Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
17 жовтня, 2008

Мої палестини

Моди на Америку в Чернівцях не було. Всі їхали до Ізраїлю
Матеріал друкованого видання
№ 42 (51)
від 17 жовтня, 2008

 

У дитинстві я жив в Ізраїлі. Називався він Чернівці. Спочатку мені про це сказав батько. На моє запитання, чи бував він за кордоном, тато відповів: «Ми й живемо за кордоном». Але не уточнив, за яким саме.
 
Я знав, що євреї мешкають не лише в Чернівцях, але й у Москві, Києві, Ленінграді. Та столичні євреї жили іншим життям: вони всі без винятку були людьми багатими й гідними. А в нас євреї були різні: валютні міняли, лікарки, повії, шпана, спортсмени, серед них учасник Олімпійських ігор, чемпіони України й CРСР.
 
Я взагалі в дитинстві вважав, що найкращі спортсмени в світі – євреї, особливо борці й боксери. Про те, що є така країна Ізраїль, я довідався дуже рано. З Чернівців навіть у найлютіші холодні війни до Палестини виїжджали назавжди. Я дуже співчував Ізраїлю: в 60-ті роки туди їхала єврейська убогість – матері-одиначки з сопливими дітьми, інваліди, яких гноїли в комірчинах кохані родичі, рецидивісти, поети, які писали нікому не потрібним ідишем.
 
То був каламутний струмочок, котрий, як мені тоді здавалося, може забруднити чисті водоймища Ізраїлю, створені в пустелі єврейським генієм. Мої єврейські друзі, на противагу люмпенам і невдахам, закінчивши школу, виїжджали з України до Сибіру – й там у 25 років ставали докторами фізикоматематичних наук. Чому вони обирали саме Сибір, я не особливо замислювався.
 
Це було цілком у дусі пригодницьких романів, якими я тоді зачитувався. Та помалу струмочок наливався, роздавався вшир, поки остаточно не вийшов із берегів. У той час я вже читав інші романи й писав скорботні вірші:
 
Був час, ти пам’ятаєш, на перон
 
безплатно не пускали: заплатить
 
ми мусіли карбованця старими,  – ми ще охоче плакали, а нині –
 
це вже не перший рік, не перша мить –
 
лущиці ящерятку не пролить.
 
Ось ящірка проскочила. Вагон
 
такий вузький, неначе я руками
 
стискаю скроні.
 
Ми не побачимось. Жахає провідник.
 
Сiріє в тамбурі його постільний лик.
 
Горнись до губ моїх, –
 
склодув, що має хист,
 
прозорий і крихкий здобуду поцілунок,
 
стискаючи твій ящірковий хвіст.
 
В закритому містечку на кордоні
 
до вільгих віч тягнулися долоні
 
з розчулення: той кольорит,
 
той колір давніх снів,
 
що степ і однострої споріднив.
 
Ми не побачимось.
 
Вбиральня на вокзалі –
 
на мить в рукостисканні умремо,
 
я похитнусь, в лице дихне карболка,
 
нараз моїх очей торкнеться голка,
 
щоб полaматись.
 
(Переклад з російської Івана Світличного)
 
У цих вагонах виїжджали вже не безпритульні одинаки, а тисячі, десятки тисяч.

 

Моди на Америку в Чернівцях не було. Всі їхали до Ізраїлю. Мені здавалося, що я мало не особисто знаю всіх ізраїльтян, принаймні, всіх нових ізраїльтян, оскільки родом вони з Чернівців. Я так близько стояв до цього потоку, що мене врешті-решт теж змило та понесло. А в Ізраїлі я вперше побував, коли мені було вже під сорок. Він виявився величезною країною, населеною величезним народом.
 
І жодного, жодного з тих самих чернівецьких «ізраїльтян» я не зустрів ні на Мертвому морі, ні в Єрусалимі, ні y Кфар-Даромі.

 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено