Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
28 листопада, 2008

Правило Азарова

Пропозиція по урегуліруванію напряжонності
Матеріал друкованого видання
№ 48 (57)
від 28 листопада, 2008

 

Уважаємі колеги.
 
Ситуація вокруг язика нікогда не була ідеальна, но по крайнєй мєрє такої озлобленості, як щас у багатьох людей, ще 5 год назад тоже не було. А тепер нєкоторі русскоязичні іскрєннє щитають, шо коли Ющенко іздає указ про підтримку українського театру в Криму, то це означає насільственну українізацію. Нєкоторі україномовні так само іскрєннє возмущаються тим, шо наші політіки їздять в Москву на газові переговори без переводчика з українського на руський.
 
А шо саме хуже, це шо двомовність і связане з нею протистояння мішають елементарній человєческій вєжлівості. Тебе шо-то спитали на одній мові – ти, якшо нею владієш, то на ній і отвітив, якшо мама правильно воспитувала. Но в такій ситуації, як сьогодні в Україні, це сопровождається великими душевними муками. Якшо ти патріот української мови, а тебе шо-то спитали по-руськи, шо тобі дєлать? Отвічать по-українськи і надіяться, шо та людина окажеться вєжлівою й перейде на твою мову? Самій буть вєжлівою і отвічать по-руськи, таким образом рискуючи, шо твій собесєднік ніколи не узнає, шо ти ж україномовна людина, а ще, не дай Бог, і комусь там розкаже, шо з тобою нада балакать по-руськи? І цей порочний круг може довести до того, шо усі твої нові знакомі з тобою говоритимуть по-руськи, даже ті, шо іначе говорили б по-українськи, бо познакомились із тобою в русскоязичній компанії і оказались тоже слішком вєжливі, і шо тоді з тебе за патріот української мови? Словом, до чого я веду. Я предлагаю желізний варіант виходу з язикової чи мовної кризи. За моїм планом, вся Україна – і Восток, і Захід – переходить на суржик. На самом дєлє ми вже наполовину там, і Захід – тоже, хай вони посмотрять на се бе в зеркало; осталось тільки создать пісьменность.
 
Її предлагаю создавать по класичному варіанту, як літературну українську мову, на основі полтавського діалекту – ну, а він же якраз січас самий основний суржик і єсть. Його носітєлі осознають себе, кстаті, як отдєльну язикову спільноту. Якшо забалакать у Полтаві так, ну, скажем, даже як я обично при незнакомих людях, то носітєлі зразу скажуть: балакає по-українські. А як треба, питаю тоді я? А треба по-нашому. От по-нашому – це і є суржик.
 
План такий. Сначала будем пользуваться розмовним варіантом, а со врєменєм укладем словники, унорміруєм вимову і так далі. Англо-суржиковий словник можу взять на себе. Начнем зі слова «шо». У букварях – де початки суржика вже заложено непонятним реченням «мама мила раму» – діти вчитимуться читати й на полєзних суржикових фразах: «шоб шо? – шоб всьо!».
 
«Шоб шо? – Шоб всьо!», кстаті, стане ізбіратєльним лозунгом нової політичної сили, яка постане на гребні волни братства й сестринства після запровадження суржика як єдінственної державної мови.
 
Канєшно, вознікнуть і проблеми. Наприклад, даже ісконні носітєлі класіческого городського полтавського суржика можуть затрудниться зразу оприділить:
 
Ілі «чи», чи «ілі»?
 
«Якось», «какось», «якто» чи «както»?
 
«Отето» чи «оцево»?
 
«Ізобрів» чи «ізобрьол»?
 
«Хрін», «хрон» чи «хрєн»?
 
«Скоко часов» чи «соко врємя»?
 
Но всі ці проблеми легко рішаємі, і в принципі всі варіанти можна не бояться іспользовать, пока Академією наук під моїм, надіюсь, руководством не буде прийнятий суржиковий правопис.
 
(Обратіть вніманіє, шо «правопис», а не «правопісаніє», так само «порядок денний», «незалежність» і «виборча дільниця». Тут можна примінить предложене мною правило Азарова: якшо Азаров в состоянії вимовить слово, воно защитується в словниковий состав суржика). Суржик має великий потенціал.
 
Науковий: краткість української мови доповниться удобними руськими причасними й дєєпричасними оборотами. Мас-медійний: не нада буде іздавать газети й журнали двома мовами, як багато хто робить, для Востока й Захода. Хватить одного суржика. Особенно будуть раді напівграмотні журналісти, які пишуть про от кутюр: наконєц можна буде писать, як того серце просе, «від кутюр», і це буде правильно.
 
Літературний: у нас уже єсть пара писатєлєй, які пишуть на суржику, і інтірєсно, хотя їм не хватає опять-таки нормативної бази. До того ж на суржик легше буде переводить тексти з білоруської мови.
 
Ну і, канєшно, гуманістичний: всі ми, від Сяну до Дону, уп’ять заговоримо однаково: по-нашому. А це главне.


Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено