних творів, а самих себе, бо українською їхні тексти з’являлися геть трохи. Чи зміниться ситуація на краще, дізнаємося наступного Форуму. Де й побачимося.


Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено