Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
23 серпня, 2013

«Бандьора» – кум Путіна

Позицію професора Януковича – і рибку з’їсти, і на хвостик сісти – зрозуміти можна. Він, не будучи українцем і не маючи жодних сентиментів до аборигенів, скидається на того буріданового віслюка, який ніяк не міг вибрати, з якої копиці сіна пообідати. Що трапилося з віслюком відомо. Янукович, вибираючи між Європейським і Тайожним союзами, опинився в ситуації, коли рух вперед і назад для нього однаково згубні. От він і тупцює на місці.

Аналітики кажуть, що Росія тепер гарячково шукає йому заміну. Ставка на Віктора Медведчука як на майбутнього главу держави себе не виправдала. Величезні кошти, викинуті на розкручування «Украінскава вибара», пішли в пісок. У світлі останніх подій титул «кум Путіна» не віщує нічого оптимістичного для такого кандидата в президенти. Та найкумедніше те, що Путін покумався із сином оунівців. Зараз нащадок бандерівців не на жарт захопився «правовой защитой русского язика». Але був час, коли Віктор Медведчук бавився в дещо інші ігри. він найняв Журналісти та історики малювали йому дуже привабливу картину, вочевидь, у такий спосіб він намагався здобути симпатії галичан,

Із книжки Ярослава Ляльки та Павла Романюка «Літопис нескореної України», виданої у Львові 2002 року за фінансової підтримки братів Сергія та Віктора Медведчуків, можна довідатися, що серед учасників Корнинського осередку ОУН на Житомирщині був і їхній батько Володимир Медведчук, який у 1941-му зустрічався «з національними героями України Олегом Ольжичем, Оленою Телігою, Іваном Рогачем, котрі представляли в окупованому Києві відродження української державності».

Батько обох братів був також керівником однієї з трійок ОУН. У 1944-му його арештував СМЕРШ і він потрапив спочатку до спецколонії для інвалідів у Херсоні, а потім на заслання в Красноярський край, куди до нього приїхала дівчина з рідного села Фаїна Гулько. Там у них народилося двоє синів. Повернувшись із заслання, Медведчуки спочатку оселилися в рідному селі, але «довго там не витримали й переїхали до Мотовилівки-Борової на Київщині, де їх не знали і де їхніх дітей не одразу почали обзивати «бандьорами». Тобто згодом таки обзивали.

Однак історія, намальована в книжці, доволі туманна. За які заслуги Медведчук-старший потрапив до спецколонії інвалідів у Херсоні, якщо людей без рук чи ніг вивозили до Сибіру? Чому його відразу не вислали до Воркути, як вчинили з іншими учасниками Корнинського осередку ОУН? І як йому вдалося повернутися в рідне село, якщо інших колишніх оунівців відмовлялися прописувати? А найдивніше – яким чином йому вдалося влаштуватися на роботу бухгалтером у Київський університет? За версією авторів, «завдяки старим зв’язкам із патріотично налаштованими працівниками Київського університету, які знали Володимира Медведчука ще з часів війни (коли він діяв у мережі ОУН) і не побоялися допомогти багаторічному політв’язневі в трудовлаштуванні».

Чесно кажучи, у це мало віриться. Якщо мова про викладачів вишу, які працювали там під час німецької окупації, то після війни їх там уже не було: одні емігрували, інших ув’язнили, звинувативши у зв’язках із німцями. Якщо хтось і міг залишитися зі старих працівників, то хіба що прибиральниця. Але її вплив більш ніж сумнівний.

Син Віктор без проблем вступив туди ж на юридичний факультет. Тоді як діти інших оунівців мали великі проблеми. Таємницю цього дива розкриває Вікіпедія, яка твердить, що Віктор Медведчук із 1970 року був агентом КГБ. У такому разі це також пояснює, чому саме його обрали кагебісти адвокатом для дисидентів і як йому вдалося уникнути кримінальної відповідальності за побиття неповнолітнього хлопця.

Зараз він пише про себе, що «никогда не разделял идеологии украинского национализма, хотя мой отец... действительно был осужден в 1944 году по политическим мотивам… Отец в самом деле был членом подпольной организации украинских националистов... И вообще эта организация была скорее литературным кружком: люди собирались, читали друг другу свои и чужие произведения. Но в сталинские времена этого было достаточно, чтобы вынести смертный приговор. Тогда по этому делу многих расстреляли».

Напевно, пам’ять Віктора Медведчука стала підводити. У згаданій вище книжці, де всі відомості про батьків обидва брати прочитали й схвалили, діяльність цього «літературного гуртка» видається дещо іншою. Корнинське підпілля не тільки відновило «Просвіту», а й займалося підготовкою і вербуванням в ОУН, «передавало продукти й кошти для потреб підпілля, зокрема для баз УПА, виготовляло українські патріотичні листівки. Переконували, що Україна здобуде свободу й державність лише шляхом боротьби з усіма наїзниками й карателями – коричневими й червоними». Понад те, «корнинське підпілля було причетне до бойових операцій, зокрема до підриву німецьких ешелонів».

Отже, батьки Віктора Медведчука боролися проти наїзників, а син, навпаки, розкрив обійми для старшого брата. Важко сказати, з чим пов’язана така різка зміна вектора. Чи то кумівство зобов’язує, чи якісь інші стимули. Бо на початку 2000-х років брати Медведчуки спонсорували і книжки про УПА, і пам’ятники та меморіальні дошки не тільки січовим стрільцям, а й діячам ОУН. Та ще й, як твердять автори «Літопису нескореної України», Віктор Медведчук «у парламенті вніс законопроект про визнання ОУН – УПА воюючою стороною під час Другої світової війни».

Ай-я-яй! Чи знає про це кум Путін?



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено